Экономические науки/4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Вовк Н.В.

Одеський державний економічний університет

Система управління ризиками інвестиційного проекту

     Становлення і розвиток підприємства в умовах ринкової економіки ставить перед кожним суб’єктом господарювання питання розширення кола діяльності, яке можливе за рахунок реалізації інвестиційних проектів і програм. Однак у кожному випадку специфіка ринкового механізму така, що жоден інвестиційний проект не може бути ефективним без впровадження докладно розробленої системи управління ризиками, які виникають під час здійснення реальних капіталовкладень в економіку зарубіжної країни.

    В умовах невизначеності, що виникає внаслідок різних факторів, сама можливість реалізації проекту великою мірою залежить від розробки і впровадження ефективної системи управління ризиками, і це стає одним із першочергових завдань у зовнішньоекономічній діяльності компанії.

    Сьогодні відсутня усталена, достатньо багатомірна система управління ризиками, внаслідок чого компанії схильні дещо занижувати ступінь ризиковості інвестиційного проекту, не усвідомлюючи того, що врешті решт можуть втратити власні та запозичені фінансові ресурси. Саме тому необхідна розробка комплексної системи ризик-менеджменту інвестиційних проектів, яка включала б кількісні, якісні показники ступеня ризиковості, методи ідентифікації, оцінки, аналізу та запобігання ризиків інвестиційних проектів.

    Дослідженням проблем системи управління ризиками інвестиційних проектів займалися Ковтун Н.В., Бардиш Г.О., Ковальов В.В., Пересада А.А., Румянцева Г., Хопчан В. Вони зробили значний внесок у розробку та наукове обґрунтування систем ризик-менеджменту, розв’язання проблем реальних капіталовкладень.

    Незважаючи на високий ступінь розробленості інвестиційної теорії, у літературі з питань управління інвестиційними проектами недостатньо уваги приділяється визначенню проектних ризиків, їх класифікації, методам якісного та кількісного аналізу впливу невизначеності на реалізацію та ефективність проекту і, що найважливіше, недостатньо детально розроблена система ризик-менеджменту інвестиційних проектів. Цим фактом зумовлена необхідність проведення подальших теоретичних досліджень у галузі комплексного управління ризиками реальних капіталовкладень. Актуальність і практична значущість вивчення цих питань обумовили вибір теми дослідження.

    Метою нашого дослідження є розробка комплексної системи ідентифікації, аналізу та управління ризиками інвестиційних проектів. Об’єктом дослідження є процес реалізації інвестиційних проектів на підприємствах в умовах невизначеності. Предметом дослідження є ризики реальних капітальних вкладень та методи управління ними.

    Інвестиційне проектування здійснюється зазвичай в умовах невизначеності, яка є об’єктивним явищем. Стосовно реалізації інвестиційного проекту невизначеність являє собою стан неоднозначності розвитку конкретних подій у майбутньому, який може як позитивно, так і негативно вплинути на ефективність реалізації проекту. Зовнішнім проявом невизначеності є ризик, під яким розуміється „небезпека несприятливого результату” [1], «нестабільність, невпевненість у майбутньому» [4]. На наш погляд, ризик доцільно розглядати як ймовірність відхилення запланованого результату під час реалізації інвестиційного проекту, що може відбутися під впливом деяких зовнішніх чи внутрішніх факторів(причин ризиків), настання яких неможливо визначити наперед зі стовідсотковою точністю. Незважаючи на дискусійність поняття „інвестиційних ризик”, науковці збігаються у визначенні основних його ознак:

•         невизначеність господарського середовища як внутрішня сутність ризику;

•         існування декількох можливих результатів реалізації інвестиційного проекту;

•         ймовірність настання несприятливої події.

    Подолати негативні наслідки впливу ризиків на ефективність інвестиційного проекту покликана система інвестиційного ризик-менеджменту, яка в свою чергу є однією із найважливіших складових комплексної системи управління інвестиційним проектом.       Систему ризик-менеджменту доцільно розглядати у таких аспектах:

•         процес виявлення, аналізу, економічного контролю чинників ризику, які потенційно загрожують капіталам, прибутковості чи ефективності реалізації реальних капіталовкладень;

•         сукупність методів та засобів запобігання та мінімізації наслідків негативного впливу ризиків на здійснення інвестиційного проекту.

