Олійник Д.Є.
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного
торговельно-економічного університету
Глобалізація
та інноваційний процес
Актуальність теми. Динаміка економічного розвитку в сучасних умовах усе
більше залежить від технологічних зрушень на базі інновацій. Уміння формувати й
ефективно використовувати інноваційний потенціал стає вирішальним фактором
забезпечення конкурентоспроможності та розвитку вітчизняних підприємств. Також
глобалізація початку XXI сторіччя стала рушійною силою суспільного розвитку, бо
все більше визначає характер життєдіяльності світової спільноти, змінюючи
соціально - економічні і політичні умови її існування.
Метою роботи є аналіз та
узагальнення досліджень процесів глобалізації та інноваційного процесу в
Україні, визначення місця і ролі інноваційного процесу та глобалізації у
забезпеченні сталого розвитку економічної системи, дослідження сутності
інновації та глобалізації як економічних категорій.
Сучасна світова економіка
дедалі інтенсивніше глобалізується. Це всеохоплюючий процес, жодна країна не
може уникнути його впливу на ті чи інші сфери суспільного життя. Єдиного
визначення терміна "глобалізація" немає. Іншими словами глобалізація -
це категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та
робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і набуває форм постійного
й неухильно зростаючого міжнародного переплетіння національних економік.[З
,с.251] Даний процес позначений інтенсифікацією руху капіталу, що направляється
у найприбутковіші галузі національних економік, швидким розвитком фінансових
ринків, активізацією ринків фінансових інновацій і загалом інноваційного
процесу, в ході якого створюються, освоюються і поширюються нововведення.
Стрімка глобалізація та
інтелектуалізація виробництва, ринку й економічної діяльності викликанні
небаченими темпами і масштабами інновацій, які докорінно змінюють
соціально-економічну структуру суспільства та виробничих відносин. Безперервно
виникаючи у просторі і часі, якісні прогресивні зміни є характерною ознакою
інноваційного процесу. Його можна розглядати з різних позицій, але в будь-якому
разі він являє послідовний ланцюжок подій, які спричиняють впровадження інноваційних
ідей до конкретного продукту, технології чи послуги. Утверджуючись в економіці,
інновація удосконалюється, стає ефективнішою, перед нею відкривається, завдяки
процесу глобалізації, сфери застосування та ринки.
Інноваційний процес включає в
себе реалізацію інвестицій, у ході якої поєднуються наука, техніка, економіка,
підприємництво і управління.[1,с.15] Глобалізація, стимулюючи розвиток засобів
комунікації та інформаційних технологій, сприяє націленості інвестицій на
освоєння нововведень та активізує інноваційне підприємництво. Тенденція до
глобалізації проявляється, зокрема, в зростанні частки іноземного фінансування
наукових досліджень у більшості розвинутих та нових індустріальних країн,
масовому створені дослідницьких підрозділів транснаціональних корпорацій (ТНК).
Сьогодні ТНК контролюють 80%
світового технологічного потенціалу і вважаються рушійною силою
інвестиційно-інноваційних процесів, дедалі частіше виступаючи на світовому
інвестиційному ринку, як прямий інвестор. Розміщуючи прямі іноземні інвестиції
ТНК має на меті зміцнення інноваційних систем, стимулювання і поширення
новітніх технологій. Це сприяє створенню нових активів у вигляді технологічного
й інноваційного потенціалу. ТНК справляють значний вплив на НТП, багато в чому
визначають його магістральний напрям, і відповідно, структурні зрушення
світової економіки.
Глобалізацію не можна
оцінювати лише позитивно: адже і власне сам процес, і його наслідки безперечно
можуть бути негативними для певних держав та економік, а надто для інноваційно
неконкурентоспроможних.
