Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

К.т.н. Черняк В.І., Саакян В.А.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

Типологія моделей прийняття інноваційних управлінських рішень

Прийняття рішення є невід’ємною складовою реалізації будь якої функції менеджменту – чи то планування, чи то організації, чи то мотивації та т.д. Якщо спробувати проаналізувати існуючу наукову базу дослідження проблематики прийняття інноваційних управлінських рішень, то перший проблемний аспект з’являється вже у першій фазі - вибору того чи іншого теоретичного та методичного інструментарію дослідження. Власне вже тут виникає завдання обґрунтованого визначення тих чи інших понять, що стосуються досліджуваних питань. Адже, навіть якщо дослідник зупиниться на конкретній предметній базі дослідження, це не означає, що він на 100% може довіряти понятійному апарату цього предмету. Так, наприклад, навіть в межах конкретного наукового підходу, «Рішення» може розглядатися і як певна дія, і як окремий процес і, як безпосередній результат цієї дії або цього процесу. Зокрема на це вказують в своїх роботах Василенко В.О. [1], Бутинець Ф.Ф. [2], та інші.

Одразу слід зауважити, що на загальнотеоретичному рівні не прийнято виділяти якесь функціональне навантаження проблемної ситуації, яка розглядається, і завдання такого плану позначаються як завдання «пошуку рішення». У дослідженнях же управлінського та економічного профілю використовують поняття «управлінське рішення», «економічне рішення» та «господарське рішення». І достатньо проаналізувати різноманітність визначень, наприклад, «управлінського рішення», щоб зрозуміти, що досліднику «прийняття інноваційного рішення» прийдеться зробити нелегкий вибір для обґрунтованої формалізації моделі об’єкта дослідження.

Більш-менша єдність наукових думок очікує дослідника у точках зору на представлення моделей «прийняття рішення». В сучасній теорії виділяють три основні типи таких моделей, які за термінологією Е. Кірхлера та А. Шротта [3, с. 97] іменуються як: нормативні, дескриптивні та прескрептивні. Але якщо зважити на наявність різних підходів та численну кількість їх підвидів (табл. 1), то можна сказати, що й тут дослідника очікують певні труднощі.

За думкою Ф. Лютенса ці моделі «варьируют от полной рациональности, как в случае модели экономической рациональности, до полной иррациональности, как в случае социальной модели» [4, с. 502].

Таблиця 1

Типологія моделей «прийняття інноваційного рішення»

Типи моделей
Нормативні	Дескриптивні	Прескрептивні
Інші назви цих типів моделей
- класична модель; - раціональна модель; - модель економічної раціональності. - модель економічної людини; - модель раціональної людини;	- поведінкова модель; - модель обмежено раціональної людини; - модель обмежено раціональної поведінки.	- евристики.
Різновиди цих типів моделей
- модель очікуваної корисності [3]; - модель багато атрибутивної корисності MAUT [5].	- модель задовільної альтернативи [6]; - модель імпліцитно бажаної альтернативи [7]; - соціальна модель (ірраціональна) [4].	- кластерна модель R.A.W.F.S [8]; - модель організаційної анархії [9]; - модель евристичних суджень та переваг [10]; - інші різновиди.

Різницю між основними типами моделей показує Галотті К. [11], визначаючи її наступним чином:

- Нормативні моделі відображують ідеальні дії в ідеальних умовах;

- Прескриптивні моделі вказують, як ми «повинні» приймати рішення;

- Дескриптивні моделі просто деталізують, що дійсно роблять люди, коли приймають рішення.

Нормативна, або за іншою поширеною назвою - класична модель (рис. 2) спирається на поняття «раціональності» в прийнятті рішень.

Основні характеристики такої моделі - особа, яка приймає рішення:

- має чітку мету прийняття рішення;

- має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

- має повну інформацію щодо можливих альтернатив і їх наслідків ;

- має раціональну систему упорядкування переваг за ступенем їх важливості;

- завжди має на меті максимізацію результату діяльності.

Рис. 1 – Модель прийняття рішення за принципом раціональної альтернативи (нормативна модель) [12, стор. 398]

Тобто, нормативна модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути достатньо визначеними. Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають численні обмежуючі та суб’єктивні фактори, як то: затратність прийняття максимально вигідного рішення, інерційність економічної діяльності, ефект насичення, децентралізація, концепція досягнення екстраординарних цілей, атрибуція [12, стор. 395].

Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховують дескриптивні моделі (рис. 2 та 3).

Характерними особливостями цього типу моделей є те, що особа, яка приймає рішення:

- не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;

- не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;

- не здатна (не схильна) передбачити наслідки можливих альтернатив.

Рис. 2 – Модель прийняття рішення за принципом

задовільної альтернативи [3, стор. 108]

Рис. 3 – Модель прийняття рішення за принципом імпліцитно бажаної альтернативи [3, стор. 109]

Ірраціональна модель, як один з різновидів дескриптивних моделей, ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи і найчастіше застосовується:

а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;

б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади для нав’язування свого рішення.

Але самі по собі дескриптивні моделі часто не призводять до конкретизації та раціоналізації рішення і за цією самою причиною вони доповнюються прескрептивними моделями. З цього приводу слушною є думка В.С. Рубцова, який вказує: «дескриптивные модели являются фактически описанием структуры исходных данных и самих данных, к которым применяются прескрептивные модели… Дескриптивные модели могут рождаться в подсознании индивида, но «публикуются» в виде продукта исключительно в результате осознанной прескрептивной мыслительной деятельности. Напротив, некоторые прескрептивные модели остаются, навсегда, под «ватерлинией айсберга». Эти модели будут недоступными для сознания индивида, являясь «демоническим» драйвером неосознанных действий, часто отождествляемых с интуицией» [13].

Прескрептивні моделі самі по собі також не гарантують находження оптимального рішення в любій ситуації, але вони забезпечують вибір такого рішення, яке включає мінімальні протиріччя та непослідовності. Застосування таких моделей супроводжуються використанням різних економіко-математичних методів теорії прийняття рішень.

Таким чином, існуючий на сьогодні спектр моделей прийняття інноваційних рішень охоплює дуже великий діапазон потенційно можливих в реаліях ситуацій.

Литература:

1. Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посібник. — К.: ЦУЛ, 2002. — 420 с.

2. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті: Навч. посібн. /за ред. д-ра екон. наук, проф. Ф.Ф. Бутинця, канд. екон. наук, доц. М.М. Шигун. – Житомир : Вид-во ЖДТУ, 2004. – 352 с.

3. Кирхлер Э., Шрот А. Принятие решений в организациях // Психология труда и организационная психология; т. 4 / Пер. с нем. – Х.: Изд-во «Гуманитарный центр», 2009. – 176 с.

4. Лютенс Ф. Организационное поведение. Пер. с англ. 7-го изд. -- М.: ИНФРА-М, 1999. – 692 с.

5. Моргунов Е.Б. Модели и методы управления персоналом, 2001

6. Simon H. Models of Man – N.Y., 1957. В рос. Саймон Г. Теория принятия решений в экономической теории и науке о поведении // Теория фирмы. - СПб.: Экономическая школа, 1995. С. 54 - 72.

7. Soelberg P.O. Unprogrammed decision making. Industrial management review, № 20, 1967 pp. 19-29

8. Lipshitz R., Strauss O. Coping with uncertainty: a naturalistic decision making analysis // Organizational Behavior and Human Decision Processing, 69, 1997. - p. 149-163

9. Cohen M., March D., Olsen J. A Garbage Can Model of Organizational Choice // Administrative Science Quarterly, 17(1), 1972. – p. 1-25

10. Tversky A., Kahneman D. The Framing of Decisions and the Psychology of Choice. Science, 211,1981. PP. 453 - 458.

11. Galotti K.M. Cognitive Psychology in and out of the Laboratory. N.Y.: Brooks/ Cole Publishing Company, Pacific Grave, California, 1994.

12. Ложкін Г.В., Комаровська В.Л., Воленюк Н.Ю. Економічна психологія: Навчальний посібник. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 464 с.

13. Рубцов С.В. Сила и слабость стереотипного мышления [Электронный ресурс] // Материалы сайта «Корпоративный менеджмент». Режим доступа:

http://www.cfin.ru/rubtsov/RSV/Articles/Article_31r.htm