Особливості різнобічного розвитку здібностей студентів засобами гри в баскетбол.

Бандура В. А., Мунтян І. С., студ. Греченко М. С.

Якісна складова різних проявів життєдіяльності людини безпосередньо залежить від рівня його здоров'я і від масштабів його психофізіологічного потенціалу. В умовах ринкової економіки потенціал здоров'я особистості набуває роль провідного чинника успішної професійної кар'єри.

Всі сторони людського життя в широкому діапазоні соціального буття: виробничо-трудовому, соціально-економічному, політичному, сімейно-побутовому, духовному, оздоровчому, навчальному – в кінцевому рахунку визначаються рівнем здоров'я індивідуума. Оволодіння мистецтвом ведення такого способу життя, який не порушував би налагодженої роботи найтонших природних механізмів, відбувається протягом усього життя, починаючи з самого раннього віку.

Певним переломним рубежем в професійному становленні є період навчання у вузі, по суті, відправна точка в модернізації особистісних орієнтирів. Високі вимоги сучасного життя до стану здоров'я посилюють значення фізичної культури як оздоровчого чинника. Ключова роль належить формуванню фізичного виховання особистості студента з урахуванням його індивідуальних здібностей і мотивації як одного з чинників соціокультурного буття, що забезпечують високий біологічний потенціал життєдіяльності.

Вступ людства в третє тисячоліття ставить перед ним нові орієнтири, спрямовані на вдосконалення системи освіти, підготовки висококваліфікованих фахівців. Все це вимагає від молодих людей в процесі навчання у ВНЗ високої напруги розумової та фізичної праці.

У зв'язку з цим, важливим завданням сучасної педагогічної науки стає пошук нових форм і технологій зміцнення і підтримки здоров'я студентів в процесі навчання у виші, а входження України в Європейську систему вищої освіти ще більше підвищило вимоги до рівня професійної підготовки та компетентності випускників – це положення гостріше ставить питання оптимізації процесу фізичного виховання у ВНЗ.

Збереження і зміцнення здоров'я молоді, повноцінний розвиток особистості, підготовка компетентних фахівців є складовою частиною сучасного освітнього процесу у вищій школі. У той же час у сучасних студентів відзначаються негативні тенденції в стані здоров'я, більшість студентів відчувають психоемоційне напруження, не дотримуються елементарні основи здорового способу життя.

Аналіз останніх досліджень показав, що характерною особливістю студентської молоді є низький рівень відповідальності за власне здоров'я, поширеність факторів ризику здоров'ям (куріння, вживання алкоголю, наркотиків, тощо). Необхідні невідкладні соціально-педагогічні та лікувально-профілактичні заходи щодо збереження та зміцнення здоров'я молоді.

У зв'язку з цим сучасний процес фізичного виховання у виші повинен бути спрямований, перш за все, на формування у студентів здорового способу життя, на основі активізації у молоді рухової активності.

На думку багатьох фахівців, при традиційній організації фізичного виховання немає можливості для успішної реалізації індивідуального підходу, який так необхідний в даний час. Великих збитків завдає пріоритет нормативного підходу. Така реальність, часто викликає у більшості студентів негативне ставлення до занять фізичною культурою і спортом.

Потрібно перетворення і створення такої системи фізичного виховання у ВНЗ, яка на ділі забезпечувала б розширення функціональних можливостей організму студентів і зміцнення найбільш вразливих органів і систем, виходячи з майбутньої професійної діяльності.

Найважлівішім є оволодіння студентами системою науково-практичних і спеціальних знань, необхідних для розуміння природних і соціальних процесів функціонування фізичної культури суспільства, вміння їх адаптивно і творчо розвиватися і самовдосконалюватися, а також організація здорового способу життя при виконання навчальної, професійної та соціокультурної діяльності.

Фізичне виховання в вузах є невід'ємною частиною навчально-педагогічного процесу, яке раціонально сприяє вихованню здорових, фізично розвинених, соціально активних особистостей.

Період перебування молодої людини в середніх і вищих навчальних закладах – фактично останній проміжок часу, протягом якого її можна якщо не виховати, то, по крайній мірі, зорієнтувати на певні життєві цінності. Саме в цей час багато в чому формуються майбутня етика соціальної поведінки молодої людини, методи досягнення життєвих цілей, коло друзів, уявлення про нематеріальні блага, які заслуговують на збереження уваги протягом усього життя.

