Экономические науки / 7. Учет и аудит

К.е.н., доцент І.В. Ксьонжик

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

Особливості розвитку аграрного підприємництва як базису соціальної інфраструктури села

Перехід України до ринкових відносин вимагає в аграрно-промисловому комплексі розробки нових підходів до стратегії аграрної політики, спрямованої на формування продовольчої безпеки країни, пріоритетність розвитку сільського господарства, докорінну перебудову економічних, соціальних та правових відносин в аграрній сфері, свободу підприємництва та конкуренції.

Дослідження показують, що основоположними принципами вільного розвитку аграрного підприємництва є: використання різних форм власності, господарювання і розмірів підприємств; переважний розвиток малого підприємництва, збереження та раціональне використання наявної матеріально-технічної бази виробництва продовольства.

Підприємництво в аграрній сфері має деякі особливості. А саме:

- природнокліматичні умови, структура ґрунту впливають на продуктивність праці;

- природнокліматичні фактори зумовлюють і ритм виробництва, його сезонний характер, значний розрив між робочим періодом і часом виробництва;

- особливості використання техніки, фінансування і формування доходів сільськогосподарських підприємств у зв'язку з сезонним характером виробництва;

- остаточний розмір доходів формується лише наприкінці року, після реалізації продукції [1];

- спеціалізація виробництва зумовлена географічними і природнокліматичними факторами;

- значна частина виробленої продукції споживається в середині господарств;

- велика залежність результатів виробництва від погодних умов вимагає створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха.

У сільському господарстві суб'єктами підприємництва виступають колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, кооперативи, господарські товариства з різним ступенем відповідальності, інші приватні формування, державні підприємства. Основними напрямами формування цих суб'єктів є приватизація майна радгоспів і реструктуризація колгоспів та колективних сільськогосподарських підприємств. Ключовим підходом до цього є орієнтація індивіда на задоволення своїх потреб та інтересів через працю, здібності і підприємливість. Усвідомлення потреб працівником через інтерес служить дійовим чинником задоволення цих потреб і спонукає його до участі у підприємницькій діяльності [2].

На шляху широкого розповсюдження підприємництва в аграрній сфері України стоять певні складності. Серед них: відсутність достатніх грошових заощаджень (первинного капіталу) працівників сфери АПК - потенційних підприємців; малооб'ектність виробничої та обслуговуючої матеріально-технічної бази; відсутність належного правового захисту і певних юридичних гарантій підприємців з питань власності, розпорядження майном, отримання і розподілу доходів.

Розвиток аграрного підприємництва в регіонах України стикається з численними проблемами, які є в основному типовими:

• відсутність дієвих фінансово-кредитних механізмів і матеріально-ресурсного забезпечення розвитку малого підприємництва;

• прогалини в чинному законодавстві, особливо податковому;

• нестача ресурсів, насамперед фінансових;

• складність доступу до ділової інформації - відомості про продукт, конкурента і т.п.;

• неврегульованість питань, пов'язаних із захистом прав працівників, зайнятих в малому бізнесі;

• відсутність позитивного іміджу вітчизняного підприємця;

• нестабільність економічної ситуації в країні;

• несумлінність великого бізнесу;

• доступ до кредитних ресурсів і висока ставка кредитування;

• правова неграмотність самих підприємців;

• висока планка єдиного соціального податку;

• недостатність кадрового потенціалу;

• тривале оформлення документації, особливо на землю;

• складність і заплутаність регіонального законодавства;

• високі адміністративні бар'єри, що перешкоджають виникненню нових аграрних підприємств [3].

Досвід аграрних перетворень в Україні переконливо свідчить про недостатнє теоретичне обґрунтування проблем трансформації відносин власності, входження в ринкову економіку і розвиток підприємницької діяльності. Важливе значення має розробка методології і об'єктивний аналіз практики, виявлення переваг і недоліків тих чи інших видів підприємницьких структур, розробка пропозицій і підходів до їх формування та функціонування, побудова внутрішньогосподарських економічних відносин.

У сучасних умовах підприємництво є найважливішим структурним елементом не тільки ринкової економіки, а й громадянського суспільства в цілому, що торкаються всіх його сфер. На шляху ефективної підприємницької діяльності стоїть безліч правових, організаційних, бюрократичних, політичних, економічних, культурологічних перешкод, що пов'язано, в першу чергу, з перехідним характером суспільного розвитку і що, в кінцевому рахунку, гальмує становлення і функціонування громадянського суспільства в Україні [4].

Однак, незважаючи ні на що українські підприємці поступово завойовують тверді позиції на світовій арені, і через якийсь проміжок часу вони зможуть лідирувати, так як за своїми діловими якостями вони не тільки не відстають, але і багато в чому випереджають західних колег.

Література:

1. Варналій З.С., Сизоненко В.О., Основи підприємницької діяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/12280123/ekonomika/osnovi_pidpriyemnitskoyi_diyalnosti_-_varnaliy_zs.

2. Розвиток підприємництва в промисловості України : [монографія] / [Барабаш О.О., Бережна Т.Ф., Бутенко А.І. та ін.]. – Одеса : Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 2010. – 492 с.

3. Кузмішин П. Підприємницьке середовище та економічний розвиток / П. Кузмішин. – Ужгород: Ужгородський державний університет, 2000. – 441с.

4. Стратегічні виклики 21 століття суспільству та економіці України: / За ред. акад. НАН України В. М. Геєця, акад. НАН України В. П. Семіноженка, чл.-кор. НАНУ Б. Є. Квасюка, Т.2: Інноваційно–технологічний розвиток економіки. – К. : Фенікс, 2007. – 564 с.