студентка,
Трофімчук О.С.
НТУУ «КПІ», Україна
Сутність
поняття трансферу технологій та його ролі для розвитку України
В умовах світової глобалізації та
конкуренції на світових ринках, рівень економічного розвитку країни визначає
рівень науково-технічного прогресу, здатність до комерціалізації
інтелектуальних ресурсів. В свою чергу, трансфер технологій є одним з важливих
складових інноваційного процесу, який може забезпечити економічну стабілізацію
держави.
Трансфер технологій став невід'ємною частиною світового
економічного процесу, проте його ефективність залежить від рівня
соціально-економічного розвитку країни та врахування критеріїв пріоритетів
технологічного розвитку при розробці стратегії міжнародної науково-інноваційної
політики. Сучасні процеси міжнародного трансферу технологій створюють додаткові
можливості для економічного розвитку країни та визначають його перспективи.
Стан, тенденції та перспективи
вдосконалення трансферу технології розглядаються в роботах таких фахівців,як Андросова О.Ф., Денисюк В., Кам’янська О.В., Соловйов В.П., Титов В.В., Яримчук
А. Розгляд результатів їхніх
досліджень дозволяє зробити висновок, що на сьогодні трансфер інноваційної
продукції в Україні, ще не достатньо розвинений і
полягає у більшості випадків у купівлі технологій з-за кордону.
В
контексті розгляду поняття трансфер технологій необхідно розглянути що являє
собою технологія. Більшість науковців пов’язують технологію з перетворенням,
практичною реалізацією наукових знань та інформації і надають такі визначення,
як: «технологія – науково-технічні, виробничі, управлінські знання та досвід» [1]; «технологія – це науково-технічні
знання (включаючи методи, форми та способи їх використання), що застосовуються
при розробці, виробництві та експлуатації товарів, втілені в матеріальні носії
чи які існують в інтелекті суб’єктів, і такі, що мають комерційну цінність і
багатоцільове використання» [2]; «технологія
– це результат інтелектуальної діяльності, в основу якої покладено технічні
знання й інформацію про нові ефективні й економічні виробничі процеси, що дають
змогу виробляти матеріальні об’єкти» [2].
В Законі України «Про державне регулювання
діяльності у сфері трансферу технологій»[4] трансфер визначається, як передача
технології, що оформляється шляхом укладення двостороннього або
багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, яким
установлюються,змінюються або припиняються майнові права і обов'язки щодо
технології та/або її складових.
В свою чергу за визначенням Ради
з наукових та промислових досліджень (CSIR) трансфер технології являє собою процес,
при якому інтелектуальна власність перетворюється на фізичний продукт або
процес, який генерує комерційну вигоду,або може бути використаний на благо
суспільства [5].
Федулова Л.І. [6] надає таке визначення: трансфер
технологій - передача систематичного знання про виробництво продукції, про
застосування процесу чи надання послуг.
Тобто, можна визначити, що сутність
трансферу технологій полягає в передачі ноу-хау, нових технологій,
технологічного обладнання та науково-технічних знань від власника до споживача
(передачі технологій від науки до виробництва на рівні
НДІ, дослідних лабораторій, ВНЗ, підприємств та інших організацій) та в
здійсненні міжнародного обміну технологій.
Технологія
виробництва включає в себе політичні, соціальні, економічні та культурні
цінності, які можуть створити бар'єри для дифузії або передачі технологій.
Бар'єри передачі технології існують завжди, але впливають на різні технології
по-різному:
1). Соціальні
бар'єри. Передача технологій є частиною соціальної системи, яка визначає
ступінь, в якій інновації поширюються. Наприклад, людина, не буду рекомендувати
технологію для своїх друзів або сусідів, якщо воно є неефективною або
шкідливою. Інформація про нові технології, не буде опублікована в наукових журналах, якщо підтверджується її
неефективність [7].
2)
Політичні бар'єри. Приклад: влада в Індії була зацікавлена тільки в збільшенні
виробництва і ігнорувала потреби громадян, але після того, як було впроваджено
нову технологію роботи, за рахунок створення партнерств між урядом і
науково-дослідними установами, ситуація була змінена[8].
3)
Економічні бар'єри. Вплив і роль цього типу бар'єрів на шляху передачі
технологій може бути описана на прикладі американського виробництва бавовни в текстильній
промисловості [9]. Нові машини використовувались дуже повільно на півночі, тому що в
текстильну промисловість було вкладено великі інвестиції (в неавтоматичні
ткацькі верстати). Тим не менш, нові ткацькі верстати були поширені набагато
більше на Півдні завдяки відносно нової текстильної промисловості, в яку ще не
були вкладені значні фінансові ресурси в неавтоматичні ткацькі верстати.
4)
Особисті бар'єрів. Всі люди мають різні уявлення про нові продукти, технології
та інновації, тому вони пристосовуються до технологій протягом різного часу,
застосування інновації також потребує часу для адаптації до цих змін. Передача
технологій також залежить від певних характеристик споживача.
