Экономические науки / 14.Экономическая теория.

Пачева Н.О. , аспірант

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В ПРОЦЕСІ СУСПІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ

Світові тенденції розвитку XXI ст. свідчать про те, що підвищення рівня економічного розвитку в сучасних умовах насамперед залежить від якості людського капіталу, що визначається досягнутим рівнем знань, кваліфікації, вмінням працювати; потенційними здібностями населення країни, здатністю забезпечувати інноваційний розвиток продуктивних сил. Для досягнення саме такої якості людського капіталу необхідно інвестування, яке забезпечуватиме рівень освіти і науки, достатній для виконання економічної функції та постійного відтворення інтелектуального людського капіталу – капіталу, втіленого в людях, здатних створювати нове [3].

На даний момент людський капітал стає головню передумовою сукупного виробництва, тобто головним джерелом нагромадження національного багатства. Отож, проблема дослідження сутності людського та інтелектуального капіталів є багатоаспектною і досить важливою.

Людський капітал (основна складова інтелектуального капіталу) стає вирішальним фактором розвитку в період переходу суспільства до інформаційної економіки. Провідним чинником якості життя населення та економічного розвитку країни виступає професіоналізм, використання знань, та виробництво. Якщо в країні не відбувається поширення інтелектуального капіталу то інноваційний розвиток стає неможливий. Крім цього, він здатний підвищувати ефективність діяльності як у ринковому, так і позаринковому секторах і дохід від нього може приймати як грошову, так не грошову форму. Внаслідок цього споживчі аспекти вкладень у людину виявляються не менш важливими, ніж виробничі [4]. Людський капітал під впливом інформаційної революції стає домінуючим в економічному розвитку країни.

На основі розвитку науки й освіти, культури, охорони здоров’я, відбувається еволюційне примноження людського капіталу. В умовах інформаційної революції уточнення концепції людського капіталу відбувається в напрямі розширення його сутності через інвестиції в людину, що включають витрати на освіту; підготовку та перепідготовку кадрів; науку (в тому числі на дослідження і розробки); здоров’я (витрати на охорону здоров’я, екологію, фізичну культуру) культуру тощо, а також за різними рівнями його прояву [1]. Величина вкладених інвестицій в людський капітал (здоров'я нації, освіта і культура), прямо впливає на зростання продуктивності праці і отримані доходи індивіда. В результаті чого все це веде до зростання суспільного багатства, економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності країни.

Формування та відтворення людського капіталу здійснює як сім’я, так і держава. Людина в системі виробництва та економічних відносин посідає центральне місце. Прогрес виробництва залежить більшою мірою від людського капіталу, що є важливим компонентом суспільного багатства, кінцевим результатом економічного функціонування. Тому людський капітал проявляє себе як ціннісна оцінка здібностей і можливостей членів суспільства у здійсненні трудової діяльності [4].

Головним чинником економічного розвитку держави є людський капітал. Щоб відбувалося формування людського капіталу потрібно, щоб був постійний зв'язок освіти з виробничою діяльність людини, безперервне навчання, прагнення до творчого вирішення поставлених завдань. Завдяки цим особливостям постає проблема розгляду сутності поняття інтелектуального капіталу.

А. Чухно визначає інтелектуальний капітал як «капітал, що акумулює наукові та професійнотехнічні знання працівників, поєднав інтелектуальну працю й інтелектуальну власність, нагромаджений досвід, організаційну структуру, інформаційні мережі — тобто все те, що визначає імідж підприємства та зміст його діяльності. Усі елементи інтелектуального капіталу є дійовими факторами, що визначають створення багатства сучасного суспільства» [5]. Інтелектуальний капітал – це освіта, досвід, знання, зв’язки, інтуїція, інтелектуальна власність (патенти, ноу-хау).

Розвиток передових суспільств завжди здійснювався і здійснюється за всеохоплювального впливу інтелектуального капіталу. Адже цей інститут є визначальним у формуванні інноваційної економіки, яка базується на таких головних детермінантах науково-технічного прогресу, як знання та інформація [2, с. 142].

Отже, інтелектуальний та людський капітал виступають основою поступального розвитку суспільства на базисі інноваційності. Вагомою частиною інтелектуального капіталу є людський капітал, інакше кажучи інвестиції в людські ресурси з метою підняття їхньої продуктивності.

Література:

1. Амосов О. Формування людського капіталу в умовах інноваційної економіки: методологічний аспект / О. Амосов, А. Дєгтяр // Публічне управління: теорія та практика. – 2011. – № 3(7). – С. 164-172.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования: пер. с англ. [2-е изд., испр. и доп.] / Д. Белл. – М. : Academia, 2004. – 788 с.

3. Дєгтяр А. О. Методологічні підходи до формування інтелектуального капіталу для інноваційної промислової економіки / А. О. Дєгтяр // Державне будівництво. – 2010. – № 1. – С. 3–9.

4. Сіверська Л.Б. Людський капітал як потенційний фактор економічного розвитку держави / Л.Б. Сіверська // Науковий вісник – 2006 – Вип. 16.2. – С.287-291.

5. Чухно А. А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України (початок) / А. А. Чухно // Економіка України. – 2001. – № 11. – С. 42 – 49.