Економічні науки/9. Економіка промисловості

Вахлакова В.В.

Донбаський державний технічний університет

Особливості екологічно орієнтованої моделі промислового підприємства

 

Глобальна економічна система досягла тієї критичної точки, в якій може наступити повна втрата управлінням як окремими господарюючими суб'єктами, так і всією системою в цілому. Цей факт пояснює науковий інтерес до проблем сталого розвитку. Особливе значення у виробленні шляхів сталого розвитку посідають екологічні проблеми. Проблеми забруднення природи є настільки серйозними, що ставлять під питання розвиток будь-якого підприємства.

У світовому масштабі проблеми екології та захисту навколишнього середовища виходять на перший план. Екологічний фактор стає одним з основних при прийнятті економічних рішень як на рівнях регіону та країни, так і в масштабах всієї планети.

В даний час одним з напрямків еволюційної економічної теорії стає еколюція – екологія та еволюція, яка об'єднала як ідеї еволюційного принципу розвитку економіки, так і ідеї сталого розвитку.

Економіка має задовольняти потреби людей, але її зростання має вписуватися в межі екологічних можливостей планети.

Замість хаотичного безмежного зростання необхідний збалансований сталий розвиток цивілізації. Світова економіка, як підсистема кінцевої і нерастущої Землі, має адаптуватися до цієї моделі розвитку, так як немає меж розвитку, але є межі росту.

Так, в економіці існують такі поняття як «стійкий ріст» і «стійкий розвиток». При цьому X. Гізатуллін і В. Троіцький [6] вважають, що розходження між розвитком і ростом є основоположним для самого поняття «стійкість». Однак багато критиків стверджують, що самі слова «стійкий» і «розвиток» суперечать одне одному, що розвиток у принципі не може бути стійким, «від чогось слід відмовитися: або від розвитку, або від стійкості» [1].

При використанні терміна «стійкий розвиток» відносно підприємства необхідно дати деякі пояснення. Термін вперше був використаний в докладі Міжнародної комісії по навколишньому середовищу і розвитку на чолі з прем'єр-міністром Норвегії Гру Харлем Брутланд в 1987 р. і отримав широке розповсюдження після конференції ООН по навколишньому середовищу і розвитку в червні 1992 р., в Ріо-де-Жанейро. В 1987 р. Всесвітня комісія ООН по навколишньому середовищу і розвитку поставила питання про необхідність пошуку нової моделі розвитку цивілізації в докладі «Наше загальне майбутнє». Світовій спільноті була запропонована така модель руху вперед, при якій досягається задоволення життєвих потреб нинішнього покоління без позбавлення такої можливості майбутніх поколінь. В подальші роки проекти стійкого розвитку природи і суспільства отримали підтримку в програмах ЮНЕСКО.

На конференції ООН по навколишньому середовищу і розвитку (1992 р., Ріо-де-Жанейро) концепція стійкого розвитку природи і суспільства була названа єдино можливою альтернативою подальшого розвитку цивілізації.

Як наслідок, термін в першу чергу пов'язаний з екологією і має на увазі розвиток, який задовольняє потреби теперішнього часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. В той же час ресурсні обмеження, існування яких породило увагу до проблем стійкості, носять комплексний характер і пов'язані не тільки з обмеженістю власне мінеральної сировини, але і з взаємодією і взаємовпливом між антропосистемою і біосферою. Тому не можна обмежувати поняття стійкого розвитку лише його «соціально-економічними», «екологічними» або іншими частковими експлікаціями. Об'єктивно можливо розширене його тлумачення, наприклад, як стабільний соціально-економічний збалансований розвиток, що не руйнує навколишнє природне середовище і забезпечує безперервний прогрес суспільства.

Термін «стійкий розвиток» («sustainable development») деякі економісти пропонують перекладати як «збалансований розвиток», тобто рівновага, однак даний процес не слід приймати як конкретний стан економічної системи. Це є тривале поетапне виконання завдань відповідно до конкретних програм розвитку й наступний контроль за станом економіки, що формується [Зотин, Моисеев].

Цей термін («sustainable development») також використовується для характеристики типу економічного розвитку, що забезпечує економічну й екологічну безпеку, а також відтворення обмежених ресурсів, якість економічного росту, справедливий розподіл доходів [3].

