к.і.н. Лебедєва Г.О.

Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна

ПРОГНОЗУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА МІЖНАРОДНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «РИМСЬКИЙ КЛУБ»

Римський клуб - міжнародна неурядова суспільна організація, створена у 1968 р. з ініціативи італійського громадського діяча, економіста Ауреліо Печчеї. Станом на середину 2007 року Римський клуб налічував 79 дійсних членів з 35 країн, а також 36 асоційованих членів, в тому числі один громадянин України — Віктор Вовк. До складу Римського клубу входить Богдан Гаврилишин — український економіст з діаспори.

Римський клуб має почесних членів, серед яких є чимало видатних державних, політичних і громадських діячів, бізнесменів і науковців. Зокрема, це король Іспанії Хуан Карлос І і королева Софія, королева Нідерландів Беатріче, колишні президенти: СРСР — Горбачов Михайло, Чехії — Вацлав Гавел, Німеччини — Вайцзекер фон Ріхард, Південної Африки — Клерк Фредерік де, Фінляндії — Мауно Койвісто; колишній голова Комісії Європейського Союзу Жак Делор і генеральний директор ЮНЕСКО Коіширо Мацуура, президент Національної академії наук України Борис Патон; колишні прем'єр-міністри низки країн; представники бізнесових кіл та наукового співтовариства.

Основні напрямки діяльності Римського клубу: обговорення і стимулювання досліджень глобальних проблем, сприяння формуванню світової суспільної думки у відношенні цих проблем, діалог з керівниками держав. Основні форми роботи — заохочення спеціальних дослідницьких проектів, збори, на яких обговорюються проекти відповідних наукових досліджень, приймаються рішення про публікації їхніх результатів тощо. Політична програма Римського клубу носить характер ліберального реформізму. У своїй діяльності клуб орієнтується на багатонаціональні фінансово-промислові корпорації, інтелектуальну «еліту», науково-технічну інтелігенцію.

Перша доповідь Римському клубу - «Межі росту», розроблена фахівцем в області системної динаміки, професором Массачусетського університету Деннисом Медоузом, була представлена 12 березня 1972 р. у Смитсоновському інституті у Вашингтоні. Модель давала похмурі прогнози на майбутнє. Через 75 років, стверджувалось у доповіді, сировинні ресурси будуть вичерпані, а нестача продовольства стане катастрофічною.

Експерименти з моделлю «Світ-3», які містили програвання різних варіантів з урахуванням змін взаємодії таких чинників, як кількість населення земної кулі, природні ресурси, промислове виробництво та довкілля, розкрили перспективу глобальної катастрофи, якщо людство не змінить тенденції свого розвитку. Запобігання світової катастрофи, відповідно до висновків автора доповіді, можливе лише тому разі, якщо негайно буде вжито заходів створення умов «екологічної безпеки й економічної стабільності», що дозволяє досягти «стан глобального рівноваги» у світі.

Робота «Межі росту» викликала бурхливу дискусію і одночасно стала однією з найпопулярніших публікацій на Заході. Варто сказати, що тільки після виходу протягом року доповідь було переведено на французьку, німецьку, італійську, іспанську, норвезьку, шведську, датську, голландську і японську мови. Це сприяло популяризації першого дослідницького проекту Римського клубу і самої організації.

Одночасно перша доповідь зазнала критики за ігнорування розходжень окремих регіонів світу і недостатню увагу до нормативного прогнозування, здатного виявити шляхи рішення назріваючих проблем при екстраполяції тенденцій, що спостерігаються, у майбутнє. Тому в двох наступних роботах - «Людство на поворотному пункті», 1974 р. (М.Месарович і Э.Пестель) і «Перегляд міжнародного порядку», 1976 р. (Я.Тинберген) був прийнятий регіональний підхід і посилені нормативні розробки, але висновки також вийшли не оптимістичними. Автори робили висновок: при збереженні існуючих тенденцій науково-технічного прогресу і глобального економічного розвитку протягом першої половини 21 століття очікується глобальна катастрофа. Автори рекомендували перейти до «нульового росту», а пізніше — до «органічного росту».

В доповіді Римському клубові його президент А. Печчеі у 1980 р. зазначав, що світ став більш складним і менш стійким, володіє меншими сировинними запасами і енергетичними ресурсами. Понад 1 млрд. населення перебуває за межею бідності. Потреба об'єднання всіх народів для вирішення спільних проблем є необхідною умовою прогресу людства. Сьогодні слід відмовитись від національного егоїзму та розвивати почуття єдиної людської спільноти.

В останніх доповідях Римського клубу спостерігається прагнення зберегти висунуті концепції, роблячи акцент уже не на «зовнішні» (фізичні) «межі росту», а на «внутрішні» (соціальні, психологічні, культурні, політичні тощо). Доповіді Римського клубу викликали полеміку в середовищі світової громадськості і загострили боротьбу течій у сучасній західній філософії, політекономії, соціології і футурології.

Римський клуб продовжує дослідження сучасного стану світу, в якому сталися фундаментальні зміни, особливо в геополітиці. Варто також пам'ятати про те, що екологічна ситуація на планеті продовжує погіршуватися. У тісній співпраці з множиною наукових і освітніх організацій Римський клуб в травні 2008 року розробив трирічну програму «Новий шлях світового розвитку», в якій були позначені основні напрями діяльності до 2012 року.

Сьогодні члени Римського клубу звертаються до перспектив подальшого розвитку Європи і відповідальності європейських країн у світових змінах у рамках проекту «Європа – 2020». Дослідники привертають увагу до гострих проблем сучасності, питань глобального економічного й екологічного характеру. Представники Римського клубу виступають проти гонки озброєнь, за розрядку міжнародної напруженості, за подолання хижацьких рис неоколоніалізму, посилення допомоги країнам, що розвиваються тощо.

У цілому теоретична діяльність Римського клубу включає широкий спектр наукових розробок, які послужили поштовхом до виникнення глобального моделювання. Загальнофілософські міркування про буття людини у світі, цінностях життя і перспектив розвитку людства призвели до виникнення та поширення різноманітних концепцій «меж зростання», «обмеженого зростання», «революції світової солідарності», «інноваційного навчання», «нового гуманізму».

Роботи у сфері глобального моделювання, побудова перших комп'ютерних моделей світу, критика негативних тенденцій західної цивілізації, розвінчання технократичного міфу про зростання як найбільш ефективного засобу розв'язання всіх цих проблем, пошуку шляхів гуманізації людини та світу, осуд гонки озброєнь, заклик до світової спільноти об'єднати зусилля, припинити міжнаціональні чвари, зберегти навколишнє середовище, підвищити добробут покупців, поліпшити довкілля, підвищити добробут покупців, підвищити якість життя — усе це становить позитивні моменти діяльності Римського клубу. Теоретичні дослідження представників Римського клубу і їх методологію використовують у різних науках, у тому числі у прогнозуванні соціально-економічного розвитку країн світу.

Література:

1. Балабаева З. В. Доктрина Римского клуба. - Киев , 1989.

2. Гвишиани Д. М. Римский клуб. История создания, избранные доклады и выступления. - М ., 1998.

3. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник. - Львів, 2003.

4. Лейбин К. «Модели мира» и образ человека. Критический анализ идей Римского клуба. - М ., 1982.

5. Медоуз Д . Х . За пределами роста . - М ., 1994

6. Печчеи А. Человеческие качества. - М., 1985.