Надобко Сергій Володимирович

Національний Університет «Юридична академія України ім. Я. Мудрого»

Держава та громадські об’єднання

Взаємовідносини держави і громадських організацій — двосторонні. Більшість з них опосередковується нормами права, набуваючи залежно від цього різного характеру (державно-правового, цивільно-правового, адміністративно-правового тощо).

Здатність політичної системи своєчасно реагувати на потреби населення і зміни зовнішніх умов існування суспільства значно залежить від ефективної взаємодії держави з іншими інститутами політичної системи. Найбільш суттєвим моментом у цій взаємодії є спеціалізація політичних функцій і ролей інститутів політичної системи, оскільки кожний з них створюється для забезпечення певних груп та інтересів. Недержавні організації доводять до відома держави інтереси і вимоги різних прошарків населення. Держава відповідно приймає важливі рішення з розподілу ресурсів у інтересах тих чи інших груп суспільства.

Особливе місце у політичній системі суспільства займають політичні партії. Політична партія — це громадське об'єднання, створене з метою участі громадян у політичному житті суспільства засобами формування і виразу їх політичної волі, участі у громадських і політичних акціях, у виборах і референдумах, а також з метою представництва інтересів громадян в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Цілі і завдання політичної партії викладені у її статуті та програмі. Основними цілями політичної партії є: завоювання влади конституційним шляхом; формування громадської думки; політична освіта і виховання громадян; вираз думок громадян з будь-яких питань суспільного життя; доведення цих думок до відома широкої громадськості і органів державної влади; висування кандидатів на виборах у законодавчі (представницькі) органи державної влади і представницькі органи місцевого самоврядування, участь у виборах у ці органи та у їх роботі тощо.

Втручання органів державної влади та їх посадових осіб у діяльність політичних партій, так само, як і втручання політичних партій у діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, не допускається. Питання, що торкаються інтересів політичних партій, вирішуються органами місцевого самоврядування за участю відповідних політичних партій або за погодженням з ними.

Органи державної влади надають підтримку на рівних умовах політичним партіям різними засобами:

1. Забезпечення рівних умов і гарантій щодо використання державних засобів масової інформації.

2. Створення рівних умов надання приміщень, що знаходяться у державній власності, на умовах, аналогічних умовам їх надання державним установам.

3. Забезпечення рівних умов участі у виборчих компаніях, референдумах, громадських і політичних акціях.

Державне фінансування політичної партії припиняється у разі призупинення її діяльності, а також у випадку невиконання політичною партією вимог відповідних законів.

Розрізняють такі види партій:

1. Масові політичні партії. Їх діяльність орієнтована на політичне виховання, підвищення політичної активності населення, надання цій активності якості постійності і безперервності.

2. Кадрові політичні партії. Виникають як виразники волі пануючих суспільних класів, інструмент оновлення еліт на основі кооптації в умовах обмежень на виборче право. Прагнуть до об'єднання еліт, збільшення чисельності з метою посилення впливу на електорат для перемоги на виборах. За своєю соціальною сутністю це — партії вищих суспільних класів.

3. Правлячі партії. Це партії, які вже одержали і здійснюють владу, головним чином через своїх членів, які займають найважливіші державні посади.

4. Партії влади. Як правило, існують у державі перехідного типу. Це подекуди тимчасові об'єднання, засновані на популярності конкретних діячів, використанні певного рівня реального поділу влади у державі і прагненні політичної влади вищих менеджерів виконавчої влади.

5. Державно-патріотичні партії. Вони орієнтуються на мобілізацію представників всіх соціальних прошарків і груп на забезпечення цілісності та стабільності держави.

Поряд з політичними партіями виділяють політичні, національні рухи як елементи політичної системи. На відміну від політичних партій, для них, як правило, характерна відсутність жорсткої централізованої організації, відсутність фіксованого членства, програму і доктрину замінює мета чи система політичних цілей.

Як уже зазначалося, до політичних організацій належать також різні громадські об'єднання. Діяльність останніх повинна бути гласною, а інформація про їх установчі документи та програми — загальнодоступною. До не суто політичних організацій належать такі, які виникають і розвиваються в силу економічних та інших причин. Це — профспілкові, кооперативні й інші організації, які свою діяльність здійснюють у виробничій, соціально-побутовій, культурній та інших сферах життя суспільства, причому вони не закріплюють у своїх статутах завдань активного політичного впливу на державну владу.

Окрему групу складають організації, які виникають і функціонують на основі індивідуальних схильностей та інтересів людей (товариство філателістів, нумізматів тощо). Політичний відтінок вони набувають лише як об'єкти впливу державних й інших політичних органів та організацій, але не як суб'єкти—носії політичної влади і відповідних відносин.