    Для оцінки міри впливу ризику необхідно насамперед виявити досліджуваний ризик, природу його походження, його сутність та ступінь залежності від внутрішнього середовища компанії. З цієї точки зору доцільно виділити наступні складові інвестиційного ризику.

    Група ризиків фінансового спрямування походить насамперед з причин зниження рівня ліквідності обігових коштів через розбалансованість позитивних та негативних грошових потоків в ході реалізації проекту (ризик неплатоспроможності та зниження фінансової стійкості); недосконалість структури інвестиційних ресурсів та їх недостатній обсяг (ризик фінансування проекту), непередбачене зростання процентної ставки, що знижує рівень чистого прибутку за проектом (процентний ризик). Ризики фінансового спрямування є одними з найнебезпечніших за ступенем можливого негативного впливу та піддаються управлінню з боку підприємства лише частково.

    Інституційні ризики відносяться до ризиків зовнішнього впливу на проект і практично не залежать від діяльності підприємства зі створення інвестиційного проекту. Вони об’єктивні за сутністю та охоплюють можливе знецінення реальної вартості інвестиційного капіталу та зниження реальних доходів від інвестицій (інфляційний ризик); фіктивне банкрутство партнерів, тіньові схеми затримки грошових потоків (криміногенний ризик); зміну форм власності (політичний ризик). Управління цими ризиками ускладнене, оскільки невизначеність, що лежить в їх основі, майже не піддається математичному обґрунтуванню, тому виявити міру впливу ризиків цієї групи можна лише за розміром заподіяної шкоди.

    Функціональні ризики мають високий ступінь залежності від діяльності самого підприємства. Так, недосконалість підготовки проектної документації, недостатня розрахункова забезпеченість проекту необхідними ресурсами (проектний ризик), нераціональний вибір ген підрядної організації (будівельний ризик), прорахунки щодо очікуваних доходів, обсягів реалізації та іншої результативної інформації проекту (комерційний ризик), неефективне фінансування поточних витрат на стадії експлуатації проекту (структурно-операційний ризик) піддаються врегулюванню з боку підприємства, мінімізації, а то й уникненню.

    До інших видів ризиків належать стихійні лиха та інші „форс-мажорні” обставини, що призводять до втрати як частини очікуваного доходу за проектом, так і до втрати активів компанії. Таким чином, на етапі виявлення ризиків інвестиційного проекту необхідно систематизувати усю сукупність ризиків за ступенем залежності від внутрішнього середовища компанії, мірою небезпечності та можливістю регулювання (Таб. 1)

Таблиця 1. Систематизація ризиків для потреб системи управління

Ризики інвестиційного проекту

Ступінь залежності від внутрішнього середовища компанії

Міра небезпечності

Можливість управління

Фінансові

Середній

Висока

Середня

Інституційні

Не залежать

Середня/висока

Незначна

Функціональні

Високий

Середня

Висока

Інші

Не залежать

Неоднозначна

Незначна

 

    Таким чином,  визначення складових інвестиційного ризику для потреб системи управління ризиками інвестиційних проектів дає змогу перейти до етапу оцінки та аналізу ризиків. Об’єктом оцінки ризику є чисті грошові потоки за інвестиційним проектом. Головна умова при цьому – динамічність показників, оскільки ризики не є статичними та змінюються в часі. Головними критеріями, які беруть участь в аналізі, є показники доходності (дохідність власного капіталу, дохідність усього капіталу; показник чистої теперішньої вартості визначається насамкінець). Після цього компанія здійснює розрахунок показників середнього квадратичного відхилення, дисперсії, на основі яких формується розподіл ймовірностей. „Оскільки ризик пов’язаний з ймовірністю зниження доходності інвестиційного проекту, то розподіл ймовірності є основою для виміру ризику”.[5]

    Необхідно зазначити, що існуючі сьогодні загально визначені методичні підходи до аналізу та урахування впливу ризиків мають істотні недоліки. Так, перш за все вони можуть застосовуватися для аналізу короткострокових інвестиційних проектів, проектів із заздалегідь визначеним ступенем ризику, чи для проектів, які реалізуються у рамках олігополістичного чи монополістичного ринків (метод „дерева рішень”), суб’єктивність припущень (метод експертних оцінок), неможливість використання при відсутності відповідного інструментарію та програмного забезпечення (метод імітаційного моделювання „Монте-Карло”). Тому для аналізу та оцінки, а найголовніше – урахування рівня ризику для довгострокових інвестиційних проектів – доцільно застосовувати метод урахування ризику в дисконтній ставці (RADR) [5].

