Право/9. Цивільне право

Сачовська О.Р.

Національний університет дежавної податкової служби України, Україна

Порівняльна характеристика договору довічного утримання та спадкового договору

Інститут спадкового договору виник в Україні з прийняттям чинного Цивільного кодексу в 2003 році. Спадковий договір є досить поширеним у багатьох країнах світу, та на практиці в Україні даний договір поступається в популярності інститутам спадкування за законом і за заповітом. Найбільш близько спадковий договір схожий на договір довічного утримання. Саме тому, слід окремо приділити увагу порівняльній характеристиці договору довічного утримання та спадкового договору.

Теоретичну основу дослідження даного питання склали положення, викладені у працях вітчизняних та зарубіжних вчених: М.М. Агаркова, Б.С. Антимонова, М.І. Брагінського, Г. Брокса, Ф. Вайлєра, В.В. Васильченка, К.А. Граве, С.А. Денисова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Ю.О. Заіки, О.С. Іоффе, Ю. Калєрта, В.М. Коссака, Д. Ляйпольда, С.В. Мазуренко, Й. Майєра, І.Б. Новицького, Д. Нолтінга, З.В. Ромовської, В.І. Серебровського, О.П. Сергєєва, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, Б.Б. Черепахіна, Я.М. Шевченко, та ін.

На перший погляд може здаватися, що договір довічного утримання та спадковий договір дуже схожі, якщо їх порівнювати і брати до уваги права та обов’язки сторін, процедуру оформлення, виконання таких договорів. Більше того, навіть у судовій практиці зустрічаються випадки, коли суд ототожнює ці два договори. Однак договір довічного утримання й спадковий договір мають суттєві відмінності.

Виходячи з положень ЦК, суть обох договорів полягає в переході майна або майнових прав від відчужувача до набувача внаслідок виконання набувачем певних дій відносно відчужувача до його смерті (юридичного факту – події, яка в даному випадку є відкладальною обставиною)[2, c.239]. Також , слід зазначити, що договір довічного утримання (догляду) подібний до спадкового договору по своїй юридичній природі, який також полягає між відчужувачем, що є власником майна, і набувачем, на якого покладається обов’язок виконувати розпорядження відчужувача і який, у разі смерті останнього, набуває права власності на його майно.

Так, у них дуже багато загальних рис, але між ними існує суттєва різниця. Ця різниця полягає в моменті набуття права власності набувача на майно відчужувача. Якщо за договором довічного утримання набувач набуває права власності на майно відчужувача в момент укладення договору і в подальшому, ще при житті відчужувача уже є власником цього майна, то у спадковому договорі право власності на майно відчужувача виникає у набувача тільки після смерті відчужувача. Тому цей договір є саме «спадковим». Процедура оформлення спадщини в даному випадку виконана процедурою укладення та оформлення спадкового договору і подальші дії по оформленню спадщини набувачу не потрібно виконувати.

Іншою суттєвою різницею між цими двома договорами є відсутність у відчужувача за спадковим договором обов’язків щороку сплачувати податок з доходів тому, що в нього відсутні самі грошові одержання. За договором довічного утримання таке зобов’язання у відчужувача є, тому що він одержує обов’язкову грошову допомогу [4, с.749].

Відмінність спадкового договору від договору довічного утримання (догляду) пов’язується з моментом набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством,— з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.

Також існує відмінність спадкового договору від договору довічного утримання по змісту: при укладенні спадкового договору набувач зобов’язується виконувати розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на його майно, а за договором довічного утримання відчужувач передає набувачеві у власність своє майно яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувачаутриманням та (або)доглядом довічно [4, c.741].

При укладенні спадкового договору державна реєстрація непотрібна, натомість при укладенні договору на довічне утримання може передбачатися державна реєстрація, якщо за договором набувачеві у власність передається нерухоме майно.

Спадковий договір передбачає перехід права власності на майно відчужувача до набувача після смерті відчужувача, а договір на довічне утримання передбачає перехід права власності після його нотаріального посвідчення.

Що ж стосується терміну припинення дії, то у спадковому договорі він може визначатися датою смерті відчужувача або датою коли набувач вчиняє певну дію майнового або немайнового характеру після відкриття спадщини, якщо таке зобов’язання має місце в умовах договору, а договір на довічне утримання припиняється зі смертю відчужувача.

Забезпечення виконання таких договорів є різними, що зумовлено наявністю права власності на майно відчужувача у набувача за договором довічного утримання та його відсутністю за спадковим договором (переходить право власності лише після смерті відчужувача). У даному випадку обов’язки набувача за спадковим договором можуть мати одноразовий характер, тобто вчинення певної дії майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття, водночас за договором довічного утримання такі обов’язки як правило мають систематичний характер (матеріальне забезпечення відчужувача протягом його життя, забезпечення його різними вилами опіки) [3, c.21].

За умовами спадкового договору відчужувач може призначити особу яка буде здійснювати контроль за виконанням договору після його смерті, в той же час за договором довічного утримання після смерті відчужувача відсутні подібні дії, оскільки такий договір припиняється зі смертю відчужувача.

Також спадковим договором передбачається, що право власності на майно, що є об’єктом такого договору належить відчужувачу до його смерті, а за договором довічного утримання право власності на таке майно належить набувачу ще до смерті відчужувача, що може зумовлювати додаткові зобов’язання набувача, наприклад набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за таким договором.

Також слід звернути увагу на те, що спадковий договір укладається на користь відчужувача, а договір на довічного утримання може укладатися і на користь третьої особи, з цього випливає і можливість розірвання таких договорів. Так, спадковий договір може бути розірваний судом за вимогою відчужувача та набувача у відповідних випадках, в той же час договір на довічне утримання може бути розірваний судом як за вимогою відчужувача та набувача, так і за вимогою третьої особи на користь якої він був укладений, звичайно при передбаченні такої особи умовами договору.

З огляду на вище зазначене, можна дійти висновку що між спадковим договором і договором довічного утримання є більше відмінних рис ніж спільних. Та у зв’язку з тим, що населенню України мало що відомо про спадковий договір його часто плутають з договором довічного утримання, і саме тому, він ще досі не набув значного поширення в нашій державі. І тому, на нашу думку, задля вирішення даної проблеми треба приділити значну увагу детальнішому вивченню цього договору. Необхідно проводити інформаційну роботу з громадянами України задля кращого їх розуміння договірного зобов’язального права, щоб у разі необхідності вони могли застосувати свої знання на практиці. Це можна вирішити шляхом здійснення публікацій відомостей про спадковий договір, а також його порівняння з іншими договорами, що відносяться до однієї сфери діяльності у друкованих виданнях. А також, слід приділяти більшу увагу вивченню спадкового договору у навчальних закладах.

Література:

1. Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 18 вересня 2012 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 380 с.

2. Домбругова А. Довічне утримання за новим Цивільним кодексом України // Юрид. вісн. України. – 2003.– № 44– 436 с.

3. Клименко О.М. Договір довічного утримання (догляду). –К.: Видавець Фурса С.Я., 2006. – 40 с.

4. Дзера О.В.Зобов’язальне право: теорія і практика /За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.