Экономические науки / 15.Государственное регулирование экономики

Глубіцька Т. В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Використання інструментів екологічної політики Польщі: досвід для України

Аналіз динаміки абсолютних та інтегрованих показників техногенного навантаження на навколишнє природне середовище в Україні свідчить про те, що екологічна ситуація залишається досить складною. Це підтверджує 102 позиція України серед 132 країн світу у 2012 році в міжнародному рейтингу екологічних досягнень (Environmental performance Index), розрахованому фахівцями Єльського університету (США) за 25-ти показниками, що характеризують дієвість державної політики держав щодо збереження екосистем. Загалом екологічно чистою в Україні вважається лише 6 % її території. На нашу думку, значне техногенне навантаження в Україні є наслідком недосконалої національної екологічної політики, інструментів для її здійснення.

Тому варто оцінити та здійснити порівняльний аналіз національної екологічної політики та країн ЄС з метою пошуку позитивного досвіду європейських країн щодо основних засад здійснення екополітики та інструментів її реалізації. Прикладом ефективного використання економічних важелів у реалізації екологічної політики може бути Польща, країна, використання досвіду якої є корисним та доцільним внаслідок успішного втілення інструментів екологічної політики і схожості природних та соціальних умов.

Дослідивши національну екологічну політику та країн ЄС, встановлено, що існують значні розбіжності в інструментах її здійснення. Зокрема, проведений аналіз показує, що у Польщі вони стали надійним фундаментом раціонального природокористування, оскільки забезпечують трансформацію зовнішніх негативних екологічних ефектів у внутрішні екологічні витрати господарства і зворотне стимулювання зовнішніх позитивних екологічних ефектів (див таблицю 1).

Таблиця 1

Спільні та відмінні інструменти здійснення екологічної політики в Польщі та Україні

Спільні інструменти здійснення екологічної політики в Польщі та Україні	Інструменти здійснення екологічної політики в Польщі, яких поки не має в Україні
1. Екологічний податок. Польща, як і Україна, широко використовує диференційоване оподаткування залежно від «екологічної сприятливості» продукції	1. Пільгові позики для фінансової підтримки суб’єктів господарювання, які запроваджують ресурсозбережливі та природоохоронні технології
2. Податкові пільги і субсидії. Головним завданням є стимулювання більш активного застосування сучасних науково-технічних досягнень.	2. Реформа ціноутворення. Як засвідчує досвід Польщі, завдяки диференціації цін на екологічно забруднену та екологічно чисту продукцію можна досягти позитивних результатів у зменшенні забруднення довкілля
3. Платежі за забруднення довкілля: плата за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу на довкілля	3. Ринкова реалізація права на забруднення: право на забруднення довкілля у вигляді сертифіката, який можна продати іншим суб’єктам господарювання
4. Екомаркування як спосіб підтвердження екологічної безпеки продукції та наявності екологічної політики на підприємстві-виробнику	4. Оплати використання інфраструктури охорони навколишнього природного середовища; концесійні оплати; адміністративні оплати
5. Система екологічного менеджменту та аудиту спрямована на забезпечення постійного вдосконалення ефективності екологічної діяльності підприємств, організацій, забезпечення громадськості та зацікавлених сторін необхідною інформацією	5. Європейський реєстр викидів та перенесення забруднюючих речовин (PRTR), що забезпечує покращення громадського доступу до інформації про стан довкілля, та сприяє запобіганню, зменшенню забруднення у довгостроковій перспективі

Як підкреслюють дослідники [1, с. 31], доцільним є екологічний податок, в розмірі спричиненої навколишньому середовищу і природним ресурсам екологічної шкоди, яка встановлюється екологічними стандартами. Система екологічних стандартів, на відміну від ДСТУ в Україні, побудована таким чином, що містить граничні обмеження щодо використання природних ресурсів, застосування технологічних процесів, а також параметрів готової продукції, перевищення яких призводить до економічної, екологічної, соціальної шкоди. Тобто екологічні стандарти, крім свого прямого призначення, мають виконувати функцію механізмів екологічної політики, за допомогою яких розділяють екологічні податки та економічні санкції за нераціональне природокористування. У Польщі сума штрафу за викиди забруднюючих речовин у повітря в 10 разів перевищує суму плати за нормоване забруднення. В Україні ситуація інша: незважаючи на прийняття нового податкового кодексу, підприємствам дешевше заплатити невеликий штраф, аніж платіж за нормове забруднення.

