«Педагогічні науки»

2. Проблеми підготовки фахівців.

Свириденко Ю.Ф., Кунцов В.П.

ПФ НУБіП України "Кримський агротехнологічний університет"

РОЛЬ ЛЕКЦІЙ У СУЧАСНІЙ ОСВІТІ

Навчальний процес у вузі являє собою сполучення лекцій, семінарських і лабораторних занять, консультацій, самостійної роботи студента з підручником й іншими літературними джерелами, дослідницьких, курсових, проектних і дипломних робіт й ін.

У зв'язку з актуальністю проблеми відновлення знань перед вищою школою коштує завдання навчання методиці самостійного придбання знаннь, вироблення в студентів прагнення обновляти їх протягом всього життя. Саме тому в сучасній вищій школі відбувається перегляд традиційної класно-визначеної системи навчання у вузах, що зложився ще в середньовіччя; час додав до неї лише чергування лекційних і семінарських занять і лабораторні заняття. Світова тенденція в освітньому процесі - перехід до читання тільки настановних лекцій! На лекціях розглядаються лише основні розділи курсів, що висвітлюють новітні досягнення в даній області знання, які ще не одержали відбиття в пресі, тобто послідовно проводиться принцип випереджального навчання. Із цією метою основний час й увага у вищій школі повинне приділятися активним формам навчання в малих групах, що стимулює розвиток пізнавальних здатностей студентів. При такому підході в навчанні передбачається не завчання матеріалу, а його розуміння. Більш того, навчання, що концентрує увагу на запам'ятовування фактів, мимоволі гальмує розвиток творчих здатностей і навіть приводить до втрати талантів. На передній план сьогодні висувається засвоєння методологічних аспектів формування знань й одержання наукової інформації, тобто вироблення, виховання методологічної культури.

Можливо, більш важливе завдання сучасного утворення полягає в тренуванні інтелекту, логічного мислення засобами загальнонаукового підходу. Тому значний час у навчальному процесі повинне приділятися самостійним заняттям студентів з використанням комп'ютерів. Саме комп'ютерна програма за конкретним курсом дозволяє студентові багаторазово переглядати лекції й просуватися у вивченні навчального матеріалу зі швидкістю, що відповідає його здатностям.

Про читання лекцій є дві точки зору. Одні говорять, що при наявності підручників читання лекцій губить зміст. Адже практично вся необхідна інформація може бути почерпнута студентом з посібників. Без систематичного вивчення підручників й інших літературних джерел неможливо одержати необхідні професійні пізнання. Як, і без оволодіння, практичними навичками, якщо мова йде про технічні або естественнонаучні дисципліни. Інші затверджують, що ніякий підручник не може замінити живе слово лектора й безпосереднє спілкування поколінь. Лекція - один з найважливіших моментів передачі естафети знання.

Однак у століття Інтернету й перша, і друга точки зору не мають протиріччя. Студент, працюючи з комп'ютером, може по досліджуваній темі знаходити різноманітний матеріал, ставити питання й одержувати відповіді, тобто брати активну участь в обговоренні, що неможливо при традиційних формах навчання.

Побудова й зміст лекцій залежить від її призначення. Одна справа, скажемо, лекція по загальноосвітній дисципліні для студентів першого курсу, а інше - лекція по спецкурсу для студентів-старшокурсників. Саме в другому випадку перед лектором відкриваються найбільш широкі можливості для обговорення сучасних проблем науки.

Зовсім очевидно, що не весь навчальний матеріал може бути включений у лекції. При сучасному рівні розвитку науки ніякий навчальний, лекційний курс просто не може бути всеосяжним. Пруте, традиційний курс лекцій повинен носити систематичний характер. У лекціях повинні бути викладені основні поняття й фундаментальні положення даної наукової дисципліни, її ідеї й принципи, найбільш істотні вузлові проблеми.

При наявності книг лекції стали не потрібні, а при використанні комп'ютерів викладачі потрібні як консультанти!

Лекція - не тільки провідна, але й перша в історичному плані організаційна форма навчання, початку який легко простежуються в древньому Сході, Греції й Римі. Однак уже з ХV в., після виникнення друкарства, цінність лекції піддається сумніву в численних висловленнях філософів і педагогів, а з ХVІІІ в. по цьому питанню ведеться досить жвава полеміка. И.Г.Фихте в 1794 року затверджував, що лекція в століття друкарства є анахронізм. С.Джонсон, відомий англійський філолог і письменник, писав у ХVІІІ в., що "лекції були колись корисними; але тепер, коли всі вміють читати, а книг так багато, лекції не потрібні... Я не можу собі представити, щоб лекції приносили стільки, же користі, скільки й читання книг, з яких вони запозичені".

Ф.Паульсен у ХІХ в. визначає завдання лекції: дати огляд деякої області знань за допомогою живої особистості; зв'язати це знання з найважливішими цілями людського життя; збудити активний інтерес, що веде до самостійного розуміння предмета слухачам.

У ХХ в. багато авторів у цілому визнають за лекцією право на існування, але застерігають від лекційної системи, тобто від переважного навчання за допомогою лекцій.

Лекція може забезпечити засвоєння матеріалу тільки на рівні ознайомлення, загального орієнтування в предметі вивчення. Саме в європейських університетах була аргументована пропозиція про перехід до такої системи навчання у вузі, яка б включала лише кілька ориентирующих лекцій, самостійну роботу студентів над літературою й обов'язкові семінарські заняття. Надалі це й стало основою Болонской системи навчання.

Однак усе, що сказано вище про сучасну лекцію ставиться до студентів, які при надходженні у вуз мають достатній початковий рівень для навчання. Якщо ж студентів приймають без конкурсного відбору, з дуже низьким рівнем підготовки й нездатних займатися самостійно, лекції - найбільш ощадливий спосіб передати їм інформацію, увести важкі теми, якими студенти не можуть опанувати самі. До того ж самі студенти уявляють собі гарну лекцію як ясний й упорядкований огляд, логічно спланований, що підкреслює основні положення, без великої кількості відступів, що не переказує змісту підручника.

Що стосується лектора, то відомі перші десять характеристик по значимості:1) подає матеріал ясно й логічно; 2) дає можливість студентові зрозуміти основні принципи предмета; 3) говорить досить голосно й чітко; 4) дає можливість зрозуміти значимість матеріалу; 5) адекватно "покриває" програму курсу; 6) дотримує послідовності в курсі; 7) критикуючи, прагне конструктивно допомогти студентам; 8) демонструє ґрунтовне знання предмета; 9)витримує правильний темп у викладі; 10) включає у виклад матеріал, що важко знайти в книгах.

Лекція не може, а лектор не повинен мати на меті передати слухачам весь зміст предмета, викласти усі факти та проблеми, всю історію та літературу питання. Це повинне бути завданням систематичного підручника, компьютера.