Качний Олександр Сталіноленович,

к.держ.упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

Принципи державного управління регіональним соціально-економічним розвитком в умовах посилення процесів інтеграції та децентралізації владних повноважень

Сучасні глобалізаційні та інтеграційні процеси в світовій економіці підвищують роль і значення державного управління регіональним розвитком. Особливої актуальності набуває проблема ефективного використання регіонального соціально-економічного потенціалу. Мова йде про об’єктивну потребу підвищення конкурентоспроможності регіонів, враховуючи як внутрішні, так і зовнішні фактори, що, в свою чергу, вимагає необхідності розробки певних рекомендацій щодо дієвого та ефективного управління регіональним розвитком України. Ми переконані в тому, що підвищення дієвості регіональної соціально-економічної політики, зростання загальної керованості соціально-економічними процесами можливе лише на основі визначення і розмежування повноважень державних структур.

Для забезпечення ж ефективного регіонального управління необхідно додержуватись певних принципових положень.

При визначенні принципів державної регіональної політики доцільно сформулювати їх таким чином, щоб вони однозначно регламентували шляхи досягнення обраних цілей. Тому до державної регіональної політики треба закласти принципи пріоритету загальнодержавних інтересів та врахування інтересів регіонів, районів, міст, селищ і сіл, а також їх громад, а до політик регіонів – пріоритету загально-регіональних інтересів, урахування інтересів держави як системи вищого порядку, а також урахування інтересів територіальних соціально-економічних підсистем регіону, інтересів інших регіонів держави, зовнішніх інвесторів, окремих організацій, що розташовані на території регіону, територіальних громад тощо.

На нашу думку, в основу державної регіональної політики країни, крім зазначених вище, доцільно закласти такі принципи як: вирівнювання ступеню розвитку внутрішніх територій виключно через вирішення конкретних регіональних проблем при забезпеченні істотного розвитку усіх регіонів; стимулювання зусиль регіонів щодо забезпечення власного розвитку; орієнтація на досягнення стратегічних цілей; законність; справедливість; забезпечення комплексного розвитку територій; відповідальність держави та керівників державних органів влади за вплив на регіональний розвиток країни та ситуацію у регіонах; захист інтересів та формування позитивного іміджу держави у інших державах; урахування геополітичної ситуації та інтересів інших країн світу; підтримка дружніх стосунків із тими країнами, що мають вагомий вплив на розвиток держави та реалізацію її внутрішніх та зовнішніх інтересів.

Слід відзначити, що принципи державного управління регіональним соціально-економічним розвитком крім принципів державної регіональної політики мають включати також принципи її реалізації.

В якості основних принципів державного управління соціально-економічним розвитком регіону треба виділити, по-перше, принцип цільового управління. Ціль управління випливає з інтересів, властивих об'єкту управління. Тому що об'єктом управління є регіон, то його інтереси визначаються інтересами населення, що проживає на його території (матеріальне благополуччя, можливість духовного розвитку, фізичне здоров'я й загальний високий рівень якості життя). При цьому мета розвитку регіону повинна бути кількісно визначеною, конкретною й проранжированою за строками досягнення.

По-друге, принцип використання регіональних переваг у територіальному розподілі праці. Суть його полягає в тому, що система управління регіональним розвитком повинна забезпечувати використання природно-кліматичних і соціально-економічних переваг регіону в територіальному розподілу праці й у той самий час сприяти комплексному розвитку регіональної економіки. Дія цього принципу проявляється в активізації факторів використання можливостей, породжуваних територіальною близькістю промислових підприємств.

По-третє, принцип поєднання інтересів усіх структур, що беруть участь у процесі регіонального відтворення. Цей принцип відображає наявність власних інтересів у кожній структурі й припускає наявність об'єктивних протиріч між ними. Головна вимога до механізму управління суспільним відтворенням – створення таких умов діяльності, при яких досягався б певний баланс інтересів всіх структур, взаємодіючих у процесі регіонального відтворення.

По-четверте, принцип економічної самостійності, який характеризує не тільки відсутність директивного втручання держави в справи регіонів. Він відображає визнання різних форм власності й економічної самостійності всіх власників. Крім того, економічна самостійність означає необхідність чіткого розподілу повноважень і функцій управління між різними рівнями влади й створення фінансово-економічних умов для їхньої реалізації.

По-п’яте, принцип самофінансування, який означає, що розвиток регіону повинен здійснюватися, насамперед, за рахунок доходів, що утворяться на самій території.

По-шосте, залежність між ефективністю економічного розвитку регіональної економіки й формуванням ресурсної бази соціального й загальноекономічного розвитку регіону. Відповідно до цього принципу повинні бути враховані й задіяні економічні інтереси, що стимулюють розвиток економіки й зростання її ефективності.

По-сьоме, принцип відповідальності за реалізацію функцій управління, що представляє суть і зміст управління на рівні регіону даного рангу.

Реалізація всієї системи принципів дозволить створити передумови для формування надійної й стійкої системи управління. Усі ці принципи повинні бути покладені, насамперед, в основу законодавчих і нормативно-правових актів, що створюють контури системи управління регіональним соціально-економічним розвитком й визначать вибір конкретних інструментів і важелів інноваційного механізму державного управління.