УДК: 330. 322

Д.е.н., проф. Пуліна Т.В., магістрант Єршов С.В.

Запорізький національний технічний університет

Аспекти побудови та розвитку КЛАСТЕРНИХ ОБ’ЄДНАНЬ

На початку ХХІ століття спостерігається перехід від постіндустріального до інформаційного суспільства, який насамперед характеризується спіралевидною зміною на новому якісному рівні розвитку суспільства за законом діалектики «переходу кількості в якість». З позиції економічного розвитку господарських систем різних рівнів. Ця закономірність пояснюється теорією довгохвильових економічних циклів Н. Кондратьєва, що отримала розвиток у працях С. Глазьєва, який досліджував технологічні уклади.

Слід відзначити, що становлення нового технологічного укладу в будь-якій галузі починаються зі змін у діючих організаційно-правових структурах управління господарських систем.

Разом з тим, при цьому основною мезоекономічною ланкою нової господарської системи є не галузь, а кластер. як територіально-галузеве добровільне об'єднання підприємств, що тісно співпрацюють з науковими установами, фінансовими інститутами та органами місцевої влади для підвищення конкурентоспроможності власної продукції та економічного зростання регіону або галузі.

 Перші систематичні наукові дослідження мережевих виробничих структур на прикладі промислових районів Великобританії висвітлено у книзі А. Маршалла "Принципи Економіки", яка надрукована прикінці XIX століття, де він звернув увагу на синергетичний ефект від об'єднання та підвищення спеціалізації підприємств [1].

Сорок років потому американський вчений Д. Шумпетер розвинув теорію А. Маршалла, обґрунтувавши особливу роль незалежних економічних агентів (венчурних капіталістів), їх фінансову участь, що сприяє швидкому розвитку кластерів [1].

Слід відзначити, що в Радянському Союзі питанням ефективного об'єднання та підвищення спеціалізації підприємств приділялася значна увага, шляхом планового створення територіально-виробничих комплексів (ТВК) та науково-виробничих об’єднань (НВО).

На початку 70-х років ХХ століття французькі вчені І. Толенадо і Д. Солье використовували поняття «філь’єри» для опису груп технологічних секторів. Формування філь’єрів пояснювалося залежністю одного сектору від іншого за технологічним рівнем. Отже, «філь’єри» за змістом дуже близькі до поняття «кластер», оскільки основою їх розвитку є необхідність створення технологічних зв'язків між галузями і секторами економіки для реалізації їх потенційних переваг [3,4].

Водночас слід згадати, що термін «кластер» використовували у Радянському Союзі економіко-географи А.П. Горкіна і Л.В. Смірнягін і шведські бізнес-економісти Д. Фредрікссон і Л. Ліндмарк для позначення об'єднання підприємств у просторі [4].

Вагомий внесок у розвиток кластерного підходу до сучасної економіки вніс М. Портер. Адже він класично визначив термін кластеру: „Кластер – це сконцентровані за географічним принципом групи взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у споріднених галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій, які конкурують у певних галузях, але при цьому ведуть сумісну роботу” [5].

У наукових виданнях часто зустрічаються такі визначення як інноваційний кластер та промисловий кластер. Зокрема, першепочатковець кластерного руху в Україні М.І. Соколенко дає таке визначення промисловому кластеру: «Промисловий кластер це - група виробничих підприємств і невиробничих організацій, для яких членство в кластері є важливим засобом посилення індивідуальної конкурентоспроможності» [6].

    При цьому відомий російський дослідник кластерного підходу А. Бірюков розглядає інноваційний кластер як цілеспрямовану сформовану групу підприємств, що функціонують на основі центрів: генерації наукових знань, бізнес-ідей та підготовки висококваліфікованих фахівців.

     Основною відмінністю виробничих від інноваційних кластерів є орієнтація перших на впровадження у виробництво фундаментальних, а других прикладних результатів досліджень [7]. У табл. визначено основні принципи, необхідні для створення кластера.

Таблиця 1. Основні принципи, необхідні для створення кластера

№ п/п	Принцип	Характеристика
1	Цілеспрямованості	Наявність загальної системи цілей
2	Системності	Використання системного підходу
3	Комплексності	Кластер - це система більш-менш комплексного типу, що охоплює більшість фаз розширеного відтворення
4	Стійкості	Кластер - це відносно стійка система. Вона повинна бути здатна до власного відтворення
5	Раціонального розміщення (територіальна прив'язка)	Визначеність територіального простору дії кластера (регіональний, міжрегіональний)
6	Інноваційності	Кластер - це система, зорієнтована на новітні технології, налаштована на інтенсивний тип розвитку

Обов'язковою умовою існування та розвитку кластеру є ініціатива «знизу» або підтримка «знизу», у разі якщо кластер створюється «зверху». При цьому, очевидно, принципове значення має усвідомлення мотивів, що в основі створюваного кластера та сили які їх рухають.

Можна зазначити, що генезис визначень кластера є орієнтацію на інноваційний розвиток, а кластери можна розглядати як основну організаційну форму сучасного економічного розвитку, зумовлену глобалізацією економіки, яка сприяє реальному синергетичному ефекту. Основною умовою життєдіяльності кластеру є інноваційна спрямованість.

За результатами існуючих підходів, можна визначити кластер як організовану форму взаємовигідного співробітництва різних організацій (промислових підприємств, компаній сфери послуг, фінансових установ, науково-дослідних центрів, органів регіонального та державного управління, громадських організацій тощо), які отримують додаткові конкурентні переваги завдяки виникненню ефекту синергії від плідної співпраці і сприяють забезпеченню конкурентоспроможності регіональної і національної економіки.

Література.

1. Маршалл А. Принципы экономической науки / А. Маршалл М.: Прогресс, 1993. – 994 с.

2. Шумпетер И. Теория экономического развития: исследования предпринимательской прибыли, капитала, кредита и цикла конъюнктуры / И. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 455 с.

3. Tolenado J.A. Propis des Filieres Industrielles. // J.A. Tolenado Revue d'Economie Industrielle. V.6. 1978. № 4. P. 149-158.

4. Soulie D. Filieres de Production et Integration Vertical. / D. Soulie // Annales des Mines, Janvier 1989. P. 21-28.

5. Портер М. Международная конкуренция / М. Портер: [Пер. с англ.] – М.: «Международные отношения», 1993 – 896 с.

6. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці [Текст] / С.І. Соколенко – К.: Логос, 2004. – 848 с.

7. Бирюков А.И. Формирование инновационных кластеров в высокотехнологичных отраслях промышленности (на примере ОПК России) [автореф. дис. на получение. степени докт. эконом. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством»] / А.И. Бирюков — Москва, 2007 — 41 с.