Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

к.е.н., доцент Гузенко О.П., Мохамад О.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»

Огляд існуючих методик оцінювання кредитоспроможності сучасного позичальника інвестиційного ресурсу

У сучасних умовах функціонування банківського сектору економіки актуалізується проблема якісного рівня оцінювання кредитоспроможності позичальника інвестиційного ресурсу. У цьому зв’язку, кредитний менеджер банку повинен здійснити аналіз кредитоспроможності свого інвестиційного клієнта і лише після цього ухвалити колегіально рішення про надання кредитної позички. У банківській практиці це вважається одним із головних етапів процесу банківського інвестиційного кредитування, оскільки дані результати дають можливість оцінити результати фінансової діяльності позичальника інвестиційного ресурсу, а на цій основі прийняти управлінське рішення.

Як зауважує О.В. Дзюблюк [1], кредитоспроможність представляє собою спроможність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розраховуватися за своїми борговими зобов'язаннями винятково грошовими коштами.

Відомо, що прийняттю виваженого управлінського рішення стосовно надання інвестиційної позички сприяє комплексний аналіз потенційного позичальника з метою оцінювання рівня ефективності майбутнього проекту.

На думку А.А. Пересади та Т.В. Майорової [2] «…для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника інвестиційного ресурсу слід враховувати чітко визначені об’єктивні показники його діяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки, рентабельність, коефіцієнти ліквідності, грошові потоки для забезпечення повернення позички та сплати відсотків за неї, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо». При цьому вчені вважають «…комерційний банк повинен враховувати також чинники, які багато в чому мають суб’єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі; наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника; історію погашення кредиторської заборгованості в минулому тощо».

Практична банківська діяльність доводить, що комерційні банки використовують в інвестиційних процесах оцінювання декілька існуючих методологій у розрізі систем оцінювання кредитоспроможності клієнта. На даний час, банківському сектору пропонується декілька систем оцінювання кредитоспроможності позичальника інвестиційного ресурсу (табл. 1).

Таблиця 1

Основні системи оцінювання кредитоспроможності позичальника

інвестиційного ресурсу

Система оцінювання	Кодування	Вид критерію оцінювання
CAMPARI	С – character	репутація позичальника інвестиційного кредиту
	A – ability	здатність повернути кредит
	M – marge	дохідність операції
	P – purpose	цільове призначення кредиту
	A – amount	сума інвестиційного кредиту
	R – repayment	умови погашення інвестиційного кредиту
	I – insurance	забезпечення інвестиційного кредиту
PARTS	P – рurpose	цілі кредитування позичальника
	А – аmount	розмір кредиту позичальника
	R – repayment	механізм погашення кредиту
	T – terms	строк, на який надається кредит
	S – security	забезпечення кредиту позичальника
CAMELS	C – capital	достатність капіталу позичальника
	A – assets	якість активів позичальника
	M – management	якість менеджменту позичальника
	E – earning	надходження позичальника
	L – liquidity	ліквідність позичальника
	S – sensitivity	чутливість до ринкового ризику

Вищенаведені системи оцінювання кредитоспроможності позичальника інвестиційного ресурсу не обмежується зазначеними представниками так, як у практиці американських банків використовують також методологію 5С (С – сharacter (характер); С – сapacity (спроможності); С – сapital (капітал); С – сollateral (забезпечення); С – сonditions (умови)), а у Великобританії фахівці інвестиційної справи обирають методику за назвою «PARSER», котра включає 6 критеріїв оцінювання. В свою чергу, банківські фахівці Німеччини використовують та пропонують залучати в системі оцінювання кредитоспроможності позичальника інвестиційного ресурсу методику «COPF». На їх думку, її дієвість підкріплюється тим, що вона включає такі критерії як: С – competition (конкуренція);O – organization (організація діяльності); P – personnel (якість персоналу); F – finance (фінанси, доходи) [3].

Таким чином, існуючі методології оцінювання кредитоспроможності сучасного позичальника кредитного ресурсу забезпечують для національних банків можливість вибору та маневру в процесах встановлення розміру інвестиційної позички. Практика свідчить, правильно визначивши кредитоспроможність позичальника, банк забезпечує себе від багатьох ризиків і загроз, серед яких найбільш поширенішими є ризик неповернення кредитів і ризик банкрутства підприємства. На даний момент не має однієї найбільш ефективнішої системи оцінювання, і саме через це банки змушені, перш ніж видавати кредит, проводити комплексну оцінку щодо кредитоспроможності позичальника. У сучасних умовах розвитку кожен комерційний банк має самостійно обирати для себе найвигіднішу систему аналізу і оцінки кредитоспроможності позичальника інвестиційного ресурсу, проте зі збереженням вимог, які висунуто методичними рекомендаціями НБУ.

Література:

1. Банківські операції: [підручник] / за ред. О.В. Дзюблюка. – Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. – 696 с.

2. Пересада А.А. Інвестиційне кредитування: [навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни] / А.А. Пересада, Т.В. Майорова. – К.: КНЕУ, 2002. – С. 38-39.

3. Васюренко O.B. Банківські операції: [навчальний посібник] / О.В. Васюренко. – [6-те видання перероб. і доп.]. – К.: Знання, 2008. – 318 с.