Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

к.е.н., доцент Гузенко О.П., Тарасенко М.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»

Інвестиційне кредитування як пріоритет діяльності банківських установ у контексті фінансування пріоритетних проектів

Особливу роль у підвищенні інвестиційної привабливості країни відіграють банківські установи, які спроможні акумулювати необхідні інвестиційні ресурси для фінансування найбільш вигідних проектів. У даному випадку мова йде про виокремлення інвестиційного кредитування як важливого елементу банківської діяльності зумовленого як специфікою сутнісного змісту інвестиційного кредиту, так і особливостями реалізації позичальником інвестиційних проектів.

Саме проектне кредитування, вважає Л.С. Васюренко [1] відкрило нові напрями діяльності банківських установ у сфері бізнесу: надання гарантійних, консультативних послуг, послуг інвестиційних брокерів, створення банківських консорціумів, купівля цінних паперів проектних компаній, здійснення лізингових операцій.

Попри перелічені переваги цього виду кредитування, стверджують А. Сомик та С. Жуйков [2], існують також вагомі причини, що стримують надання інвестиційного кредиту: високий рівень витрат передінвестиційної фази, вищий відсоток за кредит у зв’язку з високими ризиками, а також зростання видатків на оцінку проекту, організацію кредитування, нагляд тощо.

Нині вирішення проблеми стимулювання розвитку інвестиційного кредитування ускладнюється наявністю трансформаційних економічних змін в країні. Практика доводить, національна банківська інвестиційна діяльність є малоефективною, що значною мірою зумовлено відсутністю структурних перетворень в економіці та досить високими кредитними ризиками. Про це свідчить зменшення обсягів інвестицій в основний капітал. Так, у 2009 році вони складали 151,78 млрд. грн., у 2010 р. – 149,06 млрд. грн., у 2011 р. – 117,2 млрд. грн. Капітал банків становить лише 5,6% ВВП, а активи – 40% ВВП [3].

Причинами невідповідності ресурсної бази банків потребам довгострокового інвестиційного кредитування є низький рівень монетизації економіки, що обумовив переміщення грошей у поза банківський сектор, тобто у тіньовий обіг, та відплив капіталу за межі України.

Тобто, вище зазначені показники свідчать про те, що банківська інвестиційна діяльність в Україні є малоефективною. Причиною цього виступають: проблема безпечного розміщення коштів, відсутність структурних перетворень в економіці країни, складність кредитування реального сектору, відсутність необхідних технологій та досвіду у здійсненні ефективного інвестиційного кредитування, відсутність надійної системи страхування ризиків. Можна також виділити такі проблеми розвитку, інвестиційного кредитування в Україні, як кредитування інвестиційних проектів за високими відсотковими ставками, не дотримання банками нормативу обмеження розміру максимального кредитного ризику на одного позичальника (розмір якого не повинен перевищувати 25% регулятивного капіталу банку), не пропорційна участь у фінансуванні, дефіцит довгострокових ресурсів, а також недостатність висококваліфікованих банківських працівників.

Вартість інвестиційних проектів, як правило, завищена, багато з них стають збитковими, адже вони дають віддачу лише через кілька років, у той час як банки практично беруть на себе весь податковий тягар і змушені зменшувати обсяг свого капіталу на суму не отриманих відсотків [1].

Проведені дослідження доводять, що для вдосконалення інвестиційного кредитування банківськими установами, необхідно: активізувати діяльності щодо залучення довгострокових ресурсів, зокрема коштів населення на рахунки у банках; вдосконалити системи менеджменту банку та методики оцінки ефективності банківського інвестиційного кредитування; створити нормативно-правової бази, що регламентує процеси саме інвестиційного кредитування; запровадити механізми захисту національних інвесторів та надання їм переваги перед іноземними інвесторами; створити умови для вигідного інвестування банківських фінансових ресурсів у малий та середній бізнес (зниження відсоткових ставок); стимулювати надходження іноземного капіталу в банківську сферу та знизити податкове навантаження та створити спеціалізовані на основі державних ресурсів (але за принципом роботи комерційних банків) [2].

Враховуючи практичну інвестиційну діяльність вітчизняних комерційних банків стає зрозумілим, що на даний час, доцільно забезпечити впровадження таких дієвих заходів як: забезпечити, інвестиційним банкам, можливість накопичення необхідних для здійснення даної діяльності коштів, сприяти підвищенню прибутковості інвестиційної діяльності; запровадити механізм ефективного захисту прав кредиторів, прозорий порядок реалізації заставного майна; запровадити заходи щодо диференціації економічних нормативів залежно від частки інвестиційних кредитів банку в реальному секторі економіки; запровадити механізм стимулювання довготермінового кредитування банків через цільове рефінансування під інвестиційні проекти; оптимізувати податок на прибуток кредитних установ, які здійснюють інвестиційне кредитування.

Отже, сучасне інвестиційне кредитування має стати пріоритетним напрямком розвитку банківської ланки так, як має риси та можливості накопичення банківського прибутку, а на цій основі зміцнювати фінансову стійкість та розширювати ресурсну базу. Інвестиційне кредитування має стати основним елементом реформаторських дій країни щодо інноваційного оновлення реального сектору економіки.

Література

1. Васюренко Л.С. Взаємозалежність розвитку банківського сектору та інвестиційної діяльності в Україні / Л.С. Васюренко // Банківська справа. – 2007. – №1. – С. 25-28.

2. Сомик А., Жуйков С. Сучасний стан та напрямки стимулювання розвитку банківського інвестиційного кредитування в Україні // Вісник НБУ. -2010. - №7. – С. 28-34.

3. Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.