Пономаренко Дмитро Олександрович

Криворізький Національний Університет, Україна

Проблеми маркування товарів, які містять ГМО

Останнім часом наша держава проводить активну нормотворчу роботу в сфері охорони життя і здоров’я громадян, намагаючись покращити та удосконалити українське законодавство до рівня законодавства Європейського Союзу та поліпшити нормативно-правове регулювання в секторах фармацевтики та медицини.

Велика увага приділяється безпечності та якості харчових продуктів, як одного з чинників в підтриманні добробуту населення країни, рівня його здоров’я та попередження виникнення хвороб, що виникають у зв’язку з недоброякісним рівнем продуктів харчування та неналежно контрольованим процесом їх виробництва та маркування. Тому питання правового забезпечення біологічної безпеки харчових продуктів, вироблених з використанням генетично модифікованих організмів є досить актуальним для України. Хоча на сьогодні вплив генно модифікованих продуктів харчування повністю не встановлений на здоров`я людини, експерименти на тваринах не втілюють надії. Перше покоління пацюків, які вживали  ГМО  ніяк не відзначилося на їх нормальному функціонуванні, але уже друге покоління показники  істотно погіршилися, вони стали меньш рухомі, почали часто хворіти, їх тривалість життя зменьшилася у півтора раза. Та спостереження за третім поколінням піцюків остаточно показало вплив генно модифікованих продуктів харчування на живі організми – у них не було потомства, вони втратили здатність відтворюватися. І це дає поштовх замислитися як же впливають на людей генно модифіковані продукти харчування.

В Україні ГМ-продукти харчування не заборонені, але  Кабінет Міністрів України 13 травня 2009 року прийняв Постанову «Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг».

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок етикетування харчових продуктів, які містять генетично-модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг, що додається.

2. Ця постанова набирає чинності з 1 липня 2009 року.

Кабінет Міністрів обмежив імпорт продуктів із підвищеним вмістом генетично-модифікованих організмів. Згідно з постановою, харчові продукти, а також косметика та ліки, що ввозяться в Україну, мають проходити екологічну експертизу на кордоні. На територію України не допускатимуться продукти, у яких уміст генно-модифікованих організмів перевищує 0,9 %. Використовувати складники генетично модифікованого походження заборонено у продуктах дитячого харчування для дітей віком до 3 років.

Це не вирішило проблеми так, як за останні 4 роки частка генетично модифікованих продуктів на українському ринку зросла до 30%, стверджує заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко. Найчастіше трансгени зустрічаються у м’ясних, молочних продуктах, кондитерських виробах. «Відсоток вмісту ГМО в продуктах коливається від 0,5% до 30%. Ці продукти і вітчизняного виробництва також. Бо українські виробники користуються сировиною, яку вони привозять з-за кордону, і вона містить ГМО. Також вони використовують генетично модифіковану сою, яку вирощують в Україні. До того ж, на територію країни ввозять такі продукти. На сьогодні Україна не контролює вміст ГМО ні в тих продуктах, які ввозяться до нас, ні в тих, які виробляються тут». 

Два роки тому уряд ухвалив постанову, яка запроваджувала обов’язкове маркування трансгенних продуктів, а потім скасував її, оскільки в Україні, на відміну від країн ЄС, був відсутній сам механізм цього маркування. 

Специфіка не втішна для всіх українців, так як вони взагалі не знають, які товари повсякденного вжитку купують на полицях магазинів. Це показує відсталість нашої держави від більш розвинених, не тільки у технологічному плані, а і у плані поінформованості населення, країн Європи. Ця проблема досить вагома як на мене оскільки кожен має право знати що він купує і тим паче споживає. Для вирішення даної проблеми Україні треба:

·       по-перше, розробити та прийняти сам механізм маркування розроблений згідно європейської моделі;

·       по-друге, знову прийняти обов`язковість перевірки не тільки імпортних товарів, але і вітчизняних;

·       по-третє, відкрити у кожному обласному центрі хоча б одну відповідну лабораторію, яка б займалася перевіркою маркування продукції та відповідним відсотком вмісту ГМО в товарі;

·       по-четверте, ввести кримінальну відповідальність виробників, які не вказують на своїй продукції вміст ГМО у товарі, ввести штрафні санкції за дані дії.

Список використаної літератури:

1.     Питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми та/або мікроорганізми. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 року // Офіційний вісник України. — 2007. — № 57. — № 57. — Ст. 2286.

2.     Коваль Л. Трансгени: порятунок чи загроза // Урядовий кур’єр. — 24 травня 2007 року. — № 90.

3.     Постанова Кабінету Міністрів України від2012 року № 468 «Про затвердження Порядку етикетування (маркування) харчових продуктів щодо вмісту в них генетично модифікованих організмів» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=184700&cat_id=32862