Психология и социология/3. Современные тенденции в методологии пси­хологических исследований

 

Шаршавих Юлія Максимівна

Університет ім. Альфреда Нобеля, Дніпро, Україна

Психологічні аспекти впровадження поняття Соціальне Підприємництво в Україні.

Ключові терміни: соціальне підприємництво, соціальний підприємець, управління персоналом, мотивація, психологічні характеристики.

Поняття "Соціальне підприємництво" відносно нове і незрозуміле для більшості українців, в той час, коли Європа з ним знайома вже давно і багато фахівців вважають, що саме за соціальним підприємництвом стоїть майбутнє.

«Соціальні підприємці - це новатори, які використовують інноваційні ідеї і різні ресурси свого бізнесу для вирішення соціальних проблем. У результати, їх діяльність, призводить до стійких позитивних соціальних змін і поширюється на освіту, охорону довкілля, боротьбу з бідністю, захист прав людини і здоров'я» [1].

Мислення соціальних підприємців часто називають новаторським, оскільки вони намагаються вирішувати «старі» соціальні проблеми «новими» підприємницькими підходами. Це пов’язано, насамперед, з тим, що «традиційний бізнес зайняв найбільш цікаві, з точки зору рентабельності, ніші, і також з особливістю соціальних груп, які опинилися в складних життєвих обставинах. Фактично, потрібно часом «поєднати непоєднуване», аби отримати комерційний та соціальний/екологічний ефекти» [1].

Найкоротше визначення соціального підприємства дає Коаліція соціальних підприємств Великобританії: це "комерційне підприємство соціального призначення". Іншими словами - це бізнес, прибуток якого спрямовується, здебільшого або частково, на соціальні потреби і рішення гострих громадських проблем» [3].

Немає сумнівів в тому, що соціальні підприємства корисні як для безпосередніх бенефіціарів, так і для держави. Адже вони можуть стати одним із стійких механізмів рішення соціальних проблем і трансформації суспільства, допомагаючи державі в особі комунальних служб, бірж зайнятості, центрів допомоги інвалідам або системи охорони здоров'я. Навіть у Західній Європі, де традиційно висока роль держави як постачальника соціальних послуг, спостерігається тенденція їх делегування некомерційним організаціям.

Наприклад, організація «Ashoka» (www.ashoka.org) займається пошуком і підтримкою соціальних підприємців в усьому світі, які пропонують нестандартні рішення для соціальних проблем. Більшість дослідників пов’язують соціальне підприємництво з інноваціями і, навіть саме соціальне підприємництво називають «інновацією у соціальній сфері, принаймні у країнах, де соціальне підприємництво лише починає розвиватися» [1].

На Україні вже є соціальні підприємці, які намагаються здійснювати цю діяльність і роблять це досить ефективно. У той же час вони, на жаль, залишаються невідомими для більшості.

Ключем до успіху концепції соціального підприємництва в Україні являється «вироблення національної стратегії розвитку соціального підприємництва, яка дозволила б скоординувати зусилля усіх зацікавлених сторін - підприємців, громадських організацій, донорських структур і держави. Потрібна чітка і скоординована робота тих, хто в цей процес вже залучений, а також фінансування окремих проектів, які дозволять вирішувати проблему системно» [3].

Слід також стимулювати інтерес до соціального підприємництва державних структур, особливо регіональні влади. «Влада повинна визнати існування нової сфери діяльності, яка не може повноцінно формуватися без державної підтримки, а також зрозуміти, наскільки державі вигідне існування успішного бізнесу, який вирішує громадські проблеми» [3].

У Україні велика наявність ресурсів, які не цікаві традиційному бізнесу, але цікаві соціальному підприємству в Україні: «представники уразливих груп населення (люди з особливими потребами, внутрішньо переміщені особи, учасники бойових дій, люди пенсійного віку, багатодітні мами, реабілітовані нарко- та алкозалежні, колишні ув’язнені, ВІЛ-позитивні люди, національні меншини, реабілітовані бездомні тощо). Як правило, працевлаштування таких людей несе певні ризики для компаній, або вимагає додаткового інвестування для пристосування робочого місця до особливостей таких працівників. Така велика кількість незадіяних ресурсів спонукає або їх самих, або тих, кому не байдужі ці люди, створювати проекти для виживання у складних умовах» [1].

Усе це викликає нову психологію мислення соціальних підприємців. Соціальне підприємництво - це передусім бізнес. Проте, на відміну від психології традиційного бізнесу, для якого головним чинником є максимізувати прибуток, соціальне підприємництво створюється, у тому числі, і для вирішення громадських соціальних проблем.

