Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

 

Квачова С.С., студентка

Науковий керівник: Кубай О.Г., доцент

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАПРЯМКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

 

Узагальнено основні засади інвестиційної політики держави та виділенні напрями щодо удосконалення механізму інвестиційного клімату, проаналізовано напрямки інвестиційної діяльності в Україні.

 

Ключові слова: інвестиційна політика, інвестиційний клімат, механізм інвестиційної політики.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день дуже важливим елементом функціонування механізму державного регулювання є інвестиційний. Інколи сама держава не спроможна вирішити низку важливих загальнодержавних питань і ось саме тоді їй на допомогу приходить механізм інвестиційної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом дослідженням та оцінкою інвестиційної політики держави займалася низка вчених та науковців, що внесли вагомий вклад у вивченні інвестиційного потенціалу країни, серед яких І.С. Герасименко, В.П. Пшенична, Т.А. Приходько, О.Диба, О.О. Бутник та багато інших, однак, недостатньо розглянуті напрямки щодо підвищення залучення інвестицій до нашої держави за наявної ситуації та стан інвестиційного клімату.

Виклад основного матеріалу. В суспільстві назріло розуміння того, що без докорінних змін практики здійснення та механізмів реалізації декларованих в національному законодавстві норм поліпшення інвестиційного клімату, Україна буде позбавлена гідних перспектив у міжнародному поділі праці. Сьогодні інвестиції є дуже важливим елементом кожної ринкової системи країни. На умови інвестиційної діяльності завжди впливає сукупність певних факторів, до яких можна віднести соціальні, законодавчі, політичні, економічні, екологічні, технічні, природо-географічні.

На позитивну динаміку якості інвестиційного клімату в Україні на даному етапі вказують 12,8% інвесторів. Більше половини, 51,4% стверджують, що інвестиційний клімат в Україні протягом останнього півріччя залишився незмінним. При цьому 4,5% інвесторів схильні оцінювати інвестиційний клімат в Україні як хороший; 8,3% інвесторів стверджують, що інвестиційний клімат в Україні дуже поганий, ще 35,5% оцінюють його як близький до дуже поганого. У той же час близько 50% інвесторів оцінюють інвестиційний клімат в Україні як нейтральний. Близько третини (30,7%) опитаних вважають, що інвестиційний клімат в Україні в наступні півроку погіршиться. Третина інвесторів (33,1%) упевнені, що економічна політика влади не відповідає існуючим реаліям світової економічної ситуації. Основними перешкодами на шляху поліпшення інвестиційного клімату є корупція, судова система, адміністративні бар'єри і податкова система [8].

 Наша держава на сьогодні має впорядковану певним чином правову основу, що регулює саме таку діяльність, насамперед це: Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про іноземні інвестиції», Господарський Кодекс України, а також понад 100 інших нормативно-правових актів, які є головними у регламентації економічних відносин суб’єктів НЕС у питаннях інвестиційної діяльності [2].

Загалом інвестиційна політика - це комплекс рішень, які визначають основні напрямки використання інвестиційних вкладень в економіку. Таку політику беззаперечно можна вважати соціально-економічним середовищем, основним завданням суспільного виробництва [3].

Як складова державного регулювання економіки інвестиційна політика реалізується шляхом використання регулятивних повноважень, що надані державним органам [7].

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні обумовлений Законом України «Про інвестиційну діяльність», яким було започатковано правове забезпечення інвестиційної політики в цілому [6].

Так, державне регулювання інвестиційної діяльності визначають: показники економічного і соціального розвитку України, регіональні програми розвитку народного господарства, республіканські і місцеві бюджети, передбачуваними в них обсягами державного фінансування

інвестиційної діяльності.

Як і держава в цілому, так і кожен регіон по окремості повинні чітко визначити свою стратегію розвитку інвестиційної політики за якою надалі буде відбуватися робота, що значною мірою пришвидшить шлях до отримання бажаних результатів. Враховуючи ту ситуацію, що склалася в країні на даний момент можна виділити такі загальні етапи, які мають бути обов’язково присутніми у кожній стратегії [1]:

-критерії вибору пріоритетів щодо державної підтримки інвестиційної діяльності за соціальною значимістю;

-обовязковість державної підтримки важливих галузей, які в тій чи іншій мірі допоможуть забезпечити функціонування економічної системи вцілому;

-обгрунтованість, привабливість та публічність тих дій, що прямо чи опосередковано впливають на інвестиційний клімат.

Загалом, хороший поштовх для стратегічного розвитку економіки приносить незначна частка іноземних інвестицій, що нараховує 20% та й ті надходять від малих інвесторів.

