Слабко Ю.С., Шеховцова І.А.
Національно-технічний університет України «Київський
політехнічний інститут»
Реверсивна логістика
в Україні
На
сьогоднішній день питання реверсивної логістики в Україні є дуже актуальним,
оскільки в загалом це поняття можна визначити як систему управління рухом
відходів, що виникають в процесі виробництва товарів та в життєдіяльності
людини. В це поняття важливо включати таке поняття, як утилізація та подальша
переробка відходів з метою повторного використання.
Питаннями
реверсивної логістики займалось багато як іноземних, так і українських
науковців. Можна назвати наступних: Б.А.Анікін, В.І.Бережний, А.М.Гаджинський,
М.П.Гордон, І.С.Кородюк, В.С.Лукинський, А.І.Семенко, В.В.Щербаков, Д.Дж.Клосс,
М.Р.Ліндерс, Х.Е.Фирон,Р.Шредер та ін..
Але при
впровадженні елементів реверсивної логістики можуть виникнути певні перешкоди:
-
галузеві економічні інтереси;
-
відсутність у господарському механізмі ефективних важелів реалізації
природоохоронних принципів.
Реверсивна
логістика базується на наступних принципах[3]:
1)
Принцип системного підходу (задля досягнення максимального ефекту необхідне
вторинне використання ресурсів, що потребує розробку науково обґрунтованої
програми і державного регулювання в цілому);
2)
Принцип гуманізації всіх функцій та технологічних рішень в системі
реверсивної логістики (необхідність встановлення відповідальності власників
відходів за їх розміщення, знешкодження
та утилізацію);
3)
Принцип тотальних витрат (заклечається в мінімізації логістичних витрат
впродовж процесу зменшення накопичення відходів і повернення іх у виробництво
та вторинне їх використання);
4)
Принцип теорії компромісів (знаходження оптимального вибору методу боротьби
з відходами);
5)
Принцип логістичного сервісу (необхідність наявності налагодженої лінії
прийому, сортування та переробки відходів);
6)
Принцип глобальної оптимізації (необхідність загального узгодження окремих
цілей функціонування елементів задля досягнення максимального ефекту усієї
системи).
В системі
реверсивної можна виділити 3 основних потоків відходів:
- потоки, що
виникають в процесі виробництва (виробничі відходи, промислові стоки);
- потоки, що
виникають в процесі дистрибуції (упакування та пошкоджені товари);
- потоки, що
виникають в процесі споживання (повернення непотрібних товарів, упакування
багаторазового споживання)
Відходи
поділяються на[3]:
-
ті,що підлягають утилізації (алюмінієві бляшанки, відходи, склобій);
-
ті, що підлягають лише знищенню.
Головним
завданням реверсивної логістики можна назвати економія витрат при переробці
відходів, обираючи один з методів та в загалом оптимізація появи відходів.
Також дана логістика займається питанням охорони навколишнього середовища та заохочення
власників відходів до їх зменшення, а якщо неможливо, то до повторного їх
використання. Отже, питання вибору методу боротьби з відходами власники
підприємств мають прийняти дуже важливе рішення. Дане рішення має бути, з
однієї сторони – економічним для самого підприємства, а з іншого – не має
суперечити чинному законодавству про забруднення навколишнього середовища.
Тобто існують
декілька методів дій, що пов’язані з утилізацією чи знищенням відходів, що
зображено на рисунку 1[2].
Рис.
1 – Дії щодо утилізації та знищення відходів
Отже, існує 2
варіанти:
1)
Утилізація (повторне використання або вторинна переробка);
2)
Знищення (ліквідація).
Утилізація
включає:
1)
Переробку:
-
фізична (відновлення матеріалів);
-
хімічна (відновлення первинної субстанції);
-
термічна ( відновлення енергії)
2)
Повторне використання.
В свою чергу методи знищення
бувають :
1) дезактивація (знищення, після
якого ніщо не може бути вилунговане);
2) спалювання;
3) вивезення на сміттєзвалище.
Вище було
зазначено всі існуючі методи боротьби з відходами, але Україна використовує в
основному лише методи знищення, що є дуже шкідливим для навколишнього
середовища.
Основними
законодавчими документами, якими регулюються відходи на державному рівні в
Україні є:
-
ЗУ “ Про екологічну мережу України ”
-
ЗУ “ Про відходи ”[1]
-
Постанова ПУ “ Про затвердження загальних вимог здійснення переробки,
утилізації,знешкодження чи подальшого використання вилученої з обігу неякісної
чи небезпечної продукції ”
Даними
законами регулюється регулювання процесу використання природних ресурсів,
відповідальність власників за порушення чинного законодавства, встановлюються
певні технологічні методи обробки відходів[1].
За даними
європейського союзу в 2010 році обсяг відходів в Україні становив 0,42 млрд
т/рік (9,2 т на душу населення). Однак найбільша частина відходів припадає на
Дніпропетровську та Донецьку області. Якщо виключити їх з прорахунку кількості,
то вона буде становити 2,1 т на душу населення, що є менше за середній показник
(5,2 т на душу населення)[5]. Можливо це не дуже
великі показники, порівняно з такими країнами, як Естонія, Швеція, але існує
велика різниця між методами боротьби з цими відходами.
В розвинених
країнах держава заохочує підприємства,що перероблює свої відходи, вторинно
використовує їх. А в Україні основним методом, як було зазначено вище, основним
методом боротьби є – спалення або вивіз на сміттєзвалище. І це є великою проблемою, оскільки в Україні
налічується близько 4,5 тис. сміттєзвалищ, що займають територію в 7,8 тис. га
і з кожним роком ця цифра росте[4].
Дані
тенденції є невтішними, а отже, є першочергова необхідність будування заводів з
переробки відходів, оскільки в Україні є лише 2 заводи – в місті Киеві та
Дніпропетровські. Також все почали запроваджувати на вулицях смітники з
сортування відходів. Це є позитивним.
Але, щоб
покращити в загалом ситуацію України в питанні реверсивної логістики, необхідно
починати з запровадження жорсткої законодавчої бази на рівні держави. І це перш
за все має стосуватися штрафів та пільг для великих підприємств,що мають
запровадити перві системи сортування відходів та зменшення їх кількості.
Література:
1.
Закон України «Про відходи». Прийнятий Верховною Радою України в 1988 р.
2.
Смирнов І.Г. Екологістична проблема використання відходів та її вирішення в
Польщі
3.
Д’якова О.О. Напрями використання
принципів реверсивної логістики на підприємствах України
4.
Інтернет-джерело: http://kp.ua
5.
Інтернет-джерело: http://static.zn.ua