Степанова О.Г.

МДПУ імені Богдана Хмельницького

Ткач М.В.

МДПУ імені Богдана Хмельницького

ІНТЕГРОВАНІ УРОКИ ТА МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ ЯК ФАКТОР ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Одним із найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі є модернізація системи освіти України на рівні міжнародних вимог. Процес об’єднання Європи, супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору та розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері. Однією з передумов входження України до єдиного Європейського та світового освітнього простору є впровадження європейських норм в освіті, науці і техніці, поширення власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. Однією із засад Болонського процесу є розширення мобільності для взаємного збагачення європейським досвідом. Все це можливо втілити в життя лише за умови знання іноземних мов в обсязі, який необхідний для здобуття знань із фаху в країнах Європейської співдружності. Тож на початок ХХІ століття іноземна мова стала важливим засобом міжнародного спілкування, і настав час, коли українське суспільство відчуває гостру потребу у фахівцях різних галузей, які активно володіли б іноземною мовою для вирішення своїх професійних та персональних проблем. Тому якість освіти сучасного учня як майбутнього студента і фахівця пов’язана з необхідністю оволодіння іноземними мовами, що сприятиме мобільності українських студентів у Європі й інших країнах світу і має відповідати міжнародним уявленням про основні компетенції справжнього фахівця [2].

Для того, щоб відповідати цим вимогам, необхідно докорінно оновити зміст викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах. А це вимагає нової орієнтації цілей, принципів, змісту, технологій, методів і форм, методик викладання мови на нових інноваційних засадах, визначених у Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти.

Як уже зазначалось вище, сучасні тенденції суспільного розвитку, процеси демократизації та гуманізації зумовлюють істотні зміни змісту освіти. Школа покликана не лише давати учням глибокі знання наук, але й дбати про постійний розвиток їхніх пізнавальних інтересів, виховувати в них самостійність та активність у процесі навчання. Тому одним з основних завдань у роботі педагога є вчити дітей самостійно мислити, шукати і знаходити. Таке навчання, на наш погляд, можна реалізувати в умовах регулярного застосування міжпредметних зв'язків та інтегрованих уроків [2].

Використання інтегрованих уроків та міжпредметних зв'язків є одним із факторів оптимізації навчання, допомагає домогтися від учня творчої роботи, сприяє підвищенню інтересу до вивчення предметів, тобто підвищенню пізнавальної мотивації, що виступає одним із основних засобів посилення ефективності навчання. В умовах систематичного застосування інтегрованих уроків та проблемно-пізнавальних завдань міжпредметного характеру формується інтерес до творчої діяльності й до тих галузей знань, які включені в систему міжпредметних зв'язків.

Якщо розглядати цю проблему, треба передусім чітко визначити, чим відрізняються інтегровані уроки від уроків з використанням міжпредметних зв'язків. З точки зору багатьох дослідників, це різні дидактичні поняття. Так О. Савченко, В. Лозова, Г. Троцко, Н. Волкова, І. Підласий під міжпредметними зв'язками розуміють включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів, що мають допоміжне значення для вивчення його теми. Це окремі короткочасні моменти уроків, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню якогось конкретного поняття. Якщо ж вчитель проводить урок на якусь тему, на цьому уроці інтегровано зміст з різних предметів і учні включаються в різні види діяльності, то такий урок можна вважати інтегрованим. Особливість його у тому, що тут поєднуються блоки знань з різних предметів. Як зазначає О. Савченко, під час інтегрованого уроку "учні ознайомлюються зі змістом різних предметів, включаються у несхожі між собою види діяльності, що підпорядковані одній темі" [1, с. 261]. За М. Фіцулою, для інтегрованих уроків та уроків з міжпредметними зв’язками характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в учнів і сприяє їх оптимальному розвитку й вихованню [3, с. 167].

Підвищення ефективності навчання передбачає скорочення витрат часу і праці учнів та вчителя, необхідних для свідомого, глибокого і міцного засвоєння учнями програмного матеріалу. Міжпредметні зв'язки мають у цьому плані дійсно невичерпні можливості, оскільки використання знань із суміжних предметів, опора на розумові та практичні вміння учнів, сформовані під час вивчення різних дисциплін, значно полегшують засвоєння навчального матеріалу. Реалізація міжпредметних зв'язків та використання інтегрованих уроків допомагає урізноманітнити методи та організаційні форми навчання з метою активізації мислення учнів. Крім того, міжпредметні зв'язки виступають і як один із засобів узагальнення. Вони дозволяють здійснити переосмислення вивчених понять, їх порівняння, прослідкувати розвиток та взаємозв'язок понять, законів і теорій у тих випадках, коли засобами лише одного предмета це зробити не можна.

Аналіз практики реалізації міжпредметних зв'язків та інтегрованих уроків в світлі реформи школи на початку XXI століття свідчить, що реально майже не використано їх потужні можливості для забезпечення єдності освіти, виховання та розвитку учня.

Література

1. Савченко О. Я Дидактичні особливості інтегрованих уроків // Початкова школа. / О. Я. Савченко. – 1992. - №1 – С. 4.

2. Сучасні підходи щодо викладання іноземних мов // Іноземні мови. — 2000. — №1. — С. 65-72.

3. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / М. М. Фіцула. — К.: Видавничий центр "Академія", 2002. — 528 с.