Психология и социология / 12. Социальная психология

К.пс.н. Буркало Н.І.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна

Особливості кроскультурних досліджень в психології

Наше життя безперервно межує з культурою і набуває відповідних форм. Вплив культури проявляється в усьому, вона розповсюджується і формує наше бачення світу. Культурні бачення є конструктом, що слугують в організації нашої реальності. Відома дослідниця М. Мід, описуючи власні польові дослідження на Новозеландських островах, була впевнена, що культура є чинником, який учить дітей, як думати, почувати і діяти [4; 9]. Саме тому кроскультурні дослідження дають нам можливість дослідити унікальність та неповторність кожної культури та знайти шляхи взаєморозуміння між людьми.

Кроскультурна психологія бере свій початок у працях В. Вундта і французьких соціологів початку XX ст.: Г. Лебона, А. Фулье, Г. Тарда. Проте ці вчені не проводили емпіричних досліджень. Методологом кроскультурної психології став саме В. Вундт, який з 1900-1920 рр. розпочав видання грандіозної, 10-томної «Психології народів». Головним проявом «народного духу» він вважав мовну діяльність. Згідно поглядів В. Вундта основним методом «психології народів» було розуміння та порівняльна інтерпретація елементів культури [3]. В сучасній кроскультурній психології домінує емпіричний метод. Предметом кроcкультурних досліджень є особливості психіки і поведінки людей з точки зору їхньої обумовленості соціальними та культурними чинниками, специфічними для кожної із порівнюваних етнокультурних спільнот. Перш ніж проводити кроскультурне дослідження потрібно визначитися, які особливості психіки можуть потенційно підпадати під вплив культурних чинників, а також необхідно пояснити, що саме дослідник владає у визначення поняття «культури» [2; 3].

Культуру в психології інтерпретують як систему знань, звичаїв, традицій, що охоплюють ціннісні орієнтації, моральні й етичні норми, переконання і забобони, деякі параметри середовища. Така система повинна бути прийнята відповідною ідентифікаційною групою, передаватися від одного покоління до іншого. При цьому не важливо, є група лише частиною популяції чи великим співтовариством. Слід зазначити, що людство культурно дискретне, як біологічно дискретний живий вид у світі живого. Кожен етнос завдяки цій дискретності творить свою культуру. Новації в ній відбуваються в межах певного етносу і взаємодіють з іншими галузями своєї і споріднених культур. Так здійснюється і загальнолюдський культурний прогрес, бо етноси не відокремлені один від одного, культурний обмін відбувається безперервно [6].

Серед основних різновидів кроскультурних досліджень виділяють: 1) узагальнюючі дослідження, спрямовані на перевірку можливості переносу результатів, які були отримані в певній культурній групі; 2) дослідження експлораторного характеру психологічних відмінностей представників різних культур, що не пов’язані з перевіркою теоретичних гіпотез або тільки констатують відмінності, залишаючи відкритим питання щодо їхньої природи за допомогою різноманітних опитувальників; 3) дослідження, які базуються на сформульованій теорії, що описує специфічні особливості культури, різноманітні культурні особливості – культурні традиції, характер виховання тощо; 4) дослідження зовнішньої валідності, коли дослідник намагається перевірити ряд контекстних змінних, які, можливо, є факторами впливу на залежну змінну, наприклад, дослідження впливу культури на гендерні стереотипи, коли, скажімо, в популяціях з традиційною ідеологією, на відміну від популяції з егалітарною ідеологією, ті особистісні риси і якості, що сприймалися як чоловічі, оцінювалися більш високо [2].

Під час проведення кроскультурного дослідження обирають валідні психологічні методики та вивчають декілька груп, до яких належать представники яких-небудь етносів. Кроскультурне дослідження проводиться паралельно в декількох вибірках з різними культурами. Після його закінчення здійснюється порівняльний аналіз отриманих даних. Важливою властивістю вибірки є її репрезентативність, тобто ступінь адекватності характеристик досліджуваних (вік, освіта, стать, соціально-економічні умови проживання і т. ін.) відповідним характеристикам популяції, на яку заплановано поширити отримані експериментальні результати [7].

На достовірність результатів у кроскультурних дослідженнях може вплинути культурна неадекватність тестових завдань, коли пункти тестових методик по-різному сприймаються представниками різних культур внаслідок специфічних культурних традицій, які притаманні різним етнічним групам. Одним із адекватних засобів контролю цих джерел артефактів вважають подвійний переклад методики, коли текст перекладається з мови оригіналу на мову іншої культурної групи, а потім інший незалежний перекладач перекладає цей текст на мову оригіналу. Неузгодження в перекладі використовують для подолання недоліків у формулюванні запитань [2].