На жаль, станом на 1 січня 2011 року накопичений обсяг іноземних інвестицій в цілому в частці капіталу України становив лише 35723,4 млн. дол., з них: з Кіпру – 21,5%, Німеччини – 17,9%, Нідерландів – 8,9%, Австрії – 6,8%. І це при такій ситуації, що від США до нас надходять інвестиції майже у всі галузі промисловості, Нідерланди вкладають кошти в харчову промисловість, Росія - у паливну, а інвестори з Німеччини вкладають кошти в харчову промисловість  та внутрішню торгівлю  [5].

Зокрема, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, спрямованих в економіку Вінницької області, на сьогоднішній період становить 161,3 млн. дол. США, а це 0,4% від загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. За обсягом прямих іноземних інвестицій область займає 21 місце серед регіонів України. Іноземні інвестиції надійшли із 40 країн світу.

Значну частину іноземних інвестицій – 76,4 млн.дол. (47,4%) вкладено в переробну промисловість, з них у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 45,6 млн.дол., у хімічну промисловість – 25,3 млн.дол. Інвестиційно-привабливою протягом усього періоду інвестування залишається харчова промисловість, її обсяги в сукупному капіталі нерезидентів становлять 47,9 млн. дол. Також сталою є зацікавленість у закордонних інвесторів до таких видів економічної діяльності, як: операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, нафтохімічна промисловість; сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги [7].

Майже половина загального обсягу іноземного капіталу (47,0%) зосереджена у м. Вінниці – 83,9 млн. дол. Також значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено у Козятинському районі – 20,3 млн. дол. (11,4%) та Немирівському районі – 19,0 млн. дол. (10,6%). Серед інших регіонів області провідні місця за обсягами іноземних інвестицій утримують м. Ладижин та райони: Барський, Тиврівський, Вінницький, Липовецький.

Практика показує, що цей обсяг надходжень інвестицій залишається низьким, а їхня структура не дає нам дозволу говорити про інноваційний характер таких інвестицій, адже хоч вкладення і відбуваються у виробничу сферу, але вони аж ніяк не чіпають високотехнологічного виробництва.

На сьогодні на одного українця припадає приблизно 1137 доларів прямих іноземних інвестицій і це, слід сказати, дуже слабкий показник. Наприклад, на одного громадянина Румунії припадає 4209 доларів, Болгарії - 6963 доларів, Угорщини - 8222 доларів, Словаччини - 9587 доларів  [8].

Вірний той факт, що інвестиції дійсно допомагають полегшити фінансовий тягар в державі, що обтяжує нашу країну з часів кризи. Завдяки надходженням від іноземних інвесторів набагато легше долати обмежені можливості національного ринку капіталу.

Висновки. На сучасному етапі Україна знаходиться на шляху переходу до засад ринкової економіки. За допомогою певних регуляторів має бути налагоджена стійка та стабільна державна політика. ЇЇ функціонування безпосередньо пов’язане із будь якою сферою суспільного життя. Інвестиційна політика являється ніби тим «мостом», що побудований задля усунення прогалин економічної системи. Тому розвиток саме цієї  сфери є важливою сходинкою на шляху до усунення диспропорцій, що складаються в країні сьогодні. Відповідно це можна зробити шляхом внесення суттєвих змін до законодавчо-нормативної бази, створення відповідних умов для розвитку тих інститутів, що регулюють надходження інвестиційного ресурсу, розширення інформаційної бази, налагодити політичну нестабільність у середині країни та звичайно не забувати про науково-технологічні досягнення без винятку наших вітчизняних кадрів.

 

Література:

1.                 Бутник О.О. Проблеми формування та підвищення інвестиційної привабливості регіонів/ О.О. Бутко// Інвестиції:практика та досвід.-2011.- №2. – С.120-122.

2.                 Герасименко І.С. Вплив інвестиційнополітики на подолання диспропорцій у розвитку регіонів/ І.С. Герасименко// Інвестиції: практика та досвід. – 2012.- №5. – С. 118-120.

3.                 Диба О., Левицька В. Інвестиційна політика в стимулюванні економічного розвитку/ О. Диба, В. Левицька// Ринок цінних паперів України. – 2011. - №5/6.- С.29-33.

4.                 Приходько В.П. Шляхи залучення інвестицій у розвиток регіональних виробничих комплексів/ В.П. Приходько// Інвестиції: практика та досвід. – 2012.- №12.- С. 19-22.

5.                 Пшенична В.П. Особливості формування та розвитку механізму реалізації державної інвестиційної політики в Україні/ В.П. Пшенична// Економіка та держава. – 2010. - №6. – С. 59-61.

6.                 Закон України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18.09.1991 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

7.                 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_ gum /kgm_econ.

8.                 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://news.dt.ua/ECONOMICS/ investori_negativno_otsinyuyut_investklimat_v_ukrayin.