5)
Культурні бар'єри. Ключовим фактором у процесі передачі технології є вплив
культурних бар'єрів. Baranson [10]
підкреслив, що виробники повинні
враховувати особливості праці та ресурсів, приймаючої країни, і обладнання
повинне бути міцним, але не занадто громіздким, і повинне вимагати мінімальної
підготовки персоналу для успішної роботи.
Тому, необхідно впроваджувати заходи, які б усували або
знижували дію цих бар’єрів і сприяли здійсненню трансферу технологій. Заходами
управління щодо підвищення дієвості міжнародного трансферу технологій можуть
бути [11,с. 743]: сприяння інтернаціоналізації місцевого
бізнесу; підтримка створення спільних підприємств з іноземними партнерами; заохочення
створення на території регіону іноземними фірмами науково-дослідних
підрозділів, венчурних фондів та підприємств; ініціювання відкриття технопарків
та технополісів із залученням зарубіжних учасників; підштовхування місцевих
підприємств до створення «технологічних альянсів» з іноземними партнерами.
Трансфертна діяльність стимулює як маркетингову, так і
управлінську функції, орієнтується на зміни ринкової кон’юнктури, прогнозування
пріоритетних тенденцій соціально-економічного розвитку й пошуку
техніко-технологічних, організаційно-фінансових та інших механізмів
використання технологічно-інноваційної продукції, що сприяє формуванню та
ефективному функціонуванню на базі високих технологій [12].
Міжнародний трансфер
технологій є необхідним як для промислово розвинених країн, так і для країн, що
намагаються до них наблизитися. Звичайно, мета кожної групи є різною. Перші
намагаються утвердитися у цьому статусі, зберегти і посилити завойовані
позиції. Натомість, другі прагнуть здійснити «технологічний прорив» [13, с. 729]. Тому трансфер технологій посідає
важливе місце у інноваційному розвитку країн.
Як висновок можна зазначити, що трансфер технологій та
міжнародна торгівля відкриває безліч переваг, що стимулюють економічне
зростання країни. Трансфер технологій сприяє розповсюдженню нових ідей і
технологій. Оскільки, Україна має значний науково-технічний потенціал,
необхідні тільки якісні зміни в законодавстві, створення умов для роботи
науковців. Також необхідно освоїти механізми комерціалізації результатів
наукових досліджень і науково-технічних розробок та включити інтелектуальний
продукт у ринковий оборот для того, щоб стати гідним учасником на міжнародному
ринку інноваційних технологій.
Література:
1.
Богуславський М.М.,
Воробьева О.В., Светланов А.Г. Международная передача технологий: правовое
регулирование. – М.: Наука, 1985
2.
Горбунов Н.И.,
Золотых В.Г. Государственное регулирование торговли наукоемкой продукцией,
технологиями и ноу-хау // Патенты и
лицензии. – 1994. – № 3-4.
3. Андрощук Г., Денисюк В. Трансфер
технологій: міжнародний механізм передачі //Підприємництво, господарство і
право. – 1996. – № 6. – с. 34-41
4. ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006,
N 45, ст.434 ){ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2289-VI ( 2289-17
) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471 N 2756-VI ( 2756-17
) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160 }
5. The Council for Scientific and Industrial Research
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.csir.co.za/index.html.
6. Федулова Л. І. Економічна природа технологій та технологічного розвитку /
Л. І. Федулова // Економічна теорія. №6., 2006. С. 3-16.
7.
Scott D. Johnson, Elizabeth Faye Gatz and Don Hicks
(1997) Expanding the Content Base of Technology Education: Technology Transfer
as a Topic of Study Journal of technology education, spring 1997, Volume 8,
Number 2
8.
Parayil, G. (1992). The green revolution in India: A case
study of technological change. Technology and Culture, 33(4), p. 737-756
9.
Baranson, J. (1963). Economic and social considerations
in adapting technologies for developing countries. Technology and Culture,
4(1), p. 22-29
10. Shore B., Venkatachalam A.R. (1996) Role of national culture in the
transfer of information technology Journal of Strategic Information Systems 5,
p. 19-35
11. Державна регіональна політика України:
особливості та стратегічні пріоритети: Монографія/ за ред.. З.С. Варналія. –
К.: НІСД. 2007. – 768 с. ISBN 966-554-108-0
12.
Ляшенко О.М. Методи та моделі комерціалізації трансферу
технологій: Дис. д-ра. екон. наук : спец 08.00.11 « Математичні методи, моделі
та інформаційні технології в економіці «/ О. М. Ляшенко - К., 2009. - 504 с.
13.
Варналій З.С. Державна регіональна політика України:
особливості та стратегічні пріоритети: Монографія/ за ред.. З.С. Варналія. –
К.: НІСД. 2007. – 768 с. ISBN 966-554-108-0