Филология/3. Теоретические и методологические проблемы исследования языка

Снісаренко Я.С.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту

До історії вивчення поняття
“суспільно-політична лексика”

Суспільно-політична лексика є обширом номінацій, які вербалізують світ понять зі сфери світоглядних, ідеологічних, політичних знань, на часі актуальних, соціально-апробованих для суспільства.

Такий широкий, різноманітний світ понять і відповідних ним лексичних номінацій, які включають термінологічну, термінологізовану й так звану фонову лексику зі словника в цілому, є багатоаспектним об’єктом вивчення для лінгвістів. Можна визначити такі два основні аспекти: дискурсний і внутрішньо-лінгвістичний.

Дискурсний аналіз генералізується вимогою екстралінгвістичною: досліджувати мовні одиниці за межами узуального вжитку, тобто у структурі текстових масивів, які відображають вибір, тлумачення цих одиниць з погляду позамовних знань, наприклад, для суспільно-політичної лексики знань про актуалізовані для даної історичної доби, народу концепти соціології, ідеології, політики.

Власне лінгвістичний аналіз зумовлюється вимогою досліджувати й описувати лексику як підсистему, яка має свій рух на дискретному рівні: склад, структура номінацій, розширення їхніх семантичних парадигм, синонімічна взаємодія, метафоризація, неологізми, частота вживання, узуальність
вибору [3].

На сьогоднішній день суспільно-політична лексика зазнає значних змін. Розширюється коло її користувачів, формується нова політична мова. Суспільно-політична лексика привертала увагу мовознавців з перших післяреволюційних років, вона викликає підвищений інтерес і зараз. На даному етапі розвитку мовознавства виникла необхідність такого опису суспільно-політичної лексики, який дозволив би виявити її структурні особливості та динамічний потенціал. У суспільно-політичній лексиці виражаються представленні мовою способи вираження суспільно-політичних відносин.

При вивченні суспільно-політичної лексики увага лінгвістів, як правило, концентрується на проблемах її становлення та збагачення в певний історичний період, а лінгвістична інтерпретація мовних змін є недостатньою. Семантичні процеси, що виникають у цій групі лексики, менш досліджені, хоча вивчення закономірностей семантичних модифікацій лексичних одиниць у процесі їхнього функціонування належить до кола актуальних проблем лінгвістики, оскільки дозволяє простежити тенденції та способи розвитку семантики
слова [3].

Проблемами дослідження поняття “суспільно-політична лексика” займалися такі відомі мовознавці як
С.Г. Капралова, В.Г. Костомаров, Т.Б. Крючкова, В.М. Лейчик, Л.А. Мурадова, І.Ф. Протченко.

У лінгвістичній літературі існує чимало визначень суспільно-політичної лексики. Найбільш розгорнуте визначення суспільно-політичної лексики дає І.Ф. Протченко, який тлумачить дану лексику як „частину словника, яку складають назви явищ та понять зі сфери суспільно-політичного життя, тобто зі сфери політичної, соціально-економічної, світоглядно-філософської” [2].

І.В. Холявко пропонує розширене та узагальнене визначення („суспільно-політична лексика – неоднорідна за складом макроструктура одиниць різного походження, спрямованих ідеологічно та спеціалізованих лексично, семантично і фразеологічно для вираження понять із галузі суспільного, політичного, соціального, економічного, морально-етичного життя соціуму”) і вважає доцільним при віднесенні слова до суспільно-політичної лексики враховувати такі критерії:

Ø наявність спеціальних ремарок у тлумачних словниках;

Ø наявність пояснень або дефініцій слів у довідковій літературі – галузевих енциклопедіях, термінологічних словниках, загальнополітичних довідниках;

Ø частотність використання, функціональне навантаження лексеми (при відповідній поняттєвій співвіднесеності);

Ø ураховування контекстуальних значень мовних одиниць, які не входять до термінологічних словників і довідників, а також характеру їхніх суспільно-політичних ілюстрацій [3].

Деякі мовознавці під суспільно-політичною лексикою розуміють більш широке коло лексем, включаючи до її складу всі слова суспільно-політичних текстів. Так, на думку В.М. Лейчика до суспільно-політичної лексики відносяться терміни суспільних та політичних наук, професіоналізми та загальнолітературні слова й вислови, номенклатурні одиниці, власні назви. За умов такого підходу межі суспільно-політичної лексики стають надто розмитими, а її склад надто неоднорідним, що унеможливлює виявлення тих чи інших спільних ознак, які характеризують всю цю групу в цілому [1].

Таким чином, підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що суспільно-політична лексика – відкрита система, яка постійно поповнюється новими одиницями інших лексичних розрядів. Збагачення її складу відбувається не лише за рахунок появи нових слів відповідного змісту, а й унаслідок переосмислення значень уже існуючих у мові лексем.

Література

1. Лейчик В. М. Особенности терминологии общественных наук и сферы ее использования. – Москва, 1983. – 288 с.

2. Протченко И.Ф. Лексика и словообразование русского языка советской эпохи. – Москва, 1975. – 351 с.

3. Холявко І.В. Суспільно-політична лексика у пресі 90-их років ХХ ст. (семантико-функціональний аналіз): Дис. ... к-та філол. наук. – Кіровоград, 2004. – 229 с.