Історія/1. Історія вітчизни   

 

Дубей В. І.

ст. викладач   кафедри політології і соціології Рівненського державного гуманітарного університету

                                                                                

Основні етапи розвитку міжнародних автомобільних перевезень в  Україні ( друга половина XX – поч. ХХІ ст.ст.)

 

У розвитку міжнародних автомобільних перевезень в Україні можна виокремити  два етапи. Перший із них припадає на той час, коли Україна була у складі СРСР як одна із її республік. Саме цей чинник був визначальним у тому, якими були реалії динаміки  розвитку міжнародних автомобільних перевезень.

Формування радянської системи міжнародних автомобільних перевезень припадає на 60-і рр. ХХ-го століття, коли більш динамічно  почала розвиватися міжнародна торгівля. Розвитку перевезень сприяло зростання об’ємів зовнішньої торгівлі, автомобільного парку, мережі автомобільних доріг, а також усунення багатьох обмежень у сфері міжнародних автомобільних сполучень. З метою організації міжнародних автомобільних перевезень  вантажів та пасажирів  1963 р. було створено Головне управління міжміських та міжнародних автомобільних перевезень (Головміжавтотранс). У цьому ж році було здійснено  перший рейс в Західну Європу (Італія) автопоїздом з тягачем МАЗ. Перевезення були нерегулярними, а  до їхньої номенклатури входили, зокрема, друковані видання, хутро, парфуми, продовольчі товари, посуд та інше [1,151].

1961  р.  розпочалися міжнародні автомобільні перевезення пасажирів. Вони мали нерегулярний характер (головним чином у весняно - літній період) і виконувалися на замовлення Всесоюзного акціонерного товариства „ Інтурист”.

Водночас було  підписано низку  міжурядових угод, які  заклали правову базу міжнародних автоперевезень, зокрема  1968 р. було укладено двосторонні угоди з Болгарією (на рівні транспортних міністерств), НДР, Угорщиною, Польщею, Румунією та Чехословаччиною (на рівні урядів).

Подальше розширення зовнішньоекономічних зв’язків, зростання зовнішньоторговельного обігу між країнами,  збільшення обсягів міжнародного туризму сприяли подальшій динамізації автомобільних перевезень у міжнародному сполученні в 70 - 80 -х рр. минулого століття.

30 жовтня 1968 р. наказом Мінавтотрансу РРФСР було створене Головне управління міжнародних автомобільних сполучень “Совтрансавто”, яке до 90-х р. залишалося найбільшим оператором у сфері міжнародних автомобільних перевезень Радянського Союзу. За короткий час було сформовано широку мережу спеціалізованих автопідприємств, зокрема в Києві та Луганську. Для виконання перевезень “Совтрансавто” використовувало, крім власних автомобілів, також автотранспортні засоби інших автопідприємств.  Наприкінці 70-х р. парк “Совтрансавто” складав 2,5 тис. одиниць автопоїздів, а вже в середині 80-х р. - 3,5 тис.  Унаслідок цих заходів зросли не лише об’єми перевезень, але розширилась їхня географія. Були освоєні маршрути в усі країни Європи та на Близький Схід [2,64].

Другий, якісно новий, етап розвитку міжнародних автомобільних пе­ревезень розпочався після проголо­шення України  суверенною і незалежною державою.

Зменшення попиту на послуги автомобільного транспорту, скорочення обсягів вантажних та пасажирських перевезень, погіршення стану виробничо-технічної бази автомобільного транспорту  90-х рр. ХХ ст. були детерміновані тривалим періодом рецесії як промисловості, так і аграрного сектору економіки країни.

Становлення міжнародних автомобільних перевезень в Україні розпочалося зі створення Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП). 1991 р. 45 підприємств - засновників створили Асоціацію міжнародних автомобільних перевізників з метою подолання проблем у відносинах із владними структурами  як в Україні, так і за її межами. Асоціація діє на основі статуту, створена з  метою включення національних перевізників до системи міжнародних автомобільних перевезень вантажів. Нині  вона об’єднує приблизно 3000 підприємств цієї сфери. Відповідно до постанови Уряду України ця асоціація з 1992 р. є членом Міжнародного союзу авто­мобільного транспорту [5,2].