    Виходячи з головних критеріїв, що визначають ступінь ризиковості інвестиційного проекту. в даному методі беруть участь такі змінні: ступінь вияву і-тої ризикової змінної; вага і-тої ризикової змінної для інвестора; можливість уникнення і-того чинника невизначеності фірмою. Зазначимо, що дані оцінки для інвестора теж певною мірою носять невизначений характер, оскільки є суб’єктивними. Вищезазначені чинники дають інвестору можливість комплексної оцінки впливу ризику з урахуванням їх взаємодії, яка відображається такою формулою:

                  (1)

де Іft  - „і-чинник невизначеності” у t-му році;

    pti – ступінь вияву і-го чиннику невизначеності у t-му році;

    dti – вага і-го чинника невизначеності для інвестора у t-му році;

    irti – можливості щодо уникнення і-того чинника невизначеності фірмою.

„І-чинник” невизначеності показує, який ступінь невизначеності буде характерний для певного інвестиційного проекту. У методі RADR і-чинник входитиме до премії за ризик, яка згідно з методом додається до середньозваженої вартості капіталу (WACC). Премію за несистематичний ризик (RPt), тобто надбавку до дисконтної ставки можна розрахувати за допомогою формули:

                (2)

де  RPt – премія за ризик (надбавка до дисконтної ставки за методом RADR у t-му періоді реалізації проекту реальних інвестицій;

      rmax t – верхня межа дисконтної ставки у t-му році;

      WACCt  - середньозважена вартість капіталу інвестора в t-му році.

    Верхня межа дисконтної ставки встановлюється залежно від кон’юнктури інвестиційного ринку. Середньозважена вартість капіталу може встановлюватися як для фірми в цілому, так і для окремих її підрозділів. У такому випадку її можна відкоригувати на ступінь важливості підрозділу для інвестора. При цьому сума вагів підрозділів має дорівнювати одиниці. Єдиний недолік вищезазначеного методу – ставку дисконту треба розраховувати для кожного року окремо, бо вплив середовища щороку змінюється. Однак методика  RADR незамінна для аналізу та оцінки впливу ризиків на довгострокові інвестиційні проекти, що, на наш погляд, виправдовує нагромадження розрахункового матеріалу.

    Наступним етапом у процесі управління ризиками інвестиційного проекту є контроль ризиків, значення якого полягає в тому, щоб досягти максимально можливої віддачі за рахунок мінімальних витрат шляхом утримання, передачі, мінімізації і уникнення ризиків. На основі контролю ризиків система управління ризиками формує стратегію діяльності щодо інвестиційних проектів, яка передбачає взаємодію двох складових: контролю над ризиками та фінансування ризиків. У загальному вигляді систему ризик-менеджменту представлено мал. 1.1.

    Розглянемо докладніше основні інструменти запобігання інвестиційним ризикам, які застосовуються у практиці створення та обґрунтування інвестиційних проектів. Підсистема контролю ризиків включає перш за все засоби їх уникнення – організаційні, технічні, кадрові, інформаційні та інші заходи, спрямовані на зниження чи запобігання вірогідності виникнення проектних ризиків. Такі заходи здійснюються на основі спеціальних планів і програм, які повинні бути постійною функціональною діяльністю з управління проектом на всіх фазах проектного циклу. Заходи з мінімізації стосуються перш за все наслідків ризику, тобто вже заподіяної шкоди.

        

Мал. 1.2. Ризик-менеджмент як процес оптимізації структури інструментів впливу на ризики

Їх здійснення супроводжується розробкою і виконанням плану дій у випадках виникнення надзвичайних ситуацій. Заходи щодо зниження ризику учасників проекту включають детальний вибір учасників проекту з позиції їх фінансової спроможності, репутації, надійності тощо, який завершується підписанням рамкової угоди про принципи сумісної проектної діяльності. Розподіл ризиків між учасниками проекту фіксується у двосторонніх чи багатосторонніх угодах, а зниження ризику відбувається за рахунок розширення кола учасників проекту (формування підрядно-будівельних консорціумів).