Pезультати кроскультурних досліджень М. Мід культури острова Самоа змінили розуміння особливостей підліткового віку. До того вважали, що бурхливі емоційні процеси повинні супроводжувати активні фізіологічні процеси, і це є універсальною ознакою для будь-якої культури. Мід виявила, що на Самоа методики батьківського виховання дітей істотно відрізняються від прийнятих в американській культурі. Батьки самоанських дітей прагнули уникати конфліктів із ними, не обмежували ігор, не примушували силою виконувати які-небудь завдання. Тому між ними рідко виникали конфлікти й емоційна напруженість. Надалі правила та обмеження, оскільки їх встановлювали не батьки, а традиція, не викликали конфліктів та емоційного дискомфорту, а покарання не призводило до образ або ворожого ставлення. У результаті досліджень М. Мід постали нові питання: як багато в поведінці зумовлено культурою, а що залежить у ній від тілесної конституції тощо [4; 9].

Ці та подібні дослідження стали основою для обґрунтування психологами поняття «культурний детермінізм» – зумовленість вибору людини її належністю до певної культури [6]. Американська дослідниця Рут Бенедикт стверджувала, що діти стають частиною своєї культури зі всіма її усвідомлюваними можливостями та обмеженнями, які спрямовують їх життя. Це означає, що вибір людини визначається культурою, до якої вона належить. Максимуму цей вплив досягає, коли дитині виповнюється п'ять років. Зіткнення з культурними нормами й очікуваннями часто викликає обурення і неприязнь дитини, бо вона прагне до автономії і вільного вираження спонук, що призводить до конфлікту з тими, хто виконує роль «агентів» культури, – батьками, рідними, старшими. Прийняттю культурних норм сприяють тісні емоційні зв'язки між дітьми і батьками [1; 8].

Найбільш яскраво проявляються культурні відмінності в поведінці батьків, яка пов’язана з укладанням дитини спати. Американці намагаються спати окремо від дітей, вважаючи, що це допомагає розвивати їх незалежність; пропонується деяка допомога тільки у вигляді «втішних предметів», таких як спеціальна ковдра або іграшка. В інших культурах батьки не ставлять перед собою такого завдання. У сільських місцевостях Європи діти сплять разом з матір'ю протягом усього першого року життя. Це характерно і для багатьох інших культур, де рідко застосовуються «втішні предмети» і ритуали укладання спати. Матері індіанських племен, прагнучи обов'язково встановити дуже тісний зв'язок зі своїми дітьми, сплять разом з ними протягом декількох років після пологів. Після народження наступної дитини старші діти переходять на ліжко в тій же кімнаті або ділять ліжко з іншим членом сім'ї. У традиційних японських сім'ях дитина спить з матір'ю або з батьком на його половині або в окремій кімнаті. Така практика виховує в дитині якості, що відповідають цілям розвитку в даній культурі [5].

В ході проведення кроскультурних досліджень було доведено, що гендерні ролі залежать від культури. Одному із таких досліджень американські вчені поставили студентам із 14 різних культур такі запитання: «Чи повинна жінка виконувати роботу по дому?», «Чи повинна жінка перейматися більше кар’єрою чоловіка, ніж своєю власною?» Результати були такі: студенти із Нігерії і Пакистану мали набагато традиційніші погляди на різні ролі для чоловіків і жінок, ніж студенти-данці та німці [10].

В інших дослідженнях виявили цікаві взаємозв'язки між батьківськими і сімейними цінностями та успіхами учнів, а саме, китайські матері дошкільнят високо цінують освіту і переконані, що вони повинні принести в жертву шкільних успіхів дітей свої особисті інтереси і що зусилля матері відіграють головну роль в успіху дітей [5]. Американські матері в цьому дослідженні не надавали великого значення академічній успішності дітей, вони хотіли, щоб підхід до дітей в школі був менш директивним і не підривав у дітей віру в себе.

Незважаючи на певні труднощі, які можуть виникати при проведенні кроскультурних досліджень, саме ці дослідження дають нам можливість виявити психологічні та етнокультурні особливості способу життя та мислення представників різних етнічних груп. Знаючи ці відмінності, ми зможемо будувати більш гармонійні та толерантні взаємовідносини між людьми.

Література:

1. Бенедикт Р. Психологические типы в культурах Юго-Запада США // Антология исследований культуры. – М., 1997. – Т. 1.

2. Бондарчук О. І. Експериментальна психологія. – К., 2003. – 120 с.

3. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. – СПб., 2006. – 320 с.

4. Мид М. Культура и мир детства / Пер. с англ. – М., 1988. – 430 с.

5. Мацумото Д. Психология и культура. – СПб., 1-е издание, 2003. – 720 с.

6. Палій А. А. Диференціальна психологія: Навч. посіб. – К., 2010. – 429 с.

7. Савицька О. В., Співак Л. М. Етнопсихологія: Нав. посіб. – К., 2011. –

264 с.

8. Benedict R. Patterns of Culture. – Boston-New York: Houghton, Mifflin and Company, 1934. – 260 p.

9. Mead M. From the South Seas – Morrow, N.Y., 1939.

10. Williams J. E., Best D. L. Sex and psyche: Gender and self viewed cross-culturally – Beverly Hills: Sage, 1990.