Економічні науки/ 15. Державне регулювання економіки

Мушинська І. С.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Переваги та недоліки застосування спрощеної системи оподаткування в Україні

Малий бізнес є невід'ємним елементом сучасної ринкової системи господарювання, без якого неможливий подальший соціально-економічний розвиток. В сучасних умовах малий бізнес зайняв міцні позиції в економіці більшості розвинених країн світу. Мале підприємництво у країнах з ринковою економікою визнано одним із головних факторів політичної та соціальної стабільності національної економіки та суспільства. Фінансова підтримка малого бізнесу, з боку держави передбачає насамперед фіскальні методи впливу, що здійснюються,  безпосередньо,  через систему оподаткування.  На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавали певні пільги, зокрема під час оподаткування прибутку. Проте трохи згодом почали вводити обмеження на використання спрощеної системи.

Зростання національної економіки, створення конкурентного середовища та забезпечення ефективної зайнятості населення висувають на передній план проблему створення необхідних умов для підвищення підприємницької активності та інноваційного розвитку малого бізнесу.

Оподаткування являється одним з головних інструментів державного регулювання економічної діяльності, тому питання формування та розвитку податкової системи України розглянуто багатьох наукових публікаціях. Істотний внесок у розвиток і вдосконалення теоретичних розробок і практичних рекомендацій щодо спрощених систем оподаткування здійснено такими авторами, як О.В.Калмиков, Л.П.Коваль, В.О.Орлова, П.В.Сидоренко, О.С.Червінська та інші. Проте,  у зв’язку із постійними змінами та доповненнями до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), є потреба в подальшому дослідженні проблеми щодо застосування спрощеної системи оподаткування.

Метою даної роботи є аналіз спрощеної системи оподаткування України та виявлення її основних переваг і недоліків, які сформувалися в результаті вдосконалення податкового законодавства.

Система оподаткування – це сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов'язки й відповідальність платників податків. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки,  розвитку ринкових відносин,  необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей [7, с.266].

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності [6, с.139].

Єдиний податок звільняє платників від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, зі сплатою податку на додану вартість;

4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;

5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства [3, с.101-102].

Ще донедавна всіх суб'єктів  господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, було прийнято поділяти на чотири групи. Але з прийняттям 5 липня 2012р. Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні"[1], виділяють такі шість груп платників єдиного податку:

1) перша група – фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;

2) друга група – фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень;

3) третя група – фізичні особи-підприємці, які протягом календарного року не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб та обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

4) четверта група – юридичні особи-суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень;

5) п’ята група – фізичні особи-підприємці, які протягом календарного року не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають  з  ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб та обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень;

6) шоста група – юридичні особи-суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, в яких протягом календарного року середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб.

Річна фінансова звітність платників єдиного податку без подвійного запису складається зі Спрощеного фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва, який утворюють форма №1 – "Баланс" та форма №2 – "Звіт про фінансові результати".

Слід зазначити, що з прийняттям ПКУ було вирішено багато негативних моментів щодо особливостей застосування прощеної системи оподаткування в Україні. Проте платникам єдиного податку важко адаптуватися до нового законодавства через часті зміни та доповнення до нього.

На даний момент, після багатьох коректив у податковому законодавстві, можна виділити ряд позитивних і негативних аспектів спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності. До основних позитивних аспектів спрощеної системи можна віднеси наступне:

-   наявність глибокої диференціації ставок єдиного податку;

-   спрощене ведення поточного бухгалтерського обліку доходів і витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, адже бухгалтерський облік у повній формі є вкрай витратним та недоцільним, а у деяких видах діяльності просто неможливим;

-   замість різноманітних форм податкової звітності за податками та зборами, які заміщуються єдиним податком, заповнюється одна форма звітності – розрахунок сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва –  юридичною особою, що подається до податкового органу раз на квартал;

-   суми єдиного податку повністю сплачуються до місцевого бюджету, що зумовлює до більш тісної і якіснішої співпраці між  місцевими законодавцями і підприємцями, а також це являється фіскальним стимулом для зацікавленості місцевих органів влади в розвитку малого бізнесу;

-   підприємці мають можливість співпрацювати з юридичними особами та "враховуватися" до витрат;

-   надається право вибору сплати ПДВ [5, с.80].

Щодо негативних аспектів вітчизняної спрощеної системи оподаткування, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, то вони полягають такому:

-   існує обмеження обсягів виручки суб'єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування;

-   для фізичних осіб-підприємців обмежено види діяльності, якими їм можна займатись;

-   серед основних мінусів слід відмітити і те, що єдиний податок залишився "не єдиним", оскільки і надалі продовжується окрема сплата внесків по єдиному соціальному страхуванню до Пенсійного фонду у порядку визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"[2]. Єдиний соціаль­ний внесок нараховується у розмірі, що є не меншим,  ніж мінімальний страховий внесок на одну особу.  Платник єдиного податку повинен сплачувати соціальний внесок не тільки за себе, але й за найманих працівників. Окрім значних сум до сплати до Пенсійного фонду підприємці вимушені складати і подавати додаткові звіти, що також ускладнює ведення обліку [4, с.246].

Підсумовуючи усе вищесказане, можна зробити висновок, що нововведення у застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності являються позитивним кроком в процесі розвитку суб’єктів малого підприємництва, тобто перші кроки в напрямі реформування і побудови ефективної спрощеної системи оподаткування зроблено. Звичайно є ще низка невирішених проблем, при вирішенні яких основну увагу варто приділити соціальній спрямованості та фіскальної справедливості такої системи оподаткування.

 

Література:

1.     Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв’язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 05.07.2012р. №5083-VI, поточна редакція від 05.07.2012р. на підставі 5083-17, чинний / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5083-17.

2.     Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI, поточна редакція від 07.11.2012р. на підставі 5406-17 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2464-17.

3.     Калмиков О. В. Реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності / О. В. Калмиков // Економічний вісник університету. – 2012. – №18.1. – С. 97-104.

4.     Коваль Л. П. Зміни у спрощеній системі оподаткування та їх вплив на фінансову безпеку малого підприємництва / Л. П. Коваль // Науковий вісник НЛТУ. – 2012. – №22.1. – С. 244-251.

5.     Орлова В. О. Вплив спрощеної системи оподаткування на подальший розвиток малого бізнесу / В. О. Орлова // Всеукраїнський науково-виробничий журнал: Сталий розвиток економіки. – 2012. – №3. – С. 78-81.

6.     Сидоренко Р. В. Спрощена система оподаткування в Україні: історія і перспективи / Р. В. Сидоренко // Збірник наукових праць таврійського державного агротехнологічного університету. – 2012. – №1.17. – С. 138-145.

7.     Червінська О. С. Вибір оптимальної системи оподаткування для малих підприємств / О. С. Червінська // Науковий вісник НЛТУ. – 2011. – №21.10. – С. 265-270.