Економічні науки/ економіка підприємства10.

Бакалінська В.М

Хачатрян В.В

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Оцінка кредитоспроможності підприємства

У даній статті запропоновані методики оцінки кредитоспроможності підприємства. Її використання дозволить розширити можливості інвестиційної діяльності підприємств.

В данной статье предложены методики оценки кредитоспособности предприятия. Ее использование позволит расширить возможности инвестиционной деятельности предприятий.

In this paper, the proposed methodology for assessing the creditworthiness of companies. Its use will enhance the ability of investment companies.

Постановка проблеми. Кредитування є важливим чинником у забезпеченні

платоспроможності підприємств та ефективності їх діяльності. Одна з умов отримання кредитів – кредитоспроможність позичальника. Кредитоспроможність позичальника - це його здатність повністю і вчасно розраховуватися за своїми фінансовими зобовязаннями. Кредитоспроможність позичальника на відміну від його платоспроможності не фіксує неплатежі за поточний період чи будь-яку дату, а прогнозує його платоспроможність на найближчу перспективу. Для її оцінки розроблено багато методик. Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період. У світовій банківській практиці кредитоспроможність клієнта завжди була і залишається одним з основних критеріїв при визначенні доцільності встановлення кредитних відносин. Кредитоспроможність визначається не лише як можливість повернути основну суму боргу і проценти за ним, але й як бажання клієнта виконати свої обов'язки.

Деякі економісти говорять, що кредитоспроможність — це якісна оцінка позичальника, яка дається банком до розв'язання питання про можливість та умови кредитування і дає змогу передбачити ймовірність своєчасного повернення позик та їх ефективного використання.

Аналіз літератури. Розуміння терміну "кредитоспроможність" досить широке. Цим питанням присвячені роботи таких вчених як Івасів Б.С., Яструбецька Л., Савлук М.І., Лаврушин

О.І., Мишкін Ф.С, І.Бланк, І.Бушуєва, О.Васюренко, В.Ветлицький, В.Галасюк, А.Гальчинський, В.Загорський, М.Мороз, О.Пернарівський, Ю.Потійко, та ін. Сьогодні більшість робіт присвячена оцінці кредитоспроможності підприємств банками.

Метою даної роботи є дослідження та удосконалення методичних підходів до оцінки кредитоспроможності торговельного підприємства. Виходячи із мети в процесі дослідження були поставлені наступні завдання для її реалізації:

-   розглянути сучасні підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства;

-   запропонувати шляхи удосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника-торговельного підприємств[2].

Основна частина. Серед найбільш широко використовуваних методів оцінки кредитоспроможності виділяють наступні: методи коефіцієнтного аналізу, статистичні й експертні методи.

Метод коефіцієнтів базується на доборі оптимальних для конкретних

позичальників коефіцієнтів та їх нормативних значень й аналізі їх в динаміці й порівнянні з середнім значенням по всій галузі або із значенням по аналогічних підприємствах.

Як і будь-який метод, аналіз кредитоспроможності за допомогою фінансових

коефіцієнтів має низку недоліків По-перше, не можна обмежуватися чи віддавати перевагу одному з показників, оскільки ці коефіцієнти неповно характеризують кредитоспроможність позичальника. Є ще багато критеріїв, які необхідно враховувати при аналізі.

По-друге, в умовах не стабільної економіки, високих темпів інфляції фактичні показники не можуть бути єдиною базою оцінки здатності позичальника погасити позику у встановлений строк.

По-третє, відсутня єдина база оптимальних значень фінансових показників. Їх рівень змінюється залежно від стану економіки країни.

По-четверте, розраховані коефіцієнти фіксують лише мить економічного часу, залишаючи осторонь безперервні динамічні зміни. Відсутність інформації про динамічні процеси збільшує невизначеність відносно фінансового стану підприємства, отже, і ризик при кредитуванні.

Аналіз кредитоспроможності методом коефіцієнтів передбачає розрахунок

показників. Що характеризують різноманітні аспекти фінансового становища

позичальника. Однак на основі такого аналізу зробити однозначний висновок про кредитоспроможність вдається не завжди, оскільки одні показники можуть знаходитись у критичній зоні, а інші бути цілком задовільними. А якщо, навіть, і вдається оцінити кредитоспроможність у такий спосіб, то це не означає, що отримана оцінка є достатньою, бо це оцінка лише одного з деталізованих критеріїв інтегрованого показника комплексної оцінки кредитоспроможності позичальника. Вона не враховує репутації позичальника, його кредитної історії, характеристик проекту, що кредитується, забезпечення кредиту тощо.

Одним із різновидів оцінки кредитного ризику експертними методами є

рейтингові моделі оцінки кредитоспроможності позичальника, які досить розповсюджені в українських банках.

Слід відзначити, що ці методи непогано оцінюють фінансові показники, однак є суттєві проблеми з ефективним використанням якісних характеристик позичальника при оцінці його діяльності, які не мають кількісного вираження.

Метод дискримінантних показників платоспроможності полягає у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді. Коефіцієнти даного методу отримують в результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу[3].Для України використання аналогічних показників на сьогоднішній день неможливе з причини їх відсутності. Для їх розробки необхідно проводити спеціальне дослідження на галузевому рівні, зібрати обширну статистичну базу, що в наших умовах досить складно [1].

Система показників, за якою сьогодні оцінюють кредитоспроможність позичальників, на мою думку, є неповною. Як показує досвід кредитування в західних країнах, при аналізі забезпечення кредиту слід звертати особливу увагу на такі характеристики, як термін служби, стан і структура активів позичальника. Тут велику роль відіграє фактор, пов’язаний з технологією, адже якщо активи позичальника технологічно застаріли, то їх цінність як забезпечення буде невелика, оскільки їх важко буде перетворити в грошові засоби у випадку недостатності доходів позичальника для погашення заборгованості за кредитом. Нині вітчизняні банки приділяють недостатньо уваги цьому чиннику [ 4].

Також у систему показників кредитоспроможності повинні входити не тільки величини, що легко визначаються за допомогою кількісних даних, але й такі, які описуються за допомогою оцінкових суджень (характер або репутація позичальника та інші).

Задля вдосконалення сучасних методів оцінки кредитоспроможності позичальників треба приділити увагу тому, що відсутня нормативна база для оцінки кредитоспроможності клієнтів, є лише рекомендації НБУ, єдині оціночні показники, визначені їх критеріальні рівні. Ми вважаємо, що для більш якісної роботи кредитних відділів банків слід прийняти відповідний закон.

Обмеженість інформаційної бази, відсутність кредитної історії в більшості позичальників ускладнює роботу з оцінки її кредитоспроможності. У зв’язку з цим важливим напрямком удосконалення української банківської практики є вироблення єдиної інформаційної бази [3].

Висновоки. Отже, використання удосконалених методик і їх використання дозволить розширити можливості інвестиційної діяльності підприємств.

Список використаних джерел

1. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.

2. Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок.—2-е изд.— М.:Статистика,1980.—263с.

3. Чеснакова Л.С. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник.—К.: “Логос”, 2001.—143с.

4.Мармоза А.Т. Практикум з теорії статистики. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 344 с.