Педагогічні науки

К. п. н. Малихін О.В.

Криворізький державний педагогічний університет, Україна

Провідні педагогічні умови організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів

Як для забезпечення сутності системоутворювальних факторів і побудови системи навчального процесу, так і для встановлення шляхів оптимального функціонування її компонентів найважливішим є виявлення генезису зовнішніх і внутрішніх умов, що визначають зміст вищої освіти в цілому, шляхів і форм її розвитку. [1, с.168-169]. Визначено сукупність провідних педагогічних умов, створення яких у реальному навчальному процесі у вищій педагогічній школі підпорядковано вдосконаленню організації самостійної навчальної діяльності студентів у цілому і забезпечує ефективне і результативне функціонування відповідної педагогічної системи. До педагогічних умов організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів включено:

1. Малтифакторне діагностування індивідуально-психологічних особливостей студентів (здатності до самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління і самореалізації) на рівні мотиваційно-цільового, організаційно-структурного, процесуально-діяльнісного, контрольно-оцінювального й аналітико-прогностичного аспектів.

2. Професіоналізація й індивідуалізація змісту самостійної навчальної діяльності студентів на основі реалізації задачного підходу в організації навчання.

3. Упровадження активних форм, методів і засобів навчання, спрямованих на формування умінь самостійної навчальної діяльності, що забезпечують реалізацію інтегративної комплексної системи педагогічного впливу на процеси САМО (самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління і самоорганізації).

Розкриємо сутність кожної з визначених і теоретично обґрунтованих вище педагогічних умов.

Перша з визначених провідних педагогічних умов організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів передбачає малтифакторне діагностування індивідуально-психологічних особливостей студентів як комплексного заходу, результати якого можуть бути покладені в основу реалізації індивідуального підходу щодо організації самостійної навчальної діяльності кожного студента з урахуванням притаманних саме йому індивідуально-психологічних особливостей. Така діагностика має бути різноплановою й охоплювати всі функціональні компоненти самостійної навчальної діяльності. Проведення комплексного малтифакторного діагностування індивідуально-психологічних особливостей студентів вищих педагогічних навчальних закладів забезпечує додаткові можливості щодо покращення усієї структури практичної організації їх самостійної навчальної діяльності:

- добір форм, методів і засобів;

- методичне забезпечення;

- розробка індивідуальних завдань на ґрунті максимальної професіоналізації їх змісту, а також реалізації диференційного підходу відповідно до особливостей кожного суб’єкта самостійної навчальної діяльності;

- системно-блочна організація змісту самостійної навчальної діяльності на основі диференціації, індивідуалізації і професіоналізації;

- реалізація задачного підходу;

- впровадження системи інтерактивної взаємодії викладача і студентів;

- виконання самостійних робіт з використанням новітніх інформаційних технологій.

Друга провідна педагогічна умова організації самостійної навчальної діяльності передбачає професіоналізацію й індивідуалізацію змісту самостійної навчальної діяльності студентів на основі реалізації задачного підходу в організації навчання.

Відносно сучасної вищої освіти розробляється новий підхід до розуміння й організації процесу навчання, а саме: від навчання як нормативно побудованого процесу до навчання, як індивідуальної діяльності, її корекції і педагогічної підтримки, а також до розробки такого змісту освіти, який включав би не лише наукові знання, але й мета знання, тобто прийоми й методи пізнання (В.М.Володько, П.М.Гусак, І.С.Якиманська). За такого підходу припускається засвоєння знань у вигляді метазнань (опис прийомів дій, алгоритмів, правил, логічних операцій, іншими словами, знань про те, як опрацьовувати навчальний матеріал, у тому числі й самостійно, тобто що для цього потрібно зробити тощо). За умови такого засвоєння складаються індивідуальні засоби самостійної навчальної діяльності, які виступають як прояв індивідуального стилю самостійної діяльності. Саме цим і зумовлюється включення до другої провідної педагогічної умови організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів індивідуалізації на основі реалізації задачного підходу в організації навчання.

Звернення до реалізації принципу індивідуалізації навчання студентів у вищій школі взагалі й у вищій педагогічній школі зокрема також пояснюється необхідністю розв’язання однієї з провідних суперечностей «між потребою людини у цілісному розвитку себе як культурної, суспільної, а також природної сутності і неможливістю задовольнити цю потребу повною мірою за допомогою сучасної освіти» [3, с.84].

У сучасній дидактиці останнім часом все частіше використовується термін «задачний метод» (Г.О.Балл, Л.Ф.Спірін, Л.М.Фрідман, Н.М.Яковлева). Сутність «задачного» методу визначив Г.О.Балл: у кожній учбовій ситуації виділяються певні визначені системи задач і паралельно з ними системи, що забезпечують їх розв’язання [2].

Створення другої провідної педагогічної умови передбачає розробку комплексу теоретичних і практичних задач на ґрунті реалізації професіоналізації й індивідуалізації змісту самостійної навчальної діяльності, а також запровадження системи роботи, спрямованої на їх розв’язання.

Упровадження активних форм, методів і засобів навчання, спрямованих на формування умінь самостійної навчальної діяльності, що забезпечують реалізацію інтегративної комплексної системи педагогічного впливу на процеси САМО (самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління і самоорганізації), що є третьою провідною педагогічною умовою організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів, обґрунтовується концепцією інтегративного комплексного системного впливу на процеси САМО(самоактуалізації, самонавчання, самоконтролю, самооцінки, самоуправління і самоорганізації), висвітленої у третьому розділі даного дослідження. Єдине, що слід додати: вона знаходиться в органічній єдності з першими двома провідними педагогічними умовами, тобто її створення і впровадження у практиці вищої педагогічної школи може бути доцільним, ефективним і результативним у поєднанні з описаним малтифакторним діагностуванням індивідуально-психологічних особливостей студентів вищих педагогічних навчальних закладів, а також професіоналізації й індивідуалізації змісту самостійної навчальної діяльності студентів на основі реалізації задачного підходу в організації навчання.

Література

1. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы. Учеб.-метод пособие. – М.: Высш. школа, 1980. – 368с.

2. Балл Г.А. Теория учебных задач: Психолого- педагогический аспект. – М.: Педагогика, 1990. – 184с.

3. Подмазин С. И. Личностно-ориентированное образование / Сергей Иванович Подмазин. – Запорожье: Просвіта, 2000. – 250 с. – (Социально-философское исследование)