Харламов К.І., магістрант

Науковий керівник: Кореніцина Т.В., ст. викладач

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (ДонНУЕТ)

СУЧАСНИЙ МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ФІНАНСОВОГО АНАЛАЗУ

У сучасних ринкових умовах фінансовий стан підприємства виступає ключовим показником ефективності, який свідчить про його стабільність та успіх функціонування. Фінансово стійке підприємство має змогу вчасно проводити розрахунки за своїми зобов’язаннями перед бюджетом, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами, що сприяє зміцненню його іміджу і відповідно зростанню нематеріальних активів підприємства, зокрема гудвілу, бренду чи торгової марки. Тобто зважаючи на вищесказане можна констатувати, що обґрунтованість, точність та об’єктивність оцінки фінансового стану є пріоритетним напрямком, який представляє інтереси широкої як внутрішньої (керівництво та робітники підприємства), так і зовнішньої аудиторії (державні установи, партнери, конкуренти, клієнти, кредитори, постачальники, існуючі й потенційні інвестори та ін.). Таку оцінку можна отримати тільки завдяки адекватним методам фінансового аналізу з урахуванням всіх специфічних характеристик підприємства. Особливу актуальність тематиці дослідження додає велика кількість методів оцінки фінансового стану, які неупинно зростають, є недостатньо систематизованими та дуже часто знаходяться у протиріччі один з одним, тобто дають зовсім протилежні результати, бо кожне підприємство як і відбиток пальця людини є унікальним, тому потребує врахування деяких особливостей в методах оцінки.

Значний внесок у розвиток методичних і методологічних положень аналізу фінансового стану підприємства зробили наступні провідні вчені-економісти: Андрущак Є.М., Білик М.Д., Бланк І.М., Вакуленко А.Є., Василенко В.О., Лігоненко Л.О., Поддєрьогін А.М., Олексюк О.І., Терещенко О.О., Чухно А.А., Шеремет А.Д. та ін.

Метою роботи є виявлення особливостей, переваг та недоліків різних методик до оцінки фінансового стану підприємства.

«Зміст фінансового аналізу, як пише Балабанов І.Т., - це глибоке і всеосяжне вивчення фінансового стану підприємства і чинників його формування: прибутку, обсягу реалізації продукції, її собівартості та деяких інших взаємопов’язаних, взаємообумовлених показників» [1, с. 49-50]. У цій же роботі він конкретизує визначення фінансового аналізу, стверджуючи, що «це дослідницький та оціночний процес, головним завданням якого є розробка найбільш обґрунтованих прогнозів зміни фінансових умов функціонування суб’єкту господарювання». Шеремет А.Д. і Сайфулін Р.С. дають цьому поняттю наступне трактування: «Фінансовий аналіз є метод пізнання фінансового механізму підприємства, процесів формування та використання фінансових ресурсів для його оперативної та інвестиційної діяльності» [2, с. 79-80]. «Фінансовий аналіз, як пише Ковальов В.В., - це спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового характеру, який має за мету: оцінити можливі та доцільні темпи розвитку підприємства з позицій їх фінансового забезпечення; виявити доступні джерела капіталу та оцінити можливість і доцільність їх мобілізації; спрогнозувати положення підприємства на ринку капіталів» [3, с. 117]. Фролова Л.В. вважає, що «сутність і основна мета фінансового аналізу – оцінка фінансового стану та виявлення можливості підвищення ефективності функціонування суб’єкта за рахунок раціональної фінансової політики, тобто фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності» [4, с. 135-136].

Таким чином, усі ці визначення характеризують фінансовий аналіз як загальнонауковий метод пізнавання дійсності, а не як науку. Вони не є похідними від визначення економічного аналізу як єдиної науки, що представляє собою систему знань про методи дослідження господарської діяльності. Оскільки фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, то виникає питання: чому визначення частини не випливає з цілого? Тож можна зробити зауваження, що сутність фінансового аналізу являє собою систему спеціалізованих знань, що пов’язані з дослідженням фінансово-господарської діяльності суб’єкту.

