Рошка О.В.
Дніпропетровський національний университет ім.
Олеся Гончара
БІОЛОГІЧНА
АКТИВНІСТЬ ҐРУНТІВ ПРИСАМАР’Я ДНІПРОВСЬКОГО
Біологічна активність грунту є важливою складовою його родючості [1] і
включає чисельність мікроорганізмів різних еколого – трофічних груп, їх біомаси
та комплекс біологічних процесів синтезу і розкладу („дихання” грунту, розклад
клітковини, ферметативна активність та ін.), у результаті яких складні сполуки
перетворюються у форми, доступні для живлення рослин і мікроорганізмів [2]. Інтегральним
показником біологічної активності грунту є величина вуглекислого газу, яка
показує на інтенсивність „дихання” грунту і тим самим процесів трансформації
органічної речовини. Інтенсивність біологічної активності грунту за показником
виділення вуглекислого газу залежить від типу грунту, вологості, температури, а
також наявності органічної речовини, співвідношення вуглецю до азоту та інших.
Досліджуванні БГЦ розташовані на території Міжнародного Присамарського
біосферного стаціонару ім. О. Л. Бельгарда в околицях с. Андріївка,
Новомосковського району, Дніпропетровської області. Дослідження велися на
плакорі (степова цілина ПП-201) та на пристіні р. Самари (білоакацієві
насадження сухуватого типу ПП-201б; білоакацієві насадження свіжуватого типу ПП-201в)
у липні 2012 року.
Степова цілина ПП-201. Місцевість розташовується між Українським щитом і
Дніпрово-Донецькою впадиною на вершині водороздільної частини плакора між р. Самарою та р.
Сороковушкою.
Це місце являється типовим прикладом різнотравно-типчаково-ковилового
степу. В травостої переважають типчак борознистий, калерія струнка, чебрець
Маршала. Покриття 85-100%. Ґрунт – чорнозем звичайний, карбонатний,
малогумусний, середньосуглинистий, на лесовидних суглинках.
Формула Бельгарда: СГ0-1.
Скипання з 46 см. В верхніх шарах рН нейтральна, з поглибленням реакція
переходить в лучну [4].
ПП-201б (білоакацієві насаждення
суховатого типу). Місцевість
знаходиться в верхній третині схила південної експозиції правого берега р.
Самари з нахилом 6о в сухому типі лісорослинних умов.
Першопочатковий тип насаджень – рядові культури акації білої та ясеня
звичайного з почерговим зміщенням в ряді 0,5 м. Але через деякий час в
насадженнях почала панувати біла акація. Щільність деревостану 0,6.
Формула Бельгарда:
Ґрунт - чорнозем звичайний, сильно змитий, карбонатний, суглинистий,
підстилаючий червоно-бурою глиною.
Трав’яний покрив має плямисто-зарослеву структуру. Представлений
багаторічними злаками, сорним та степовим різнотрав’ям. В травостої присутні чаполоч
пахуча, шандра рання,
самосил білоповстистий, шавлія кільчаста, пирій повзучий. Покриття 65% [3].
ПП-201-в (білоакацієві насаждення
свіжуватого типу). Місцевість
знаходиться в нижній третині схилу південної експозиції правого берега р.
Самари з нахилом 12-15о в свіжому типі лісорослинних умов.
Першопочатковий тип насаджень – рядовий. Щільність крон 0,8.
Формула Бельгарда:
Ґрунт - чорнозем звичайний, сильно кислий, супіщаний, лісопокращений, на
делювіальних відкладах.
Для травостою характерні коротковегетивні багаторічні та однорічні рослини.
Має плямисто-зарослеву структуру. Травостій представлений мятликом бульбистим, гикавкою сірою, пирієм повзучим; латуком компасним [2].
В результаті досліджень біологічної активності грунтів дослідних ділянок
було виявлено, що коефіцієнт мікробного дихання ПП 201 – 0,17, коефіцієнт
мікробного дихання ПП 201Б – 0,21, коефіцієнт мікробного дихання ПП 201 – 0,25.
У таблиці № 1 наведені дані дослідження ферментативної активності грунтів
(глибина 0-10 см).
Таблиця 1
Ферментативна активність грунтів
Присамар’я Дніпровського (03.07.2012р.)
|
Дослідна ділянка |
Каталаза, О2 г см/1хв |
Інвертаза, мг глюкози на 1г грунту |
Уреаза, мг аміаку на 1г грунту за 24 години |
Фосфатаза, Р2О5 мг/10г грунту за 1 годину |
Дегідро-геназа,мг формаза-ну на 10г грунту за 24 години |
Пероксидаза, мг пурпугалину за 24г/1г грунту |
|
201 |
1,61 |
4,9 |
0,94 |
1,25 |
1 |
6,23 |
|
201Б |
1,79 |
5,3 |
0,57 |
1,37 |
1,12 |
7,03 |
|
201В |
2,93 |
5,4 |
0,48 |
1,35 |
1,08 |
7,8 |
Таким чином, ферменти виконують середовище перетворюючу роль в едафотопах,
а їх активність є надійним тестовим показником біохімічних процесів. Гідролітичні
ферменти (уреаза) сприяють інтенсивному проходженню процесів накопичення
елементів ґрунтової родючості. Активність уреази, яка оптимізує азотний баланс,
була найбільшою на степовій цілині, що зумовлено наявністю певних рослинних
угруповань, які відсутні на інших пробних площах та кращими погодними умовами. Окисно-відновні
ферменти, наприклад каталаза, діагностують інтенсивність і спрямованість
процесів трансформації органічної речовини в ґрунтах. Так, максимальна
активність каталази спостерігається в ґрунтах білоакацієвих насаждень
свіжуватого типу.
Література
1. Ковда В. А. Биохимические циклы в природе и их нарушение человеком. – М.: Наука, 1975. – 74 c.
2. Кулик А. Ф. «Оценка устойчивости лесных биогеоценозов степной зоны Украины» // Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. Міжвуз. зб. наук. праць. – Д.:РВВ ДНУ. – Вип. 5. – 2001. – с. 26-30.
3. Одум Ю. Основы экологии. – М.: Мир, 1975. – 740 c.
4. Сукачев В. Н., Зонн С. В. Методические указания к изучению типов леса. – М.: Мир, 1957. – 251 с.