Навчальна програма з фізичного виховання повинна передбачати свободу вибору видів спорту для студентів. Після періоду активної теоретико-методичної та загальнофізичної підготовки студенти можуть самостійно вибрати вид спорту або систему фізичних вправ для систематичних занять в процесі навчання в вузі.

Організаційними особливостями студентського спорту, на думку багатьох фахівців, є:

– доступність і можливість займатися спортом в години обов'язкових навчальних занять з дисципліни «Фізичне виховання»;

– можливість займатися спортом у вільний від навчальних академічних занять час в вузівських спортивних секціях і групах, а також самостійно;

– можливість систематично брати участь у студентських спортивних змаганнях доступного рівня (в навчальних залікових змаганнях, вузівських, міжвузівських і позавузівскіх змаганнях за обраним видом спорту).

Вся ця система дає можливість кожному практично здоровому студенту спочатку познайомитися, а потім вибрати вид спорту для регулярних занять.

Ядро спорту, основу його особливостей становить специфічна змагальна діяльність, характерною формою якої є система змагань, що історично склалася переважно в галузі фізичної культури суспільства як особлива сфера виявлення, розвитку та уніфікованого порівняння людських можливостей (сил, здібностей, уміння раціонально користуватися ними).

Таким чином, займаючись спортом зараз, студент-спортсмен не тільки проникає в таємниці максимальних людських можливостей, а й визначає шлях раціонального розвитку і використання, наявних у кожної людини природних здібностей в його професійній і громадській діяльності, підвищуючи загальну працездатність, тим самим зміцнюючи своє здоров'я.

Великою популярністю в вузах користується такий вид спорту, як баскетбол. Властива йому висока емоційність і видовищність, різноманіття прояву фізичних якостей і рухових навичок, інтелектуальних здібностей і психологічних можливостей привертає до гри мільйони шанувальників.

В основі гри «баскетбол» на тлі постійно мінливої інформації лежать активно виконувані природні рухи: біг, стрибки, передачі, кидки, ведення м'яча та інше.

В процесі навчання гри в баскетбол використовуються наступні методи: словесний (вербальний), наочний (візуальний), словесно-наочний, цілісний (основний), метод сполучених впливів, метод термінової інформації, метод рухової інформації, змагальний і ігровий методи.

Баскетбол – найважливіший засіб фізичного виховання студентів, спрямований на збільшення працездатності і вдосконалення психофізичних якостей студентів. Це захоплююча, динамічна гра, яка вимагає від гравців доброї фізичної підготовленості і техніко-тактичної майстерності, що сприяє розвитку і вдосконаленню фізичних, психічних та інтелектуальних якостей людини; оволодіння гравцями професійними руховими вміннями та навичками.

Заняття баскетболом виховують у спортсменів силу волі, витримки, наполегливості, сміливості, рішучості, впевненості в своїх силах, почуття обов'язку і відповідальності, патріотизму і колективізму. Ефективність виховання цих якостей залежить, перш за все, від того, наскільки цілеспрямовано в тренувальному процесі здійснюється взаємозв'язок фізичного, психологічного та морального виховання студентів-спортсменів.

Специфіка рухової діяльності гри в баскетбол сприяє раціональному фізичному розвитку студента, всебічній фізичній підготовленості, збільшенню рухливості суглобів, зміцненню діяльності серцево-судинної і дихальної систем, а також позитивному впливу на розвиток психомоторних механізмів (швидке і адекватне орієнтування в складній руховій діяльності, розвиток реакції вибору, концентрація уваги, розподіл уваги, обсяг поля зору, оперативність мислення, моторна витривалість).

Такий всебічний і комплексний вплив на тих, хто займаються, дає право вважати баскетбол не тільки захоплюючим видом спорту, але й одним з найбільш дієвих засобів фізичного виховання студентської молоді.

Баскетбол – колективна гра, успіх якої залежить від злагодженості дій та взаєморозуміння гравців, що досягається за рахунок підпорядкування власних інтересів інтересам команди. Таким чином, гра «баскетбол» формує у студентів вміння і навички оптимальної участі в колективній роботі, так необхідної майбутнім фахівцям будь-якого профілю, а регулярні заняття – активна форма підготовки до вимог соціально-трудового життя сучасного суспільства.

Навчальна програма з баскетболу збагачує і систематизує теоретичні та практичні відомості виду спорту «баскетбол», дозволяє раціонально будувати навчально-тренувальний процес, отримуючи позитивні зрушення у фізичному розвитку молодого організму і формувати відповідно до вікових особливостей правильне виконання рухових умінь і навичок (техніко-тактична підготовка) .

Баскетбол – командний вид спорту, що вимагає в мінливих ігрових епізодах на майданчику від кожного гравця повної самовіддачі; він дозволяє розвивати в грі витривалість, хорошу координацію рухів, гнучкість, рухливість і стрибучість.

Він є відмінною школою для навчання взаємодії гравців в команді, адже успіх в грі залежить не тільки від розвиненого окоміру спортсменів, але і від їхнього вміння розуміти наміри і тактику інших членів команди.

Важливим фактором є здатність гравців миттєво приймати рішення, враховуючи ігрову ситуацію на майданчику, так як специфіка гри передбачає різкі зміни напрямку руху і темпу, які чергуються з форсованими стрибками під час кидків, боротьбою за верховий м'яч і спробами накрити кидок.

Основним завданням тренера-викладача при підготовці до спортивного сезону є поступове підведення гравців до оптимальної фізичної, технічної, тактичної та психічної готовності.

Навчально-тренувальний процес в баскетболі побудований на підвищенні складності і інтенсивності тренувальних занять, надбанні гравцями спеціальних знань про психофізіологічні властивості особистості, будові організму і біомеханіки рухів людини.

У процесі детальної підготовки до тривалого насиченого різноманітними змаганнями сезону і, безпосередньо, в проведених тренером-викладачем заняттях з техніки і тактики гри, студенти-спортсмени здобувають необхідні професійні знання, вміння і навички для збільшення різноманітності індивідуальних та командних техніко-тактичних дій баскетболістів.

Це говорить про те, що запорукою успішного виступу баскетбольної команди в змаганнях є висока спортивна підготовка гравців (що реалізується в основному в спортивних тренуваннях), що включає всі сторони підготовки спортсменів до тривалого спортивного сезону (теоретична, технічна, тактична, морально-вольова і психологічна).

Таким чином, спортивна підготовка – це складний спеціалізований процес, спрямований на формування, розвиток і вдосконалення необхідних фізичних, психофізичних і психофізіологічних якостей гравців, який має різнобічну дію на спортсменів.

У тренувальному процесі гри «баскетбол» проводиться спеціальна фізична підготовка – процес виховання фізичних якостей, що забезпечує переважний розвиток тих рухових здібностей, які необхідні для конкретної спортивної дисципліни (виду спорту) або виду трудової діяльності; спрямована на розвиток фізичних здібностей, що відповідають специфіці обраного виду спорту. При цьому вона орієнтована на максимально можливу ступінь їх розвитку.

Завдання СФП наступні:

– розвиток фізичних здібностей, необхідних для даного виду спорту;

– підвищення функціональних можливостей організму і систем, що визначають досягнення в обраному виді спорту;

– виховання здатності проявляти наявний функціональний потенціал в специфічних умовах змагальної діяльності;

– формування статури спортсменів з урахуванням вимог конкретної спортивної дисципліни.

Основними засобами СФП спортсмена є спеціально-підготовчі та змагальні вправи.

Спеціально-підготовчі вправи обов'язково мають схожість зі змагальними за структурою руху або його окремих фаз, по зоні потужності та ін. У цій групі вправ виділяють вправи, за допомогою яких засвоюється одна або кілька фаз змагальної вправи, а також розвиваючі вправи, що сприяють вихованню фізичних здібностей, які потрібні для забезпечення високого результату в обраному виді спорту.

До змагальних вправ відносяться саме змагання, тобто вправи, за якістю виконання яких в ході змагань визначається спортивний результат, а також такі змагальні вправи, коли спортсмени змагаються, виконуючи одну або кілька змагальних рухових дій, спрямованих на виховання саме заданої спеціальної фізичного якості.

Спортивна підготовка (тренування) – це доцільне використання знань, методів і умов, що дозволяє направлено впливати на розвиток спортсмена і забезпечувати необхідний ступінь його готовності до спортивних досягнень; вона включає в себе наступні основні розділи: теоретична підготовка, технічна підготовка, тактична підготовка, морально-вольова і психологічна підготовка, фізична підготовка.

Теоретична підготовка полягає в прищепленні студентам знань з теорії та методики спортивного тренування в тій області, з якими спортсмен стикається щодня. Це, перш за все, відноситься до режиму дня та харчування, правилами особистої гігієни і самоконтролю, у вивченні механізмів впливу на організм людини фізичних навантажень, законів життєдіяльності і розвитку людського організму під впливом спортивного тренування, постійного вивчення правил змагань, особливо в тих видах спорту, де вони досить складні (баскетбол, гімнастика та ін.).

Основною формою теоретичної підготовки спортсмена є активна і творча участь в плануванні та організації тренувального процесу. При розробці плану тренування тренер-викладач повинен прагнути того, щоб студент-спортсмен осмислював і аналізував свої дії, а не був лише механічним виконавцем волі тренера-викладача.

Ефективною формою теоретичної підготовки є також спеціальні теоретичні заняття, лекції, семінари, які особливо доцільні в період перебування в спортивних таборах і на тренувальних зборах.

Технічна підготовка спрямована на навчання студента-спортсмена техніці виконання системи рухів і доведення їх до досконалості. Роль техніки в різних видах спорту неоднакова.

Можна виділити чотири основні групи видів спорту з властивою їм спортивною технікою:

– швидкісно-силові види (спринтерський біг, метання, стрибки, важка атлетика), в яких техніка спрямована на те, щоб спортсмен міг розвинути найбільш потужні і швидкі зусилля в провідних фазах змагальної вправи, наприклад, під час відштовхування в бігу або в стрибках в довжину і висоту та ін.;

– види спорту, які характеризуються переважним проявом витривалості (біг на довгі дистанції, лижні гонки, велоспорт), в яких техніка спрямована на економію витрат енергетичних ресурсів у організмі спортсмена;

– види спорту, в основі яких лежить мистецтво рухів (гімнастика, стрибки у воду, акробатика), в яких техніка повинна забезпечувати спортсмену красу, виразність і точність рухів;

– спортивні ігри та єдиноборства, в яких техніка повинна забезпечувати високу результативність, стабільність і варіативність дій спортсмена в постійно мінливих умовах змагальної боротьби.

Тактична підготовка студента-спортсмена залежить від того, наскільки він оволодіє засобами спортивної тактики (наприклад, технічними прийомами, необхідними для реалізації обраної тактики), її видами (наступальної, оборонної, контратакуючої) і формами (індивідуальної, групової, командної).

Тактика може бути пасивною, активною і комбінованою (змішаною).

Пасивна тактика – це заздалегідь передбачене надання ініціативи противнику для того, щоб в потрібний момент зробити активні дії, наприклад, "фінішний кидок" в бігу, лижних гонках, велосипедному спорті та ін.

Активна тактика – це нав'язування супернику дій, вигідних для себе. Наприклад, біг з нерегулярно змінюваною швидкістю, так званий «рваний біг», різкі переходи від активного бою в боксі до уповільненого бою. Зміна технічних прийомів і комбінацій у футболі, баскетболі, гандболі.

Комбінована тактика включає в себе як активні, так і пасивні форми ведення змагальної боротьби.

Тактика спортсмена в змаганнях визначається, перш за все, тим завданням, яке ставлять перед ним, наприклад, показати максимальний рекордний результат, виграти змагання, показати результат, достатній для виходу в наступний тур змагань – чвертьфінал, півфінал та фінал.

Обирають тактику, яка повинна відповідати фізичним можливостям спортсмена. Чим вище і різнобічніше фізична підготовленість, тим більшими потенційними можливостями володіє він в області тактики, а одностороння фізична підготовленість навіть при високому рівні розвитку тої чи іншої якості неминуче веде до тактико-технічної обмеженості.

Дуже важливим є морально-вольова і психологічна підготовка. Вона проводиться відповідно до загальних принципів морального виховання. Для того, щоб домогтися високого рівня розвитку необхідних якостей і навичок, студент-спортсмен повинен довго, багато і наполегливо тренуватися. Це під силу тільки працьовитій, цілеспрямованій, дисциплінованій людині.

Однак, тільки високого рівня підготовленості ще недостатньо для перемоги. Для того, щоб перемагати на змаганнях, потрібно вміти боротися за перемогу, бути зібраним, володіти достатньою сміливістю і рішучістю.

