УДК 656(477):338.47(045)

Чайка І.В., Крикун В.О.

ДОЦІЛЬНІСТЬ УЧАСТІ УКРАЇНИ У ФОРМУВАННІ МІЖНАРОДНИХ ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

В статті висвітлено сутність поняття «міжнародний транспортній коридор», наведено основні транспортні зв’язки, що проходять через Україну, розглядаються напрямки розвитку транспортно-дорожного комплексу України та важливість її участі у формуванні міжнародних транспортних коридорів.

Ключові слова: міжнародний транспортний коридор, міжнародна транспортна система, інформаційна інфраструктура.

Вступ. Сучасна світова транспортна система переживає процес глибоких, фундаментальних змін. Відчутні інтенсивні імпульси для розвитку процесів створення єдиного торгового ринку на різних континентах, істотно спрощено процедуру перетинання кордонів.

Для світової економіки протягом декількох останніх десятиліть характерне посилення інтернаціоналізації і глобалізації виробництва, що призводить до інтернаціоналізації і глобалізації товаропровідних мереж і транспортно-логістичних систем.

Одним з елементів процесу глобалізації торговельних і транспортних ринків є організація міжнародних транспортних коридорів.

На сьогоднішній день, дослідження питання створення міжнародних транспортних коридорів полягає в тому, що обсяг світового ринку транспортно-логістичних послуг становить біля 4,7% глобального ВВП. До основних рушійних сил глобалізації на транспорті належать перспективи розвитку світових ринків, регіоналізація, глобальна конкуренція, експансія технологій, дерегулювання транспорту, розвиток логістичної інфраструктури.

У Європі виник ряд авторитетних організацій, що вивчають можливості і перспективи створення міжнародних транспортних коридорів, мають з'єднати окремі міста або населені пункти в межах кількох країн. Йдеться про принципово нову технологію переміщення пасажирів і вантажів між регіонами європейського та інших континентів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми формування міжнародних транспортних коридорів та безпосередньої участі України у цих процесах активно досліджувались багатьма зарубіжними і вітчизняними авторами, серед яких: О.Бакаєв, М. Бідняк, М. Гончаров, В. Загорулько, Б. Карпінський [1], В. Коба, Ю. Кулаєв, В. Мова, М. Макаренко, І. В. Осоченко [5], О. М. Полякова [6] М. Примачов, Є.Сич, Ю. Цвєтков [2], В. Чекаловець.

Метою статті є визначення основних принципів створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні і входження їх у міжнародну транспортну систему, встановлення основи розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні у взаємодії наземних видів транспорту з водним транспортом, пов'язавши її створення із загальноєвропейською мережею.

Актуальність питання формування міжнародних транспортних коридорів зумовлена необхідністю інтеграції транспортних мереж і транспорту України в міжнародну транспортну систему з метою залучення додаткових обсягів перевезень та валютних надходжень, скорочення транспортних витрат, наближення до міжнародних стандартів перевезень пасажирів та вантажів, енергетичних та екологічних показників роботи транспорту і збільшення частки експортного потенціалу України на міжнародному ринку транспортних послуг шляхом значного підвищення конкурентоспроможності українських перевізників.

Виклад основного матеріалу. На сьогоднішній день в економічній літературі відсутнє єдине визначення терміну «міжнародний транспортний коридор». Найбільш вдалим є трактування міжнародного транспортного коридору як сукупності технічно оснащених магістральних комунікацій декількох універсальних видів транспорту з відповідною облаштованістю об'єктів митної, прикордонної, телекомунікаційної, сервісної та іншої необхідної інфраструктури, що забезпечують перевезення пасажирів і вантажів (товарів) у міжнародному сполученні на напрямках їхньої найбільшої концентрації.

У визначенні, запропонованому Робочою групою G-24 Європейської комісії з проблем розвитку транспортних коридорів, припускається наявність автомобільного, залізничного, водного видів транспорту, що здійснюють свою діяльність у безпосередній близькості один від одного або у смузі шириною в десятки і навіть сотні кілометрів, але орієнтованих в одному напрямку. [3]

Таким чином, формування міжнародного транспортного коридору передбачає використання на конкретному напрямку кількох видів транспорту, а також обов'язкову наявність високо насиченої інфраструктури для їхнього обслуговування, зв'язку, сервісу. [5]

Особливо важливу роль у системі міжнародних транспортних коридорів, відіграє розвиток інформаційної інфраструктури, що акумулює, обробляє, зберігає й утилізує інформацію про наявність вантажу, потребу в тих або інших транспортних засобах, забезпечує безперервне спостереження за проходженням вантажів і підвищує рівень їх збереження.

Також для забезпечення ефективної роботи міжнародних транспортних коридорів дуже важливим є створення нової інфраструктури прикордонних і митних пунктів пропуску відповідно до міжнародних стандартів. [4]

На сьогоднішній день основними транспортними зв'язками, що проходять через Україну є такі:

1) країни Центральної Європи - країни СНД;

2) країни Південної Європи, Ближнього Сходу, Африки - країни СНД;

3) Індія, країни Центральної Азії, Далекого Сходу - країни Балтики, Скандинавії;

4) Китай, країни Закавказзя, Середньої Азії, Далекого Сходу - країни Західної Європи, Балтики, Скандинавії.

