Левус Н. М.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Оптимізація оподаткування як складова податкового планування на підприємстві

Необхідність податкового планування закладена в самому податковому законодавстві, яке передбачає ті або інші податкові режими для різних ситуацій, допускає різні методи для числення податкової бази і пропонує платникам податків різні податкові пільги, якщо вони діятимуть в бажаних владним органам напрямах. Корпоративне податкове планування можна визначити як систему заходів підприємства, спрямоване на максимальне використання можливостей чинного законодавства з метою законної оптимізації його податкових платежів.

Питання податкової оптимізації на підприємстві досліджували Ю.Б.Іванов, А.І.Крисоватий, А.Я.Кізима, В.В.Карпова, В.В.Маслій, Т.С.Клебанова, Г.С.Ястребова та багато інших відомих вітчизняних і зарубіжних вчених. Однак, незважаючи на це, деякі аспекти досліджуваного питання і досі мало розкриті та вимагають подальшого наукового дослідження.

Оптимізація оподаткування – це легальний шлях зменшення податкових зобов'язань підприємства, заснований на використанні наданих законодавством можливостей у галузі податкового законодавства, зокрема, шляхом зміни схем діяльності [3, с. 49].

Існує поширена думка, що оптимізація проводиться лише з метою максимального законного зниження податків. В цьому випадку її часто називають податковою мінімізацією. Оптимізація оподаткування – це крупніше завдання, що стоїть перед фінансовим управлінням підприємством, ніж мінімізація податків. Оптимізація оподаткування набагато ширша: окрім мінімізації, її інструментами є відстрочення сплати податків, зменшення суми сплачуваних до бюджету «живих» засобів та інші. Всі вони вигідні з точки зору фінансового менеджменту: грошові кошти залишаються у розпорядженні підприємства і дають прибуток, не зменшується сума оборотних коштів, що також сприяє збільшенню прибутку.

Для досягнення максимально ефективних результатів оптимізація оподаткування вимагає злагодженої роботи команди податкових юристів і бізнес-консультантів. Завдання перших: побудова і виведення схеми оптимізації оподаткування, адаптація схеми з точки зору правового поля. Завдання других: забезпечення нормального впровадження схеми у вже існуючу матрицю бізнес-процесів підприємства, що склалася, консультування по питаннях організаційних перестроювань. Такий комплексний підхід дозволяє створювати ексклюзивні рішення для різних підприємств [2, с. 35].

Кінцевим результатом податкового планування є розроблення оптимізаційних схем, які повинні відповідати таким принципам[4]:

-  адекватності витрат – вартість впроваджуваної схеми не повинна перевищувати суми зменшуваних податків;

-  юридичної відповідальності – схема оптимізації має бути, безперечно, легітимною відносно як вітчизняного, так і міжнародного законодавства;

-  конфіденційності – доступ до інформації про фактичне призначення і наслідки трансакцій, що проводяться, має бути максимально обмежений;

-  підконтрольності – досягнення бажаних результатів від використання схеми оптимізації податкових платежів залежить від добре продуманого контролю і існування реальних важелів дії на всіх виконавців і на всіх етапах;

-  допустимого поєднання форми і вмісту – синхронізація юридичних і фактичних дій важлива не лише для забезпечення захисту від «недобросовісних» учасників процесу, але має також безцінне значення і для «віддзеркалення» можливих підозрінь з боку перевіряючих;

-  нейтралітету – оптимізацію податкових платежів необхідно виробляти за рахунок своїх податкових платежів, а не за рахунок збільшення відрахування незалежних контрагентів;

-  диверсифікації – оптимізація бюджетних відрахування, як один з видів економічної діяльності, пов'язаний з рухом і зберіганням матеріальних цінностей, може бути схильний до впливу різних зовнішніх і внутрішніх чинників несприятливого характеру;

-  автономності – дії з оптимізації оподаткування повинні якомога менше залежати від зовнішніх учасників.

У залежності від дієвості суб'єктів податкового планування стосовно використання можливих інструментів, воно ділиться на пасивне і активне. В основі пасивного податкового планування лежить альтернативна оптимізація. Така оптимізація можлива тоді, коли в податковому законодавстві існує дві і більше альтернативних норми, а доцільність використання будь-якої з них вирішує фахівець підприємства або фізична особа – платник податків. До активної податкового планування відносять специфічні методи планування діяльності підприємства з використанням спеціально розроблених оптимізаційних схем [3, c. 53].

До основними таких оптимізаційних схем можна віднести наступні методи [1, с. 425]:

1.  заміни відносин – полягає в заміні операції, що передбачає обтяжливе оподаткування, на операцію з аналогічною метою, але з більш пільговим порядком оподаткування.

2.  розподілу відносин – базується на методі заміни відносин. Відмінність цих методів полягає в тому, що в методі розподілу відносин заміняється або частина господарської операції, замість операції в цілому, або одна господарська операція поділяється на кілька частин.

3.  відстрочення податкового платежу – дозволяє перенести момент виникнення об’єкта оподаткування на наступні податкові періоди.

4.  делегування податків структурі-сателіту – полягає в передачі сплати податкових платежів спеціально створеним структурам, діяльність яких спрямована на зменшення фіскального податкового тиску на основне підприємство.

5.  використання офшорну, під яким розуміють сукупність методів, що використовують у своїй основі перенесення об’єкта

оподаткування під юрисдикцію м’якшого режиму оподаткування.

6.  використання облікової політики – полягає в розробці варіанта облікової політики, спрямованого на оптимізацію податкових платежів підприємства. І хоча нині в українському законодавстві прямого зв’язку між податковим і бухгалтерським обліком немає, у деяких випадках бухгалтерський облік впливає на показники податкового обліку підприємства.

7.  пільгового суб’єкта господарювання – полягає у скороченні об’єкта оподаткування підприємства шляхом вибору спеціальної організаційно-правової основи суб’єкта господарювання з пільговим режимом оподаткування.

Особливості застосування конкретного методу оптимізації оподаткування безпосередньо залежить від сфери, галузі та специфіки діяльності кожного окремого суб’єкта, оскільки класифікуються за окремими напрямами діяльності.

Отож, оптимізація оподаткування є кінцевою метою податкового планування, що дозволяє мінімізувати податковий тягар підприємства легальними методами. Даний процес необхідно проводити як при створенні бізнесу, так і на будь-якому з етапів функціонування підприємства.

Література:

1.  Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В. Податковий менеджмент: навчальний посібник. – К.: Знання, 2008. – 525 с.

2.  Клебанова Т.С., Ястребова Г.С. Моделювання податкового навантаження підприємства в умовах трансформаційної економіки: Монографія. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2009. – 268 с.

3.  Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Маслій В.В. Планування та прогнозування податкових надходжень: навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка ТНЕУ, 2011. – 260 с.

4.  Принципи оптимізації оподаткування в компанії /[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://biznes-forum.org.ua