У сучасній науковій літературі дефініція «фінансовий стан» трактується з різних точок зору. Шеремет А.Д. і Сайфулін Р.С. пишуть, що «фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням активів і джерелами їх формування (власного капіталу і зобов’язань, тобто пасивів)» [2, с. 105]. Балабанов І.Т. пише: «Фінансовий стан суб’єкту господарювання – це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів та капіталу, виконання зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання. Фінансовий стан включає аналіз: доходності і рентабельності, фінансової стійкості, кредитоспроможності, використання капіталу тощо» [1, с. 122]. Фролова Л.В. вважає, що «фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке характеризується системою показників, які відображують розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства, тобто його конкурентоспроможність, а також ступінь виконання зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами» [4, с. 135]. Гриньов Б.В. пропонує наступне визначення: «Фінансовий стан – це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю підприємства фінансовими ресурсами, раціональністю їх розміщення та ефективністю використання у процесі розширеного відтворення, а також станом його фінансових взаємовідносин і здатністю відповідати за своїми зобов’язаннями» [5, с. 263-264]. Костенко Т.Д., Підгора Є.О. та ін. погоджуються з іншими стосовно вищезазначених постулатів, але додають, що «фінансовий стан відображає не тільки реальні, але й потенційні фінансові можливості» [6].

Кожне з вищезазначений тлумачень фінансового стану є раціональним. Фінансовий стан суб’єкту господарювання повинен свідчити про його надійність, стійкість та перспективи в умовах конкурентної боротьби. При цьому під надійністю розуміється безперебійність роботи підприємства та його здатність вчасно покривати поточні зобов’язання. Тобто ми рекомендуємо розуміти фінансовий стан як відображення фінансової стійкості підприємства на певний момент часу та забезпеченості його фінансовими ресурсами для надійного здійснення своєї операційної діяльності та своєчасного покриття своїх боргових зобов’язань.

Аналіз вітчизняних та закордонних джерел щодо оцінки фінансового стану підприємства виокремив наступні методи:

ü Коефіцієнтний;

ü Комплексний;

ü Інтегральний;

ü Беззбитковий;

ü Рівноважний.

Найбільш опрацьований та широко застосований у практиці є коефіцієнтний метод. Він базується на розрахунку системи коефіцієнтів. Цей метод має безліч модифікацій, які з урахуванням специфіки діяльності підприємства, використовуються у різних варіаціях. При оцінці фінансового стану підприємства таким методом аналізують або всю сукупність діяльності підприємства, або певний аспект діяльності, розширюючи при цьому склад коефіцієнтів [7]. При цьому зростає трудомісткість такого методу, складнішим стає процес формування висновків про фінансовий стан підприємства. Істотним недоліком цього методу є відсутність нормативних значень більшості коефіцієнтів, а також та обставина, що зміни коефіцієнтів в динаміці тяжко інтерпретувати належним чином, оскільки і чисельник, і знаменник будь-якого коефіцієнту змінюється в часі.

При комплексній оцінці фінансового стану підприємства, найзагальніші показники його діяльності аналізують у динаміці. Комплексний метод дає змогу виявити проблемні напрями в діяльності підприємства і досліджувати причини, що їх зумовили, проте на його основі дуже складно зробити обґрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому. Крім того він є досить трудомістким, йому притаманні усі недоліки коефіцієнтного методу, що обмежує можливості його використання на практиці, особливо в тому разі, коли необхідна опрацьована оцінка фінансового стану підприємства.

Методика інтегральної оцінки фінансового стану підприємства передбачає розрахунок інтегрального показника. При цьому можливе використання двох методів розрахунку узагальнюючих показників: як середньої геометричної величини чи середньоарифметичної зваженої [8]. До переваг методу варто віднести можливість доповнення будь-якої кількості аналітичних напрямків і коефіцієнтів оцінки фінансового стану підприємства в разі потреби в їх включенні в інтегральний показник. Водночас цьому методові притаманна «неузгодженість» понять «ліквідність» і «платоспроможність». Цей метод базується на розрахунку коефіцієнтів, тому є трудомістким і має всі недоліки коефіцієнтної методики. Одним з різновидів цієї методики є метод кредитного скорінгу.

