Економічні науки / 10. Економіка підприємства

А. М. Штангрет, О. В. Макарчук

Українська академія друкарства, Україна

РОЛЬ МАРКЕТИНГУ В ПРОЦЕСІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Питання пошуку шляхів забезпечення безпеки як на макро-, так і на мікрорівні останнім часом набувають все більш актуального характеру. Причини цього є різноманітні, але найбільш суттєвими: швидка зміна та неможливість прогнозування динаміки зовнішнього середовища. Невизначеність ускладнює процес гарантування безпеки, а відтак вимагає створення системи моніторингу та аналізу зміни чинників макро- та мікросередовища підприємства з метою виявлення потенційних загроз та можливостей для подальшого розвитку.

Значний внесок для формування сучасного розуміння поняття «економічна безпека» та розроблення відповідних методологічних засад її гарантування зробили вітчизняні вчені: О. Ареф’єва, В. Білоус, І. Бінько, Н. Вавдіюк, В. Геєць, З. Герасимчук, В. Духов, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, С. Злупко, Т. Кузенко, О. Кузьмін, А. Кірієнко, Т. Ковальчук, Б. Кравченко, М. Лесечко, В. Марцин, Л. Мельник, І. Михасюк, С. Мочерний, В. Мунтіян, Н. Нижник, Г. Пастернак-Таранушенко, С. Покропивний, Г. Ситник, А. Ревенко, О. Терещенко, С. Шкарлет, В. Шлемко, В. Ярочкін та ін. Водночас, окремі аспекти цієї важливої проблеми залишаються поза увагою науковців, це стосується зокрема і можливості використання маркетингу в процесі забезпечення економічної безпеки певного підприємства.

Перш за все, потрібно зазначити, що маркетингове середовище створює можливості для розвитку підприємства і, водночас, породжує загрози для його діяльності, а відтак активне та ефективне використання інструментів маркетингу покликане сприяти забезпеченню необхідного для розвитку рівня безпеки [1].

На нашу точку зору, своєчасність виявлення та чіткість ідентифікації загроз у значній мірі залежить від можливості суб’єктів економічної безпеки в процесі здійснення маркетингового дослідження сформувати «умовне поле загроз» та визначити джерела таких загроз. Таким чином, проблему організації та систематичного здійснення моніторингу для цілей економічної безпеки можна частково вирішити шляхом використання первинної і вторинної інформації, отриманої за результатами маркетингового дослідження, тим самим суттєво знизивши витрати на процес гарантування економічної безпеки.

Беручи до уваги класичний для маркетингу поділ середовища на мікро- та макросередовище [2], визначимо об’єкти особливої уваги для служби економічної безпеки.

Оскільки мікросередовище формують чинники, які мають безпосереднє відношення до підприємства та його можливостей обслуговувати цільовий ринок, то до переліку об’єктів «умовного поля загроз» доцільно включати: постачальників, посередників, покупців, конкурентів та контактні аудиторії.

В наслідок того, що макросередовище створюють фактори ширшого, соціального впливу, то воно діє на підприємство опосередковано, в т.ч. шляхом впливу на мікросередовище. Можна виділити шість чинників макросередовища, які доцільно включити до «умовного поля загроз»: демографія, економіка, наука і техніка, політика і право, соціальні умови життя і культура.

Сформувавши «умовне поле загроз», на наступному етапі потрібно визначити перелік показників, які б ідентифікували зміну певного об’єкта та сигналізували про момент виникнення загрози. Оскільки від достовірності та чіткості отриманої інформації безпосередньо залежить швидкість реакції служби економічної безпеки, то до переліку показників потрібно включити як кількісні, так і якісні, а їх рекомендовані значення, які будуть відповідати певному рівню безпеки, систематично переглядати.

Отримана інформація, за результатами маркетингового дослідження мікро- та макросередовища, повинна стати підґрунтям для прийняття певних управлінських рішень стосовно гарантування економічної безпеки підприємства.

Реакція на зміни маркетингового середовища може бути пасивною й активною. Пасивна реакція передбачає сприйняття маркетингового середовища як неконтрольованого чинника, до якого можна пристосуватися, уникаючи загроз і реалізуючи можливості. Для цього аналізують сили, що діють у середовищі, та розробляють стратегії, які допомагають уникати загроз і використовувати сприятливі можливості.

Активна реакція передбачає дотримання політики ─ «не спостерігати і пристосовуватися до змін, а активно впливати на цільові аудиторії і чинники, що визначають маркетингове середовище». Однак навіть при активній реакції не завжди вдається контролювати чинники впливу на маркетингове середовище. Зокрема, жодна структура не спроможна завадити міграції населення, глобальним змінам в економіці, появі нових культурних тенденцій. Отож, стосовно таких глобальних питань доцільно, перш за все, уважно спостерігати за середовищем, вивчати, прогнозувати його, а також оперативно реагувати на зміни.

Як висновок, доцільно підкреслити, що роль маркетингу, в наслідок непередбачуваності зміни маркетингового середовища полягає як в дослідженні мікро- та макросередовища й наданні інформації для розроблення певних рішень суб’єктами економічної безпеки підприємства, так і в розробленні стратегії, яка б передбачала, з однієї сторони, адаптацію до зміни чинників, які не можна контролювати і впливати на них, а з іншої – активний вплив на цільові аудиторії.

Література

1. Васильців Т. Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення : моногр. / Т. Г. Васильців. ─ Львів: Арал, 2008. ─ 384с.

2. Маркетинг : підруч. / А. Старостіна, Н. Гончарова, Є. Крикавський та ін.; за ред. А. Старостіної. − К.: Знання, 2009. − 1070 с.