Урусова З. П. к.е.н., доцент, Дейнега Л. А.

Запорізький національний університет

м. Запоріжжя

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОД НАУКОВОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ В КОНТРОЛІ

Проблема методів дослідження – найважливіша проблема науки про контроль. У економічній літературі вона, на жаль, майже не ставилась. Тим часом без її вирішення не можна розкрити специфіку методики здійснення контролю на науковій основі (одна наука відрізняється від іншої, не тільки своїм предметом, але і методами дослідження), а тому не можна серйозно говорити про розвиток господарського контролю як науки. Адже наукові результати можна отримати тільки шляхом застосування наукових методів,

адекватних предмету дослідження.

Відкриття у 1976 р. проф. Ф.Ф. Бутинцем пізнавальних методів контролю було науковою подією, однак ця доктрина чомусь стала забутою “ринковими вченими”, а тому згодом стала неактуальною. Мова та обґрунтування цих методів і на сьогодні ще залишаються застарілими. Можна і потрібно визнати, що такі методи були сформульовані в окремих фахових виданнях, але забуття їх як актуальної наукової доктрини – це послаблення теорії господарського контролю, його методології.

Можна стверджувати, що сучасні підходи методів контролю становлять наукову проблему, яку належить ще розв’язувати.[1]

Сьогодні значна увага приділяється вивченню суті і класифікації методів контролю.

В літературі підкреслюється, що метод контролю – це комплексне і складне за своєю структурою поняття, що включає діалектичний метод як загальний метод науки і засновані на ньому загальнонаукові і спеціальні методи даних наукових знань.

Зростання масштабів виробництва і якісні зрушення в економіці викликають необхідність удосконалення форм і методів контролю, застосування нових засобів його здійснення. Швидкий розвиток науки і техніки, зокрема комп’ютерних технологій, підвищення рівня знань і професійної підготовки контролерів ставлять на порядок денний наукове удосконалення методології і методики контролю, спрямованої на підвищення ефективності виробництва, збереження майна власника та соціальний захист працюючих.

Науковий підхід до вивчення проблем контролю вимагає суворого дотримання основних методологічних принципів вивчення його об’єктів і розробки методики їх пізнання.

Методи контролю, а точніше способи і прийоми перевірки фактів, можна розробляти й самому, як у функціональному, так і інституційному контролі,багаторазово використовуючи під час контролю операцій і подій, чи окремих сфер господарювання певний спосіб ревізійних дій, який в даній ситуації дає добрі результати. Методи контролю як науки і її методи практичного вивчення господарських явищ і подій складають найважливіший елемент методології господарського контролю.

Можуть також використовувати готові, розроблені наукою і практикою методи контролю, які описані у фаховій літературі, положеннях та різних інструкціях з контрольно-ревізійної діяльності.[2]

Розглядаючи методологію як вчення про організацію діяльності контрольно-ревізійних служб, можна виділити наступні три основні складові системи принципів сучасної методології:

а) філософсько-психологічна теорія діяльності служб контролю;

б) системний аналіз (системотехніка) – вчення про систему методів дослідження або проектування складних систем, пошуку, планування і реалізації змін, призначених для ліквідації проблем;

в) наукознавство – теорія науки.

Насамперед, до методології мають відношення такі розділи наукознавства, як гносеологія (теорія пізнання) і семіотика (наука про знаки).[2]

Основним методом, який застосовується при здійсненні контролю, є метод порівняння. Він проявляється у всіх видах контрольно-ревізійної діяльності,здійснюється зовнішніми і внутрішніми контролерами та всіма ланками системи внутрішнього контролю на підприємстві. Метод порівняння застосовується як при проведенні перевірки, тобто здійснення контролю у його найпростішому вигляді, а також і в найскладніших контрольноревізійних діях. І це не дивно, оскільки порівняння характерне для кожної дії і кожної операції, що контролюється не залежно від ступеня її деталізації, періоду здійснення і т.д. Тому порівняння є невід’ємною складовою системи внутрішнього контролю, а також економічного аналізу,

який використовується як метод і інструмент контролю господарської діяльності.[1]

Метод спостереження дуже трудомісткий і не завжди дає можливість об’єктивно скласти певні висновки. Це дослідник заздалегідь повинен знати.

Процес спостереження іноді ускладнюється випадковими ситуаціями, що виникають, які або не мають відношення до мети спостереження, або, більше того, заважають процесу спостереженню. Це так звані фонові процеси, які дослідник повинен чітко виокремити.

Те, що хоче спостерігати контролер-дослідник, називається об’єктом

спостереження, все решта – це фон. Трапляється, що фонова ситуація затуляє

явище спостереження, вона в житті, тобто насправді або в зображенні буває

чіткішою, динамічнішою, ніж досліджуване явище або його окремі компоненти.

У таких умовах від дослідника вимагається велика чіткість в дослідженні явищ, що спостерігаються, щоб не допустити помилки, не прийняти випадкове за істотне, фонове – за об’єкт.

Основне завдання спостереження – аналіз фінансового стану боржника з метою визначення доцільності подальших процедур з арсеналу механізму

банкрутства.

За обсягом досліджуваних явищ спостереження може бути широким і вузьким, більш загальним і частковим. Предметом спостереження, наприклад, може бути активність працівників бухгалтерської служби, виявлення умов високої активності працівників, засобів, що підвищують активність, і способів їх використання працюючими певного цеху, форм прояву активності, впливу активності на якість продукції, що виготовляється, швидкість реакції адміністрації і так далі. У іншому випадку спостереженню піддається якесь одне вузьке питання, тоді решта всіх явищ,що відбуваються на підприємстві або в цеху, є лише фоном, що цікавить дослідника.

Література:

1. Бутинець Т.А. «Спостереження як основний метод наукового дослідження в контролі.»

2. Бутинець Т.А. «Методологія господарського контролю»

3.Яремко І.Й. Економічна категорія в методології обліку: [монографія] /

І.Й. Яремко. – Львів: Каменяр, 2009. – 192 с.