Беззбитковий метод базується на ролі операційного важеля у формуванні результатів діяльності підприємства, на можливості керування його витратами й результатами для досягнення необхідних показників беззбитковості виробництва. Як критерій оцінки фінансового стану підприємства в цьому випадку виступає запас фінансової міцності, тобто той виторг від реалізації, що підприємство має після порога рентабельності. Цілком очевидно, що чим вищий запас фінансової міцності у відсотках, тим стійкіший фінансовий стан підприємства. Цей метод включає базовий аспект діяльності підприємства – беззбитковість і тісно пов'язаний з управлінням витратами, тому його варто розглядати як сучасний та зручний для практичного використання. Однак він не узгоджується з такими сторонами оцінки діяльності підприємства як його конкурентоспроможність, кредитоспроможність, ринкова й ділова активність. Тобто цей метод потребує подальшого розвитку.

Рівноважний метод базується на понятті ліквідності й оцінці фінансового стану підприємства з позицій досягнення рівноваги між ліквідними потоками у сфері господарсько-інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Перша виступає як зона створення коштів, а друга – як зона споживання коштів. Формовані й споживані в них ліквідні грошові потоки мають назву результату господарської діяльності і результату фінансової діяльності відповідно. Рівність між цими результатами створює ситуацію ідеалу. Утриматися у такому стані тривалий час будь-якому підприємству дуже складно. Його завдання - перебувати в зоні, близькій до рівноважного стану (зона безпеки), що можливо, якщо немає суттєвих відхилень. Проте, в окремі періоди, пов’язані з необхідність подальшого розвитку підприємства, що потребують збільшення позикових коштів, ситуацію з перевищенням споживаних коштів над створеними варто вважати доцільною.

Рівноважний метод оцінки фінансового стану підприємства апробований світовим досвідом. Його практична реалізація дає змогу встановити 9 типових ситуацій фінансового стану підприємства і розробити відповідні рекомендації загального характеру. Проте і такий метод, незважаючи на всі переваги (зручність, простота, наочність, науковість), не дає можливості врахувати стан підприємства в конкретному, діловому, кредитному і ринковому середовищі. Ми вважаємо, що ця методика є некоректною для вітчизняних торговельних підприємств, тому автори рекомендують використання коефіцієнтну методику з фокусуванням на показники ліквідності.

Доцільно підкреслити, що крім вищезазначених, виділяють і такі дві великих групи методів фінансового аналізу: неформалізовані та формалізовані методи. Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних залежностях, як формалізовані [9, с. 14].

Висновки. У результаті проведеного дослідження з’ясовано, що для досягнення основної мети комплексного аналізу фінансового стану підприємства – об’єктивної оцінки та використання на цій основі потенційних можливостей його подальшого динамічного розвитку – можуть бути використані різноманітні методи аналізу. Визначено недоліки та переваги існуючих методик оцінки фінансового стану підприємства, використання яких дає змогу здійснити об’єктивну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці, так і в динаміці, дозволяє виявити «вузькі місця» у фінансовій діяльності підприємства та способи раціонального розміщення фінансових ресурсів, ефективність їх використання.

Подальші наукові розробки щодо розглянутої проблеми повинні бути спрямовані на можливості адаптації того чи іншого методу аналізу фінансового стану підприємства до його галузевих особливостей.

Література

1. Балабанов, И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 257 с.

2. Шеремет, А.Д. Методика фінансового анализа / А.Д. Шеремет, Р.С. Сайфулин. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 238 с.

3. Ковалёв, А.И. Анализ финансового состояния предприятия. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2003. – 253 с.

4. Фролова, Л.В. Формализация планово-экономических расчётов к бизнес-плану развития предприятия: учебное пособие. – Д.: ДонНУЭТ, 2003. – 197с.

5. Гриньов, Б.В. Економічний аналіз торговельної діяльності. Навч. Посібник. 2-ге вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 392 с.

6. Костенко, Т.Д. Аудит та аналіз фінансової звітності: підручник. – К.: Знання, 2007. – 327 с.

7. Захарченко, В.О. Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства // Фінанси України, 2005, № 1, с. 137-142.

8. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Наказ Агентства з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій № 22 від 23 лютого 1998 року.

9. Подольська, В.О. Фінансовий аналіз: навч. Посібник. – К.: ЦНЛ, 2007. – 488с.