Право / 9. Гражданское право

Курченко С.В.

здобувач кафедри цивільного права № 2

Національного університету

«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

ПОНЯТТЯ ГАЗОПОСТАЧАННЯ

ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

На сьогоднішній день постачання природного газу є не лише діями зі створення належних умов життєдіяльності населення України та забезпечення її енергетичної безпеки, а й прибутковим бізнесом. Водночас, запровадження на ринку природного газу елементів конкурентного середовища породило ряд питань, які закономірно викликають інтерес як наукової громади так і юристів практиків. До таких питань, зокрема, відноситься природа газопостачання.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу – це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню й полягає в наданні послуг та пов’язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів [1, ст. 1]. Подібне визначення міститься й у пункті 2 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 476), відповідно до якого газопостачання визначається як послуга, яка передбачає реалізацію природного або скрапленого газу шляхом транспортування його до споживача [2, п. 2]. Наведені визначення дають чітко зрозуміти, що газопостачання є нічим іншим як послугою, а тому в аспекті класичного розуміння послуги його результати є нематеріальними і мають лише юридичний характер. Варто звернути увагу на те, що одночасно з визнанням газопостачання послугою законодавець встановив, що ця послуга пов’язана з реалізацією природного газу, а наведена постанова Кабінету Міністрів України взагалі визначила, що послуга газопостачання передбачає реалізацію газу. Такий підхід взагалі ставить під сумнів можливість ототожнення постачання природного газу через приєднану мережу з родовим договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Адже на відміну від останнього, договір постачання природного газу має на меті врегулювати відносини з надання послуг, а не передачі товару у власність. Крім того, такий стан речей цілком логічно формує запитання про предмет договору, бо в обох випадках він буде різним. Якщо договір постачання природного газу розглядати суто як різновид договору купівлі-продажу, то його предметом буде газ, а відносини з такого договору будуть мати речовий характер, якщо ж розглядати такий договір як договір з надання послуг, то його предметом буде послуга, а саме передача газу споживачеві, а тому правовідносини з нього будуть мати зобов’язальний характер.

У зв’язку з використанням у договірних відносинах газопостачання конструкції договору приєднання, зокрема, Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 938, саме зміст цього договору й дає відповідь на природу відносин, що виникають з нього. Розділ «Предмет договору» наведеного договору встановлює, що виконавець, зокрема, зобов’язується безперервно надавати споживачеві послуги з газопостачання, а споживач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами). При цьому розділ «Ціна на газ та вартість послуг» регулює порядок визначення роздрібної ціни на природний та скраплений газ. Таким чином, хоча в умовах Типового договору, що розглядається, питання послуг і самого газу як предметів договору дуже тісно пов’язані, однак його аналіз дозволяє дійти висновку, що даний договір поєднує в собі умови про надання послуг газопостачання та купівлі самого газу [3]. На підтвердження наведеної позиції слугує й частина перша статті 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», згідно з якою постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов’язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором [1].

Підводячи підсумок від вищенаведеним варто зазначити, що відносини газопостачання в Україні мають складну і комплексну структуру. Поясненням цьому є характер природної монополії сфери газопостачання, а тому й об'єднання в її межах не лише діяльність з продажу газу, а ще й таких «супутніх», але не менш важливих видів діяльності, як видобуток, зберігання, транспортування, розподіл тощо. Саме цим і пояснюється «дефіцит» нормативно-правового регулювання відповідних відносин на рівні Цивільного кодексу України, який не може повною мірою відобразити таку складну структуру відносин саме в силу їх монополістичної природи. На завершення варто констатувати, що сфера газопостачання в Україні є дуже молодою в аспекті розвитку капіталістичних відносин, а тому повністю відкрита для глибокого наукового аналізу, який переслідує за мету формування пропозицій до її вдосконалення.

Література:

1. Про засади функціонування ринку природного газу : Закон України від 08.07.2010 № 2467 – VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 48. – Ст. 566 (зі змін).

2. Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання : постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 № 476) // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 55.

3. Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 : постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 938 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 27. – Ст. 92