Активізація інноваційного
процесу неможлива без заохочення та ефективного використання новаторської
розумової праці, що створює нові знання і новітні технології. Механічне
застосування чужих, запозичених "ноу-хау" сьогодні є не настільки
цінним, як раніше. Зі сфери ощадливішого використання часу та обмежених
матеріальних ресурсів світова конкуренція перемістилася у сферу технологічного
прогресу, техніко-технологічного вдосконалення. На жаль у цьому аспекті,
Україна з плином часу дедалі більше залежить від інтелектуальної, наукомісткої
продукції інших країн. Досить часто матеріали, обладнання, машини, технічний
досвід і "ноу-хау" вітчизняні підприємства купують за кордоном, і
буває, що через брак коштів купується далеко не найкраще.
Насамперед з огляду на
дешевизну фізичної і розумової праці підприємцю не має сенсу ввозити в Україну
новітнє обладнання та найпередовіші технології, щоб впровадити їх у
виробництво: йому набагато вигідніше використовувати застаріле устаткування та
вчорашні технології. Плата за перевитрати енергоресурсів та неефективне
використання інших матеріальних факторів виробництва не така й велика порівняно
з тією економією коштів, яку підприємець в Україні одержує за існуючих обставин.
А тому, допоки економічно вигідним для нього залишатиметься застосування
ресурсновитратних технологій і дешевої робочої сили, марно сподіватися на те,
що в Україні активізується інноваційна діяльність, збільшиться імпорт передової
техніки, втілюватимуться інноваційні ідеї - в Україні 80-90% пропонованих
інноваційних ідей відхиляються.
Для розвитку інноваційної
діяльності треба невідкладно реформувати існуючу в Україні систему оплати
праці, підвищити вартість робочої сили. Якщо фізична і інтелектуальна праця
оплачуватиметься належними чином то перед підприємцями постане проблема її
економії. Це може дещо підвищити рівень безробіття і посилити конкуренцію на
вітчизняному ринку праці, але змусить економити енергоресурси та інші фактори
виробництва, підвищувати ефективність праці. Розробка і впровадження новітньої
техніки і прогресивних технологій стануть основним способом ведення
конкурентної боротьби, завоювання нових ринків збуту.[2,с.86]
Сьогодні Україна далеко відстає від
багатьох країн, а тому навряд чи можна розраховувати на швидку і ефективну
інтеграцію національної інвестиційно - інноваційної моделі у світову.
Дослідники проекту глобалізації стверджують, що наша країна виявилась неготовою
ні до глобальної конкуренції, ні до глобальної інтеграції. Разом з тим виходу
України в глобальний економічний простір немає альтернатив. Суверена держава
такого масштабу, географічного розташування і геополітичної ролі не може
залишатися в самоізоляції.
Отже, поступово втягуючись в складний і
суперечливий процес глобалізації Україна дедалі відчутніше відчуває її вплив.
Могутні держави часто прагнуть диктувати власний сценарій технічного розвитку,
який не враховує національних інтересів, посилює залежність слабких націоналах
економік від всесильних міжнародних організацій. Технологічний розрив між
Україною і промислово розвинутими країнами, які будь-що намагаються посилити
свій вплив на світовому ринку, невпинно збільшується. Тому для того, щоб
євроінтеграція України відбулася ефективно, необхідно наполегливо наближати
вітчизняну економіку до рівня провідних європейських держав, за рахунок
активізації інноваційного процесу, підвищення престижу розумової праці,
розвитку різноманітних форм інноваційного підприємництва, зміцнення його
корпоративних засад. Виходячи з цього, одним із головних завдань економічної
політики держави у справі створення інноваційно-конкурентного середовища
повинно бути сприяння формуванню потужних інноваційних підприємств та зростання
інноваційного потенціалу існуючих.
1. Рубан
В., Чубукова О., Некрасов В. Інноваційна модель стратегічного розвитку України:
методологія і досвід // Економіка України. — № 6. — 2011. — С. 14-19.
2. Занько
В. Глобалізація та інноваційний процес: їхній взаємовплив // Економіка України.
- 2006. - №2. - с.84-89.
3. Марченко
М.Н. Держава і право в системі глобалізації / М.Н. Марченко. - М..:
Проспект,2009.- 400с.