Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Науковий керівник: к.е.н., доцент Левчук Олена Вікторівна

Автор: Закревський Тарас Михайлович

Студент факультету економіки та менеджменту Вінницького торговельно – економічного інституту КНТЕУ

Особливості проведення валютних розрахунків в зовнішньоторговельній діяльності України

Сьогодні в XXI столітті у світі досить швидко та інтенсивно відбувається розвиток міжнародних економічних відносин. Особливе місце в цьому розвитку займає міжнародна торгівля та валютні розрахунки в ході реалізації таких торговельних відносин.

Міжнародні розрахунки з поставок товарів, надання послуг та інших операціях, у тому числі в рамках прямих зв’язків, здійснюються в іноземній валюті. Звідси виникає необхідність визначити та прогнозувати валютний курс, за яким буде проводитися конвертація однієї валюти в іншу, а також конвертація експортної виручки в гривню.

Проведення міжнародних розрахунків проводиться в наступних основних формах [2]:

1. Акредитив – це доручення однієї кредитної установи іншій здійснювати оплату товарно-транспортних документів за рахунок зарезервованих коштів.

2. Інкасо – це форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержувати від імпортера певну суму валюти при передачі останньому відповідних товарних документів.

3. Банківський переказ є розрахунковою банківською операцією, яка здійснюється через подання телеграфного, поштового або електронного доручення одного банку іншому.

4. Валютний кліринг – це угода між керівництвом двох і більше країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов’язань [2].

Кожна з форм має свої переваги та недоліки при проведенні міжнародних розрахунків. Акредитив – найбільш складна і затратна форма, однак досить вигідною для експортера, при інкасо перевагою для імпортера є відсутність необхідності відволікати кошти з обігу, а для експортера – збереження права розпорядження товаром до розрахунку імпортером. Валютний кліринг має найбільшу перевагу, оскільки є найбільш зручним та надійним.

Дані форми міжнародних розрахунків, зовні нагадуючи розрахунки між підприємствами всередині країни, мають суттєві відмінності, пов’язані з високим ризиком неплатежу або затримки платежу з боку іноземних партнерів. Якщо в ході таких затримок відбувається коливання курсу валюти, в якій проводиться розрахунок, відносно національних валют експортера та імпортера, то останні, відповідно, несуть певні втрати. Це, безперечно, є ризиком для суб’єктів зовнішньоторговельних відносин, які необхідно попереджати.

В Україні у сучасних умовах, коли 20-30 відсоткові коливання валютних курсів протягом року стали нормою, вибір валюти ціни і платежу, включення захисних застережень від ризику валютних втрат вважають поряд з визначенням ціни товару найбільш відповідальними умовами контракту.

Валютою ціни товару з експорту може бути будь-яка вільно конвертована валюта. Однак, враховуючи зацікавленість експортера у твердій, стійкій валюті для фіксації ціни, а також світову практику торгівлі товарами масового попиту, валюту ціни організації вибирають з 6-8 валют розвинутих країн. Проте на долар США припадає майже 55% всіх міжнародних розрахунків [3]. На рис. 1. зображена динаміка курсів гривні до найстійкіших іноземних валют світу у 2012 році, відповідно до якого можна зробити висновки про сталість валютних курсів:

Рис. 1. Динаміка курсів гривні до найстійкіших іноземних валют світу, грн. за 100 одиниць [6]

З даного графіку можна зробити висновок, що протягом року в нашій країні курс гривні до найстійкіших валют світу помітно коливається, причому ці коливання можуть проявлятись раптово, протягом одного місяця. Відсутні валютні коливання протягом року лише у долара США, відносно якого НБУ проводить прив’язку гривні та регулює її курс. Однак така прив’язка може вичерпати ресурси національної валюти і призвести до раптового стрибка курсу, який спостерігала Україна у 2008 році. Таким чином, всі суб’єкти зовнішньоторговельної діяльності (уряд чи підприємства) повинні зважати на оперативну нестабільність курсів валюти та прогнозувати її рівень хоча б на короткострокову перспективу.

В якості валюти платежу також виступають вільно конвертовані валюти. При цьому в торгівлі з розвинутими країнами це, як правило, національні валюти цих країн (євро в торгівлі з країнами Єврозони, норвезькі крони – з Норвегією, канадські долари – з Канадою і т. д.); в торгівлі з країнами, що розвиваються – або долар США та англійський фунт стерлінгів, або інші ВКВ залежно від того, в банках яких розвинених країн і в якій валюті зберігаються експортні надходження країн «третього світу».

Оскільки існують різні значення валютних курсів (курс продавця вище курсу покупців), а операції з іноземними валютами здійснюються на численних валютних ринках, розташованих у всіх розвинених країнах, де курси валют фіксуються на початок, середину і закриття валютного ринку, все це необхідно враховувати при формулюванні курсу перерахунку при укладанні торговельних угод.

Принципи госпрозрахунку вимагають, щоб підприємства і організації, що експортують продукцію, могли заздалегідь врахувати у своїй господарській діяльності гривневий еквівалент майбутніх експортних надходжень. Зробити це дуже важко, оскільки курс гривні до іноземних валют постійно коливається в залежності від положення валют на світових валютних ринках.

Таким чином, особливості проведення валютних розрахунків в зовнішній торговельній діяльності України полягають у тому, що на відміну від розрахунків між підприємствами всередині країни, вони пов’язані з високим ризиком затримки розрахунків та, відповідно, втрат від коливання валютних курсів. Проведений аналіз курсів гривні за останній рік обґрунтовує можливість настання таких ризиків. Відповідно, підприємство, залежно від своєї спеціалізації та стану національної і обмінної валюти, постає перед проблемою у виборі найвигіднішої форми проведення міжнародних розрахунків, умови проведення регулюються НБУ та законодавством [1].

Також при формуванні курсу перерахунку при укладанні торговельних угод варто враховувати різні значення валютних курсів та диференційованість валютного ринку.

На практиці не існує універсального методу забезпечення валютних інтересів підприємств-експортерів при здійсненні ними розрахункових та кредитних відносин з іноземними фірмами. Тільки успішне маневрування різними формами міжнародних розрахунків, страхування від валютних ризиків і вдале прогнозування курсу валют може захистити інтереси підприємства при зовнішньоторговельній діяльності.

Література:

1. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті : Закон України № 185/94-вр від 23.09.1994

2. Міжнародна економіка : підручник / В.В. Білоцерківець, О.О. Завгородня, В.К. Лебедєва та ін. / за ред. А.О. Задої, В.М. Тарасевича. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 416 с.

3. Міжнародні розрахунки та валютні операції : навч. посібник / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін./ за заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2007. — 392.

4. Попович О. В. Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг [Текст] / О. В. Попович // Інститут економіки та менеджменту. – 2007

5. Фридинський В.О. Фінансова санація підприємства / В.О. Фридинський // Вісник Національного технічного університета «ХПІ». - 2011. - № 8. - С. 79-83.

6. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

7. Національний банк України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.bank.gov.ua