Психологічна підготовка полягає в формуванні установки на змагальну діяльність і створення умов для адаптації гравців до екстремальних умов цієї діяльності. Це пов'язано з певними особливостями і умовами проведення змагань, а також індивідуальними психічними особливостями особистості кожного спортсмена.

Психологічна підготовка забезпечує формування психічного стану, що сприяє, з одного боку, оптимальному використанню фізичної та технічної підготовленості гравців, а з іншого – здатності протистояти передзмагальним і змагальним збиваючим факторам (невпевненість в своїх силах, страх перед можливим поразкою, скутість, перезбудження та ін.).

Найбільш характерною рисою, притаманною кожному висококваліфікованому спортсмену, безумовно, є виняткова сила волі. Своє вище вираження воля знаходить в прояві так званих «бійцівських якостей», тобто здатності максимально сконцентрувати всі фізичні і духовні зусилля в момент відповідальних змагань, перетерпіти втому, біль, зломити опір супротивника і продемонструвати максимальні можливості, необхідні для досягнення перемоги. Відмітною ознакою високих бійцівських якостей як раз і є досягнення на змаганнях вищих результатів, ніж на тренуваннях.

Вольові якості дуже різноманітні. До них відносяться така чисто специфічна для спортсменів якість, як «вміння терпіти», а також завзятість, наполегливість у подоланні труднощів, сміливість, впевненість в своїх силах, рішучість, ініціативність і самостійність, витримка і самовладання.

Кожна людина в залежності від типу вищої нервової діяльності по-різному переживає періоди високого нервово-емоційного напруження, наприклад, період іспитів, виконання відповідального завдання на виробництві, участь в спортивних змаганнях та ін. Одні, надмірно хвилюючись, «перегорають», інші впадають в апатію і не можуть мобілізувати свої сили і можливості.

До завдань психологічної підготовки входить вивчення нервової діяльності студентів і на цій основі розробка і проведення заходів, які дозволять бути на початок спортивних змагань в стані повної «бойової готовності» з високим ступенем психічної стійкості.

У процесі спортивної підготовки і спортивних змагань з метою формування психічної стійкості застосовуються:

– навіювання з боку тренера-викладача, часті повторення певних положень переконливим тоном з метою підвищити впевненість спортсмена у власних силах, мобілізувати його волю до показу найвищих спортивних досягнень;

– регулювання психічних станів самими студентами-спортсменами шляхом застосування психотехнічних прийомів (психотехніка – галузь психології, що вивчає проблеми практичної діяльності людей в конкретно-прикладному аспекті), виконання вправ на розслаблення з глибоким диханням, проведення заспокійливого масажу та ін.;

– спеціальні рухові дії: активна розминка, збудливий масаж та ін.;

– застосування аутогенного (саморегулюючого) тренування з метою самостійного настроювання на певний результат в процесі тренувальних занять і спортивних змагань.

При раціональному управлінні процесом спортивної підготовки у студентів забезпечується формування психофізичної стійкості до різних умов зовнішнього середовища: здатність проявляти стійкість уваги, сприйняття, пам'яті та ін.; їх зосередження і перемикання в умовах дефіциту часу, розумового стомлення, нервово-емоційної напруги, стресу; досягається оптимізація працездатності, забезпечується профілактика нервово-емоційного і психофізичного стомлення і підвищення ефективності навчальної праці студентів і надалі їх професійної праці.

Використання в спортивній підготовці психологічних засобів відновлення дозволяє знизити рівень нервово-психічної напруги, зняти стан психічної пригніченості, швидше відновити витрачену нервову енергію і тим самим вплинути на прискорення процесів відновлення в різних системах організму

Крім спеціальних завдань тренувального процесу гра в баскетбол вирішує виховні та оздоровчі завдання, надаючи загально сприятливий вплив на формування правильної постави, розвиток великих м'язів тіла, серцево-судинної системи. Розвиваються необхідні фізичні якості.

Оволодіюваючи технікою баскетболу, студенти-спортсмени удосконалюють координацію рухів, підсилюють контроль за емоціями, що сприяє вихованню витримки, дисциплінованості в діях, тактовності по відношенню до партнерів по грі.

Все вище сказане ще раз підтверджує значущість і цінність гри в баскетбол, як допоміжного комплексного засобу в підготовці загального рівня функціональних можливостей організму, для різнобічного розвитку фізичних здібностей, для поповнення фонду рухових умінь і навичок.