    Відповідно до цих напрямків створюються транспортні коридори, які намічені Європейським Співтовариством і за рішенням другої Пан-Європейської конференції міністрів транспорту європейських країн включені як складові частини до мережі міжнародних транспортних коридорів:

    коридор №3 - Берлін (Дрезден) - Вроцлав - Львів - Київ;

    коридор №5 - Трієст - Любляна - Будапешт (Братіслава) - Львів;

    коридор №7 - Дунайський (водний);

    коридор №9 - Гельсінкі - Санкт-Петербург - Мінськ (Москва) - Київ - Кишинів (Одеса) - Димитровград (ЄС дана попередня згода на продовження коридору до Александрополіса). [1]

Україна має вигідне географічне положення на перетині шляхів з Європи в Азію, з Півночі на Південь, тому на фоні перевантаження і перенасичення європейських транспортних вузлів створює передумови для інтеграції в міжнародну транспортну систему, а наявність потужної промисловості дає змогу розраховувати на інтеграцію у сферу розроблення, виробництва та ремонту сучасної дорожньо-транспортної техніки.    

Подальша інтеграція України у міжнародну транспортну систему передбачає:

1) приєднання до існуючих міжнародних транспортних коридорів;

2) доповнення нових напрямків міжнародних транспортних коридорів: продовження коридору N 5Львів - Рівне - Сарни - МінськБалтійське море - Чорне море Гданськ - Варшава - Ковель - ОдесаЄвропа - Азія Франкфурт - Краків - Львів - Дніпропетровськ - Алма-Ата (продовження коридорів N 3 і 5)ЧЕСАнкара - Єреван - Тбілісі (Баку) - Ростов-на-Дону - Донецьк -Одеса (Кишинів) - Бухарест (Тірана) - Димитровград (Афіни) - СтамбулЄвроазіатський Одеса - Тбілісі (Єреван) - Баку - АшгабатПівніч - Південь Харків - Полтава - Кіровоград – Одеса.

Формування міжнародних транспортних коридорів передбачає два варіанти розбудови транспортних коридорів на території України, включених як складова частина до мережі міжнародних транспортних коридорів:

1) реконструкція і модернізація існуючої мережі;

2) спорудження нової транспортної мережі з повним комплексом інфраструктури згідно з міжнародними стандартами. [2]

Тому, до основних передумов участі України у формуванні міжнародних транспортних коридорів належать:

1) створення сприятливих умов для залучення на національні транспортні комунікації міжнародних транзитних потоків;

2) поліпшення транспортного сполучення в країні для більш повного й ефективного задоволення потреб економіки в послугах транспорту;

3) розширення зовнішньоторговельних зв'язків;

4) підвищення конкурентоспроможності українських товаровиробників і транспортних підприємств на світових товарних і фрахтових ринках. [6]

Необхідно намагатись створити умови для прискореного акціонування та приватизації підприємств дорожньотранспортного комплексу згідно із законодавством. Приватизація державних підприємств здійснюється шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна цих підприємств, із збереженням у необхідних випадках контрольного пакету акцій цих підприємств у державній власності. Це залучить додаткові кошти у розвиток безпосередньо транспортного комплексу нашої держави, що буде сприяти, відповідно, розвитку та вдосконаленню матеріально-технічної бази підприємств.

Проаналізувавши прогноз розвитку економіки України з точки зору транспортного забезпечення, можна зробити висновок, що загальними пріоритетними напрямами розвитку транспортно-дорожнього комплексу мають бути: розвиток міждержавних транспортних зв'язків; інтеграція транспорту України у міжнародну транспортну систему на основі створення національної нормативної бази галузі, приведеної у відповідність з міжнародними документами; впровадження нової техніки та сучасних технологій організації перевезень; розвиток ринкового конкурентного середовища в галузі на основі сприяння створенню підприємств різних форм власності із залученням як вітчизняних, так і іноземних інвесторів; впровадження у дорожньо-транспортній галузі міжнародних стандартів і рекомендацій та розвиток взаємовигідного співробітництва з національними та міжнародними організаціями; забезпечення безпеки у дорожньо-транспортному комплексі; створення інформаційних і автоматизованих систем управління; розвиток комунікацій Європа - Україна - Азія, Північ - Україна - Південь, інших нових національних транспортних комунікацій; розширення та удосконалення експортних транспортних послуг; розвиток туристичних послуг із забезпечення сервісу на рівні розвинутих європейських країн. [4]

Отже, для зміцнення позицій України на світовому ринку необхідне створення сучасної транспортної інфраструктури і корінна організаційна перебудова всієї транспортної системи нашої країни.

Висновки. Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що основними пріоритетними завданнями в області розвитку транспортної системи України є:

1) розробка науково-обґрунтованої транспортної політики в області МТК;

2) залучення вітчизняних і закордонних інвестицій на створення транспортної і логістичної інфраструктури;

3) удосконалення законодавчої бази для впорядкування взаємин учасників доставки вантажів;

4) розробка єдиного документообігу і використання електронних документів;

5) створення у вузлах транспортної мережі мультимодальних термінальних комплексів багатоцільового призначення;

6) реалізація інтермодальної концепції, заснованої на погодженій і взаємопов'язаній роботі магістральних видів транспорту.

Література:

1. Карпінський Б., Макух Б. Транспортна система України в контексті європейської інтеграції // Економіка України. – № 7 (440), 2008. – С. 17-23.

2. Концепція реформування транспортного сектора України / Ю.М. Цвєтков, Л.М. Соколов, Ю.М. Федюшин т ін. / Збірник наукових праць / - К., 2009. – 67 с.

3. Міністерство інфраструктури України. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.mtu.gov.ua/uk/show/transports.html.

4. Міжнародні транспортні коридори. [Електронний ресурс]: Режим доступу:http://osvita.ua/vnz/reports/international-relations/19423/

5. Осоченко І.В. Транспортне співробітництво як ефективний засіб регулювання зовнішньоекономічної діяльності в регіоні. // Регіональні перспективи - № 1 (8) – 2006 – с. 64-66.

6. Полякова О.М. Міжнародні транспортні коридори як основа інтеграції національних транспортних систем / О. М. Полякова // Українська державна академія залізничного транспорту УДК 656.022.8. – 2009.