Малолєтко А., Морозова Є.

Донецький національный університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановского.

Соціальний пакет як різновид соціального захисту населення: правові аспекти.

Зміна моделі соціально-економічного розвитку вплинула на всю правову систему нашої країни та висунула на перший план проблему захисту прав людини. Найактуальнішими виявились питання забезпечення прав другого покоління – соціальних, економічних та культурних. Особливе значення мають такі соціальні права як право на достатній життєвий рівень та на соціальний захист. Вони стали підставами для докорінних перетворень системи соціального захисту – сукупності законодавчо визначених заходів (гарантій, прав, установ), які забезпечують реалізацію соціальних прав, передбачених правом соціального забезпечення [3, с.44].

Розвиток економічних відносин в Україні має за наслідок зміну змісту і форми соціального забезпечення. Поряд з традиційними формами (соціальне страхування, соціальна допомога, та інші) з’являються нові, які характеризують соціальну відповідальність роботодавця та вимагають розвитку локального правового регулювання у сфері соціального забезпечення. Однією з таких форм є соціальний пакет. При намаганні визначити зміст цього поняття, з’являються деякі непорозуміння. Адже за відсутності легального визначення та відповідного правового регулювання таких відносин роботодавці на власний розсуд трактують поняття «соціальний пакет».

Зазначаючи про відсутність правового регулювання відносин з приводу соціальних пакетів на території України, все ж таки слід зауважити, що національне законодавство містить певні загальні норми, які слід розглядати при дослідженні цього питання. У 1991 році з метою вдосконалення регулювання відносин у галузі праці при переході республіки до ринкової економіки Кодекс законів про працю (КЗпП) доповнено положеннями про можливість встановлення підприємством додаткових соціально-побутових пільг своїм працівникам.

Трансформація соціально-побутових пільг у соціальний пакет не мала відображення у законодавстві. Тому чинне законодавство про працю не містить спеціальних норм, щоб врегульовувати порядок встановлення та надання працівникам соціальних пакетів.

КЗпП встановлює, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Соціальний пакет нерозривно пов’язаний з підприємством і має відносний зв’язок з особою працівника. При звільненні працівник втрачаю право на соціальний пакет і вже на новому місці роботи йому знову необхідно буде погоджувати це питання з роботодавцем, якщо на підприємстві не встановлено загальний порядок надання соціальних пакетів.

Прикладів різного підходу до розуміння роботодавцем СП можна навести безліч. Основним аргументом при виборі гідного соціального пакету для багатьох є той факт, що компанії, які пропонують своїм співробітникам різні пільги, прийнято вважати надійнішими і стабільнішими. До складу соціального пакета включають як базові соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю та соціальне забезпечення, так і додаткові матеріальні блага, надання яких здійснюється роботодавцем за власною ініціативою.

Роботодавці пропонують своїм співробітникам безкоштовні обіди, медичні страховки, навчання на тренінгах, оплату транспортних витрат, оплати мобільного телефону, а також особистого автомобіля, та інші матеріальні та нематеріальні блага [2,с.38-40].

Базовий соціальний пакет або передбачені законодавством гарантії працівнику охоплюють:

-     забезпечення необхідних для виконання роботи умов праці, передбачених законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

-     загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

-     виплата в повному розмірі належної працівнику заробітної плати;

-     надання соціальних пільг і гарантій, передбачених колективним договором, угодою [1].

Тому непоодинокі випадки, коли як на пільгу та складову соціального пакету роботодавець вказує такі гарантії.

Поширення практики використання роботодавцями соціального пакета в Україні сприятиме формуванню сучасного, конкурентного ринку праці, створенню та розвитку засад корпоративної культури в суспільстві, підвищенню конкурентоспроможності національної робочої сили.

У свою чергу, запровадження соціального пакета матиме наслідком створення умов для розвитку послуг, що формують його зміст, зокрема у сфері добровільного страхування (медичного, пенсійного тощо) [4, с.66].

Соціальний пакет має бути максимально універсальним та, водночас, враховувати індивідуальні потреби працівника. Завдання роботодавця – розробити таку систему, яка надасть можливість запровадити єдиний стандарт підходу до соціального пакета, підвищити рівень послуг, які надаються працівнику, та, разом з цим, створити умови для оптимізації витрат компанії на соціальні цілі. При цьому однією з основних умов ефективності управління соціальним пакетом є відповідність загальним стратегічним цілям компанії, її корпоративній культурі та політиці управління персоналом.

Література:

1. http://www.dcz.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=82551&cat_id=6494158

2. Соціальний пакет як різновид соціальної діяльності підприємства:правові аспектти//Право України, 2007 р.- №7, с. 38-41

3. Формування системи соціального захисту населення//Право України, 2007 р. - №11, с. 44-47

4. Про трудові процесуальні правовідносини//Право України, 2008 р. - №3, с.65-68