    Не менш важливою складовою запобігання ризикам інвестиційних проектів є їх фінансування, що найчастіше здійснюється у вигляді трансферту та самофінансування. Передання ризиків здійснюється тоді, коли інвестор має брак власних ресурсів для забезпечення покриття можливих наслідків виникнення ризиків. Самофінансування характерне для великих промислово-фінансових груп, які характеризуються високими значеннями коефіцієнтів фінансової стабільності, ліквідності та платоспроможності.

    Передання ризиків під фінансову гарантію має на меті забезпечити гарантії на користь кредитора, на користь замовника проекту та на користь підрядника. Спосіб реалізації та ступінь покриття залежать від типу та умов гарантії (умовна/безумовна, обмежена/необмежена, забезпечена/незабезпечена, відклична/безвідклична тощо).

    Страхування найчастіше виявляється у формі страхування закордонних інвестицій від політичних ризиків, як правило, здійснюється державними і напівдержав ними агентствами країн-експортерів капіталу і Багатосторонньою агенцією гарантування інвестицій (БАГІ).Крім того, поширеними видами страхування під час реалізації інвестиційних проектів є страхування належного виконання будівельно-підрядного контракту, яке альтернативне банківській гарантії, страхування на випадок порушення угод матеріально-технічного постачання, страхування від простою виробництва, від пожеж та інших специфічних ризиків, страхування відповідальності розробників проекту. Необхідно відзначити, що сучасний недостатньо розвинутий в Україні сектор ризикового страхування є об’єктивною причиною недостатнього припливу капіталів у формі ПІІ.

    Самофінансування як необхідна складова системи ризик-менеджменту ґрунтується на тезі про необхідність мати додаткові тимчасово вивільнені кошти, які можна спрямувати на покриття наслідків чи запобігання ризикам під час здійснення інвестиційних проектів. Основними джерелами фінансування в цьому випадку є поточні надходження як від операційної, так і від інших видів діяльності компанії. Запобігання ризикам за допомогою створення резервних фондів включає кошти резервного фонду самого інвестора для покриття непередбачених витрат за проектом та загальний резервний фонд, що створюється усіма учасниками проекту.

     Таким чином, сучасні процеси, пов’язані зі  створенням і реалізацією інвестиційних проектів, супроводжуються деякими елементами невизначеності подій, пов’язаних з проектом. Тому при створенні проекту необхідно вивчати і досліджувати ризик та невизначеність. Кожен проект, особливо виробничий – явище високо ризикове. Це зумовлено і необхідністю урахування часового періоду, оскільки здійснення витрат відбувається сьогодні, а отримання вигод – через певний період часу. Саме тому інвестор повинен вже сьогодні оцінити ті вигоди, які він може отримати у майбутньому. Усі ризики, що супроводжують створення і реалізацію інвестиційних проектів, пов’язані з недостатньо надійною і кількісно незначною інформацією, на основі якої розробляється проект. Тому точний прогноз здійснення інвестиційного проекту неможливий. Однак існують методи і засоби, за допомогою яких можна описати сценарії та можливі варіанти розвитку подій. На цій основі для кожного з них можливо розробити відповідні інструменти, що дозволять мінімізувати, а то й уникнути ризиків. Саме для цього компанія повинна розробити та застосовувати комплексну систему управління ризиками інвестиційного проекту.

    На наш погляд, запропонована система ризик-менеджменту дозволяє систематизувати та здійснити комплексний аналіз можливих ризиків, які супроводжують розробку і реалізацію проекту та інструментів подолання елементів невизначеності, особливо під час здійснення довгострокових реальних капіталовкладень.

 

Література:

1.     Аспекти управління ризиками інвестиційних проектів та обґрунтування їх ефективності// www.library.tane.edu.ua/images/nauk-vudannya – 14.07.2007

2.     Бардиш Г.О. Проектне фінансування. – К.: Алерта, 2007. – 463 с.

3.     Ковтун Н.В. Методи фінансової статистики в аналізі інвестиційної діяльності: сфера та особливості використання // Статистика України. – 2007. - № 1. – с.15-22.

4.     Фінансовий механізм як складова управління ризиковістю інвестиційного проекту// www.library.tane.edu.ua/images/nauk-vudannya – 28.12.2006

5.     Щербак А.В. Інвестиційний аналіз в умовах невизначеності грошових потоків// „Фінанси України” – 2005-. - № 11. – с.61-70.