Соціальні підприємці повинні усвідомлювати, що соціальне підприємництво спрямовано на турботу про людей, які потребують психологічної і моральної підтримки, а не тільки на зростання прибутку компанії. І що в результаті їх діяльності вони можуть отримати лише часткову економічну вигоду, або ж, іноді, зовсім її не отримати, на відміну від звичайного підприємця, бізнес якого полягає в тому, щоб отримати максимальний прибуток.

Використання терміну "соціальне підприємництво" набирає все більшу популярність. Незважаючи на це, плутанина і нечіткість в його використанні призводять до необхідності замислитися над тим, хто ж насправді є соціальними підприємцями і що він роблять.

Таким чином, формується необхідність визначення того, як саме мислить соціальний підприємець. Чим мислення соціального підприємця відрізняється від звичайних підприємців? Що відрізняє психологію соціальних підприємців від психології керівників соціальними працівниками і від самих соціальних працівників?

Соціальні підприємці бачать світ інакше, вони можуть передбачати зміни середовища. Вони використовують можливості, які інший би пройшов, не помітивши їх, а також усвідомлюють і приймають виклики і ризики.

Основними психологічними характеристиками соціального підприємця, як суб'єкта економічної і інноваційної діяльності, являються: «спрямованість на рішення громадських проблем; орієнтація на інновації; творчий підхід до справи; орієнтація на успіх і прибуток; готовність приймати ризик; відданість справі і ідеї; готовність жертвувати прибуток на громадські потреби; ініціативність; організаційні здібності; стратегічне мислення; здатність і готовність використовувати нові можливості; якості лідера; прозорливість; стійкість» [4].

А також важливими кадровими характеристиками соціального підприємця є: «професійне покликання; мотивація до виконання праці в різних його модифікації; духовно-моральні якості; соціально генетична схильність до роботи з людьми; професійна майстерність; об'єктивно-критичне відношення до своєї діяльності; професійні знання і професійні уміння; здатність постійно навчатися; професійна гордість як соціально-психологічний стан особи» [7].

Важливо відмітити, що психологічною характеристикою, яка найчастіше зустрічається, є "Орієнтація на інновації", що підтверджує розгляд соціального підприємництва як інноваційної сфери ведення бізнесу.

При аналізі наукової літератури було виявлено, що деякі особові характеристики підприємців і соціальних підприємців є загальними. Це говорить про те, що «соціальні підприємці - це люди, що ставлять у пріоритет досягнення певної громадської місії, використовуючи при цьому бізнес-підхід. Проте у пріоритет ставиться не максимізація прибутку, а виконання певної соціальної місії. Нижче приведена таблиця, у якій відбиті існуючі визначення терміну соціальний підприємець і основні характеристики його особи» [5].

 

 

Джерело

Визначення

Основні характеристики

Борнстейн (1998)

Соціальний підприємець - це новатор, що реалізує нові ідеї, він поєднує в собі багату фантазію і здатність вирішувати реальні проблеми, підходячи до цього творчо, має сильну етичну установку, і так само повністю володіє ситуацією, оскільки він або вона можуть передбачати зміни ринку.

Керівник місії Стійкість Творчий підхід до справи

Томпсон та інщі (2000)

Соціальні підприємці - це люди, які бачать, де є можливість для задоволення якої-небудь суспільно-затребуваної потреби, яка не може бути задоволена на державному рівні. Ці люди збирають разом необхідні ресурси (як правило, людей, частенько добровольців, гроші і майданчики) і використовують їх щоб "змінити світ на краще".

Здатність співпереживати Формує соціальні блага

Діс

 (1998)

Соціальні підприємці грають роль "вісника змін" в соціальному секторі. Це проявляється через: формування місії для створення і підтримки соціальних цінностей; розпізнавання і невпинне, що йде за новими можливостями, що забезпечують цю місію; залучення до процесу безперервної інноваційної діяльності, адаптації і навчання; діє сміливо, не обмежуючись тими ресурсами, які має в даний момент; демонструє підвищене почуття відповідальності перед обслуговуваними клієнтами.

"Вісник змін" Висока відповідальність перед суспільством Відданість ідеї Готовність відповісти на громадські проблеми

Брінке-рхофф 2009)

Соціальний підприємець це той, хто бере розумний ризик в інтересах людей, яким надає послуги.

Визнання суспільством

Лідбітер (2008)

Соціальні підприємці - це особи, що мають підприємницькі здібності, новаторство і здатність до перетворення, а крім того, це: лідери, управлінці, люди мають уявлення про перспективні можливості і люди, що формують міцні взаємовідносини усередині колективу.

