Экономические науки/7.Учет и аудит

Алфімова Г.І. Головащенко О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського

Необхідність відображення інтелектуального капіталу в бухгалтерському обліку

На сучасному етапі розвитку економіки виникла необхідність в управлінні інтелектуальним капіталом, його бухгалтерському відображенні. Це пов’язано з нестачею наявних матеріальних засобів, необхідністю забезпечення максимальної віддачі від використання існуючих ресурсів (матеріальних і фінансових), що досягається використанням інтелектуального капіталу, а не доступом до них. Таким чином інтелектуальний капітал перетворюється на самостійний фактор формування багатства (вартості), що підтверджується й темпами зростання світової торгівлі об’єктами права інтелектуальної власності (ОПІВ), які становлять 12,0-14,0 % на рік в порівнянні з темпами зростання світового промислового виробництва, які не перевищують 2,5-5,0 відсотків [1].

Мета роботи – обґрунтувати необхідність відображення інтелектуального капіталу в бухгалтерському обліку, а також виявити проблемні питання обліку інтелектуального капіталу та шляхи їх вирішення.

Окремі питання теорії та методології бухгалтерського обліку інтелектуального капіталу знайшли відображення у працях вітчизняних вчених: О.Б. Бутніка-Сіверського, В.М. Гейця, Г.Г. Кірейцева, П.П Крайнєва, Н.М. Малюги, В.В. [2].

Більшість науковців України стикаються з проблемами відсутності системи обліку об’єктів інтелектуального капіталу. Існує необхідність відображення інтелектуального капіталу у фінансовій звітності, оскільки він суттєво впливає на вартість підприємства та поступово стає одним із найважливіших критеріїв оцінки ефективності роботи суб’єкта господарювання, впливає на прийняття рішень зовнішніми користувачами (інвесторами, кредиторами).

Еволюція правил бухгалтерського обліку і фінансової звітності привели до того, що в даний час Міжнародні стандарти фінансової звітності і Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України (далі П(С)БО) визнають багато елементів інтелектуального капіталу і допускають їх віддзеркалення у фінансовій звітності як нематеріальних активів. Однак незважаючи на те, що групи нематеріальних активів є складовими інтелектуального капіталу, вони не відображають повністю структурні елементи інтелектуального капіталу.

Традиційні погляди на бухгалтерський облік вимагають перегляду з урахуванням зростання ролі інтелектуальної капіталу як ключового чинника зростання вартості підприємства. Проблемною є оцінка об’єктів нематеріальних активів, що створені працівниками підприємства самостійно. Унікальні об’єкти нематеріальних активів часто не враховуються у балансі, або їх облікова вартість значно нижча від ринкової. Це призводить до заниження майнового стану підприємства. Причиною такої ситуації є відсутність стандартів оцінки вартості нематеріальних активів.

Окрім проблеми недопрацьованого законодавства України, велике значення мають труднощі бухгалтерського відображення, пов’язані з самою природою інтелектуального капіталу [3].

Людський капітал не може відображатися у складі активів компанії в бухгалтерських звітах як самостійний фінансовий показник, так як невідділимий від конкретних фізичних осіб, і не є власністю компанії.

Існують пропозиції щодо введення додаткових позабалансових рахунків для відображення окремих елементів інтелектуального капіталу. Однак, попри цінність даного підходу, існують деякі недоліки.

По-перше, щодо деяких елементів інтелектуального капіталу існує питання, чи належать вони цій юридичній особі.

По-друге, витратна природа деяких елементів інтелектуального капіталу зумовлює необхідність відображення їх в пасиві як суму коштів, що інвестовані підприємством в інтелектуальну діяльність [4].

На нашу думку, позабалансові рахунки можуть слугувати ефективним способом бухгалтерського відображення інтелектуального капіталу при додатковому застосуванні Звіту про інтелектуальний капітал, які б розкривали реальний стан справ. Вони мають містити інформацію, що дала б змогу пояснити великий розрив (в десятки чи навіть сотні разів) між балансовою вартістю і ринковою капіталізацією фірми. Розмежування компонентів інтелектуального капіталу (людський, структурний, споживчий) також сприяє більш детальному аналізу і, як наслідок, більш глибокому розумінню інвестиційної привабливості фірми.

Суттєво обмежені вимоги українських П(С)БО до розкриття інформації про нематеріальні активи, що знижує інтерес підприємств до віддзеркалення інтелектуального капіталу у фінансовій і управлінській звітності, а отже створює істотний бар'єр введенню в господарський оборот об'єктів інтелектуальної капіталу, знижує інвестиційну привабливість і капіталізацію українських компаній.

Література:

1. Ілляшенко С. М. Сутність, структура і методологічні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства - Економіка України №11. - 2008.

2. Smart education / [Електронний ресурс]. URL: http://www. smart-edu.com

3. Легенчук С.Ф. Бухгалтерське відображення інтелектуального капіталу: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / С.Ф. Легенчук ; Нац. аграр. ун-т. — К., 2006. — 21 с. — укp.

4.<http://www.rusnauka.com/6_NITSHB_2011/Economics/7_79645.doc.htm>