1994 р. Україна приєдналася до Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням Книжки МДП 1975 р. Участь України в Конвенції МДП дозволяє міжнародним автомобільним перевізникам нашої країни не лише використовувати зручну систему гарантій, але й перетинати всі кордони без проміжного контролю до прибуття в пункт призначення.  

Закон України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р. визначає правові, економічні, ор­ганізаційні та соціальні основи діяльності транспорту, зокрема автомобільного. Засади організації та експлуатації автомобільного транспорту визначаються Законом України “Про автомобільний транспорт”, що був ухвалений Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. Нова редакція  Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3492-ІУ, передбачає застосування основних норм і стандартів Європейського  Союзу в галузі автомобільних перевезень пасажирів і ван­тажів у міжнародному сполученні.

Ситуацію щодо міжнародних автомобільних перевезень в Україні формували фактори,  характерні для багатьох пострадянських країн на етапі їхніх економічних трансформацій, коли за значним падінням економіки поступово намітилася стабілізація, а з часом - зростання. Перевізники з України  почали активно проникати на ринок автомобільних послуг Європи, наслідком чого було зіткнення інтересів конкуруючих країн на світовому ринку транспортних послуг.

Пожвавленню автомобільних перевезень, зокрема міжнародних, на початку ХХІ ст. сприяла державна транспортна політика України. Органи державного управ­ління транспортом  розпочали процес узгодження засад функціо­нування вітчизняного транспорту з інституціями ЄС. Відтак за роки незалежності Україна приєдналася прак­тично до всіх необхідних для виконання міжнарод­них вантажних автомобільних перевезень конвенцій та угод і, зрештою, привела у відповідність до них національну законодавчо-нормативну базу. Нині більшість технічних, технологічних, організаційних, екологічних та процедурних питань вже адаптовано до законодавства Європейського Союзу, що зрівняло у правах українських перевізників з їх партнерами з  країн ЄС в інтегрованих міжнародних транспортних системах. Вони вже склалися і відображають структуру світового товарного ринку. Це стало ще одним кроком  до інтеграції України в загальносвітовий економічний простір і певним чином слугує підґрунтям для прогнозованості країни як у внутрішній, так і зовнішньо - політичній царинах.

Отже, за період з другої половини XX до початку ХХІ ст. міжнародні автомобільні перевезення в Україні пройшли два етапи. Перший із них припадає на той час, коли Україна була у складі СРСР. Другий етап розвитку автомобільних пе­ревезень у міжнародному сполученні розпочався після проголо­шення України як суверенної і незалежної держави і триває донині. Тобто, якщо на першому із них були закладені основи міжнародних автомобільних перевезень, то впродовж останніх років склалася їхня нормативно-правова база, набутий значний досвід вирішення проблем у  цій сфері.

 

Література

1.Артемьев С.П.Междугородные и международные автомобильные перевозки / Сергей Павлович Артемьев. - Москва: Транспорт,1968.- 164 с.

2. Артемьев С.П. Развитие и организация международных автомобильных перевозок / С.П.Артемьев,  В.М. Донской. - Москва: Транспорт,1984.- 222 с.

3. Державне Підприємство „Служба Міжнародних Автомобільних Перевезень” .- Режим доступу: http://smap.gov.ua/offices/

4.Костюченко Л.М. Автомобільні пере­везення у міжнародному сполученні / Л.М. Костюченко, М.Р. Наапетян. - К.: Видавничий Дім “Слово”, 2007. - 656 с.

5.Пунь В.П. Система організації міжнародних вантажних автомобільних перевезень в Україні – сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку // Автошляховик України .- 2007.-№2.- С.2-4.