Управлінець Лідерські якості Орієнтація на інновації

Захра та інші (2008)

Соціальне підприємництво охоплює дії і процеси, здійснювані для того, щоб виявити, визначити і використати можливості для підвищення громадського добробуту шляхом створення нових підприємств або управління вже існуючими організаціями з використанням інноваційних підходів.

Орієнтація на інновації Ініціативність Здатність і готовність використати нові можливості

Ашока (2012)

Соціальні підприємці - це особи з інноваційним підходом до рішення найбільш актуальних соціальних проблем. Вони одночасно і мрійники і " завзяті" реалісти, яких, передусім, турбує практичне застосування їх ідей.

"Практичний мрійник" Відданість ідеї Орієнтація на інновації

Мислення соціального підприємця відрізняється від мислення звичайного підприємця, але у них є одна загальна риса яка їх об'єднує, вони обоє вирощують власний бізнес. А для того, щоб все не розвалилося на самому початку шляху необхідно знати, що в психології давно відмічені ефект спільної діяльності : дві людини, працюючи спільно, роблять значно більше, а ніж сума їх роботи окремо.

Наприклад, два нормальні чоловіки можуть швидко узяти за кінці довгу колоду і покласти її у будь-яке місце. А один силач, який сильніше за кожного з чоловіків,) не може, навіть якщо витратить втричі більше часу і зусиль. Ще сильніше такий синергетичний ефект проявляється при добрій організації роботи і правильному розподілі спільної діяльності великого колективу. «Спільна діяльність припускає спільну мету, тобто системний суб'єкт діяльності. І такий суб'єкт має системні якості, яких немає ні у кого з людей, що входять в колектив, - як вода має якості, яких немає не у водню, не у кисню. Саме такі системні " долі", пам'ять, мислення, увага, свідомість і інші процеси, зовсім не подібні до людських, поки називаються колективними " долями", мисленням, пам'яттю і так далі» [6].

Висновки:

Як і будь-які інші, соціальні підприємства виробляють товари або оказують  послуги. Відмінність лише в тому, що на чолі кута стоїть соціальна мета, а отримуваний прибуток реінвестується для досягнення цієї мети.

Соціальне підприємництво є тією областю діяльності, в якій здійснення економічної діяльності спрямовано на вирішення важливих громадських потреб за допомогою ефективного функціонування економічних суб'єктів.

Ґрунтуючись на результатах таблиці, а також взявши до уваги ключові характеристики особливості мислення соціального підприємця, можна зробити висновок, що соціальний підприємець - це індивід, що ставить в пріоритет досягнення певної громадської мети, виконання якої сприятливо вплине на частину населення, що потребує вирішення проблеми.

Література:

1.     Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін. / Свинчук А.А., Корнецький А.О., Гончарова М.А., Назарук В.Я., Гусак Н.Є., Туманова А.А. – К: ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «ВІ ЕН ЕЙ», 2017 – 188 с.

2.     Сотула А.В. Социальное предпринимательство как инновационная модель развития экономики / Сотула Е.О. // Эффективная экономика. – 2013. – №4.

3.     Людмила Таценко Социальное предпринимательство – это бизнес. – Источник: "Бизнес" №33, 15-21 августа 2011 [Электронный ресурс]. Режим доступа: (http://csrjournal.com/8128-socialnoe-predprinimatelstvo-eto-biznes.html)

4.     Позняков В.П. Социально-психологические характеристики российских предпринимателей с разным уровнем деловой активности // ЗПУ. 2013. №4. С.212-220

5.     Samer Abu-Saifan. Social Entrepreneurship:Definition and Boundaries // Technology Innovation Management Review journal. February 2012, №2.

6.     Nastya Nikolaeva / Психология бизнеса: как устроен образ мира предпринимателя и каким изменениям он подвержен 26.05.2015 [Электронный ресурс]. Режим доступа: (https://theoryandpractice.ru/posts/10603-business-psychology)   

7.     Понятие социального предпринимательства и отличительные особенности социальных предпринимателей Д-р экон. наук, проф. Макарченко М.А. makarchenko68@mail.ru Антонов А.А. antoine.rokanten@gmail.com Университет ИТМО

8.     Анастасия Колесникова / Психология предпринимателя: почему частный бизнес спасет планету – 14.04.2017 [Электронный ресурс]. Режим доступа:  (http://www.forbes.ru/karera-i-svoy-biznes/342599-psihologiya-predprinimatelya-pochemu-chastnyy-biznes-spaset-planetu)

9.       Надежда Богатырь / Социальное Предпринимательство как Неоценимая Необходимость для Украины 14.02.2016 [Электронный ресурс]. Режим доступа:  (https://voxukraine.org/2016/02/14/sotsialnoe-predprinimatelstvo-kak-neotsenennaya-neobhodimost-dlya-ukrainy-ru/#/_ftn1)