Розвиток припускає, насамперед, якісні вдосконалення, у той час як ріст характеризує кількісне збільшення певних показників.

Потенціал економічного прогресу, що базується на стійкому розвитку, припускає якісні вдосконалення більші, ніж економічний ріст, який заснований тільки на збільшенні кількісних показників. Справжнім економічним прогресом є тільки такий прогрес, що здійснюється не за рахунок навколишнього середовища, а, навпроти, за рахунок узгодження економічної діяльності й усієї поведінки людей з біогеохімічними циклами різного рівня й повного включення економічної системи в структуру глобального замкнутого життєзабезпечувального середовища [2].

Автори [4, 5] вважають, що економічний ріст, заснований виключно на кількісних показниках, з рештою приведе до саморуйнування і тому є «нестійким». Отже, економічний розвиток, який розуміється, насамперед у якісному змісті, може бути стійким.

Таким чином, багато економістів пов'язують стійкість системи лише з її розвитком. Проте, економічний ріст є визначальним показником ефективного розвитку економіки країни. Він базується на збалансованому структурному перетворенні економічної підсистеми, рівноважному природокористуванні й соціальному прогресі.

Економічний ріст у країні передбачає збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення. Однак ВВП може рости вражаючими темпами й складатися з танків, ракет, низькоякісних товарів народного споживання, неефективних машин та устаткування. ВВП також може збільшуватися більш помірними темпами, але за рахунок конкурентоспроможних товарів, що користуються попитом на внутрішньому й зовнішньому ринках – автомобілів, комп'ютерів, побутової техніки й електроніки, а головне – промислового устаткування, що дозволяє виробляти всі ці товари з найменшими витратами усередині країни, щоб їх не імпортувати. Тому ВВП повинен бути ефективним за своєю структурою, забезпечувати високий рівень добробуту населення, економічну незалежність країни, її активну участь у міжнародному поділі праці.

Деякі автори вважають, що поняття «стійкий ріст» вказує на те, що переслідується не скороминущий успіх, а така послідовність станів і такий ріст економіки, які змогли б протриматися довгостроково і забезпечити якість життя суспільства [6].

Часто процеси розвитку ототожнюються із процесами росту й удосконалювання. Так, наприклад, В. Барановський у своїй роботі [3] вважає, що поняття «розвиток» і «ріст» є синонімами. Зокрема він пише: «Термін «розвивати» – означає «сприяти виникненню або посиленню чого-небудь», «рости», «міцніти». Синоніми слова «розвиток» – «ріст», «процес росту», «зростання», «розквіт», «процвітання». Таким чином, «розвиток» – це загальний принцип пояснення існування природи й суспільства, а також їх пізнання.

Але, незважаючи на те, що в роботі терміни «розвиток» й «ріст» за змістом досить близькі один до одного, аналіз кожного з них свідчить про принципове змістове розходження цих термінів. Розвитку будь-якого явища властиві якісні характеристики, тоді як росту – кількісні [4]. Розвиток в економіці може містити в собі елементи росту, тобто мати деякою мірою кількісне забарвлення. Так, наприклад, у тлумачному словнику С. Ожегова в одному з пояснюючих трактувань говориться, що ростом може бути вдосконалювання у процесі розвитку, тобто ріст, маючи кількісну характеристику, може мати деякий відтінок якісності.

 

Література

1. Алехин А. Б. Прогнозирование и оптимизация эколого-экономических систем. - К: Наукова думка, 2003. – 152 с.

2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия /* Пер. с англ. С. Жильцова. – СПб.: Питер Ком, 2009. – 416 с.

3. Барановский В. К. Концепции перехода Украины на модель устойчивого развития / В. К. Барановский // Экономика Украины. –– 2011. ––№ 7. –– С. 78-83

4. Василенко В. А. Менеджмент устойчивого развития предприятий: [монография] / В. А. Василенко –– К. : Центр учебной литературы, 2005. –– 648 с.

5. Веклич О. Економічний механізм екологічного регулювання в Україні. – К.: Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів, 2009. - 88с.

6. Гизатуллин Х. Н. Концепция устойчивого развития: новая социально-экономическая парадигма / Х. Н. Гизатуллин, В. А. Троицкий // Общественные науки и современность. –– 2008. –– № 5. –– С. 124-130.