Таким чином, ефективність використання інструментів екологічної політики в Польщі сприяють: розвитку системи фінансування та кредитування природоохоронних заходів (на рівні державного, місцевого бюджетів, банків тощо); екологізації податкової та цінової системи; підтримці становлення і розвитку екоіндустрії; створенню та розвитку екологічного ринку тощо.

Якщо оцінювати ефективність існуючої системи економічних інструментів природокористування в Україні за критеріями екологічної доцільності й поліпшення якості довкілля, то слід підкреслити його нерезультативність щодо розв’язання проблеми збереження навколишнього природного середовища та неспроможність забезпечити екологічно сприятливі умови господарювання. Але якщо оцінювати ефективність існуючого економічного механізму природокористування за критерієм наповнення державного бюджету (критерієм доходності), то слід підкреслити його безумовну результативність як дієвого засобу досягнення національно значної цілі – задоволення фінансових потреб держави.

Основні позитивні результати чинного національного екологічного регулювання полягають у тому, що, по-перше, в Україні опрацьовані основи платного природокористування, і, по-друге, притаманний економічний інструментарій є засобом, що забезпечує надходження фінансових ресурсів, необхідних для ліквідації забруднення навколишнього природного середовища. Проте окремі елементи національної екологічної політики мають різні ступені розвиненості та практичної реалізації. Дотепер чимало еколого-економічних інструментів існують лише на рівні законодавчих положень, не будучи впровадженими у практику господарювання.

Крім того, як стверджує Галушкіна Т. П., сьогодні системи стимулів, які мотивують упровадження екотехнологій в Україні та за кордоном, дещо відрізняються. «Для Заходу – це усвідомлене бажання поліпшити свій імідж та увійти до числа лідерів на ринку, що дає додаткові шанси отримати гарантію банку на кредит (позику); для України – прагнення підприємства отримати в законодавчому порядку систему пільг (в оподаткуванні, кредитуванні, соціальних програмах)» [1, с. 32]. Тобто це свідчить про низький рейтинг вітчизняних товаровиробників на світовому ринку щодо екологічної конкурентоспроможності та про різні пріоритетні напрямки екологічної політики підприємств.

В Польщі економічні інструменти, що спрямовані на використання фінансових важелів, й переваг, які виникають з альтернативної господарської поведінки, визнаються за найважливішу групу інструментів екологічної політики, в Україні – інструменти в основному слугують для задоволення фінансових потреб держави. Внаслідок постійної обмеженості бюджетних коштів для підприємств важливим є самостійний пошук нових та власних джерел фінансування природоохоронних заходів, що стримує товаровиробників до активних природоохоронних дій.

Висновки та пропозиції: Використання позитивного досвіду європейських країн щодо втілення економічних інструментів надає змогу більш ефективно вирішувати питання екологічної політики. З огляду на досягнення Польщі у галузі побудови ефективної екологічної політики можна висловити пропозиції щодо вдосконалення системи інструментів екополітики України: - активізація діяльності відповідних органів державної та виконавчої влади щодо законодавчого, інформаційного та технічного забезпечення інтеграції екологічної складової в галузеві політики; - створення умов для політичної пріоритетності вирішення екологічних проблем, економічної відповідальності бізнесу і промисловості за причинену екологічну шкоду; - при розробці проектів концепцій, програм, законодавчих актів з формування і удосконалення екологічної політики використовувати позитивний досвід країн ЄС, положення міжнародних стратегій та підходів у цій сфері; - подальша оптимізація податкового законодавства з метою забезпечення господарського розвитку та стимулювання екологобезпечної поведінки.

Література:

1. Аніщенко В. О. Галькевич Т.Л. Сучасні методичні засади формування екологічного менеджменту в Україні // Екологічний менеджмент: Збірник наук. праць / за заг.ред. В.А.Гайченка. – К.: МАУП, 2006. – С. 31-34.

2.Загороднюк П.О. Взаємозв’язок екологічної й економічної безпеки та її вплив на економічне зростання України // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності // 2012. – №6. – С.9-14.

3. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: закон України від 21.12.2010 р. № 2818-VI // Відомості Верховної Ради України. – № 17. – 2010. – С. 121.

4.Якушенко Л. М. Аналіз досвіду Європейського співробітництва щодо формування і втілення інституцій та інструментів екологічної політики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua