Ткаченко Сергій Анатолійович

к.е.н., доц., проректор з науково-педагогічної роботи (навчальний процес)

ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут», Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ

ІЗ ЗАМКНЕНИМ АНАЛІТИЧНИМ КОНТУРОМ

Найбільш правильним виступає підхід до визначення складу функцій управління, який ґрунтується на дослідженні управління в єдності двох його органічних сторін: сутності управління, для якої характерна, спільність, універсальність управлінської діяльності, яка випливає із єдності законів процесів управління в різних об’єктах управління, і змісту управління, для якого характерна специфічність управління, яка виходить із конкретності законів розвитку того або іншого об’єкту управління. Спираючись на тезис даного висловлювання, в управлінні можна виділити чотири загальні функції: планування, облік, аналіз і регулювання.

Кожна із функцій у процесі подальшого поділу й спеціалізації управлінської праці може бути диференційована на ряд складових. Наприклад, у плануванні можуть бути виділені прогнозування, перспективне планування, поточне планування, оперативне планування. О.А. Хитрова зазначає, що «на практиці застосовується стратегічне, короткострокове, а також оперативне планування» [1, с. 72]. Функція обліку може бути диференційована на фінансовий облік, управлінський облік, податковий облік та інші.

Щодо функції управління планування, дуже цікавим виступає погляд У.С. Расулової, яка вважає, що «… коли критерієм ефективності планування є тільки виконання та перевиконання плану, виникає реальна загроза того, що процес планування взагалі втратить сенс через те, що планові показники будуть свідомо занижуватися» [2, с. 29]. А згідно з поглядом Пітера Лоранжа, « … процес планування виступає інструментом, який допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його завдання – забезпечити нововведення і зміни в організації у достатньому ступені» [3, p. 2].

Основне завдання обліку виступає у відображенні процесів, що фактично відбуваються, і контролю за виконанням плану виробничо-господарської діяльності в цілому, в кожній його частині і за кожний відрізок часу. Забезпечуючи постійний збір інформації про фактичний розвиток виробничо-господарських процесів, її класифікацію і узагальнення, облік тим самим створює можливість виявлення різного роду відхилень від запланованих напрямків та параметрів розвитку. У цій якості облік виступає як база аналізу, регулювання й забезпечення діяльності об’єктів, якими керують.

Наступна важлива функція управління – аналіз. Отримання облікової інформації не ідентично отриманню знань про виробничо-господарські процеси, що відбуваються. Знання, розуміння процесів, що відбуваються, може бути досягнуто тільки в результаті усвідомлення інформації за допомогою аналізу отриманих даних. Аналіз дозволяє надати кількісну та якісну оцінку змін у процесах розвитку об’єктів, якими керують, відносно завданих параметрів виявити закономірності розвитку об’єктів, якими керують, виявити втрати й причини їх виникнення. У цьому зв’язку аналіз виступає базою для вироблення управлінських рішень.

Регулювання включає у собі вироблення і прийняття управлінських рішень. Дослідженням функції регулювання займається спеціальна наукова дисципліна (в межах науки про управління) – теорія прийняття рішень. Цей розділ науки про управління почав створюватися вже досить давно, на початку п'ятдесятих років минулого сторіччя. У нас в країні становлення теорії прийняття рішень пов’язано з роботами Г.А. Арбатова [4], Ф.Ф. Аунапу [5], Д.М. Гвішіані [6], М.Г. Чумаченко [7] та інших. Із іноземних фахівців істотний внесок в цю галузь знань внесли Р.Д. Льюс, X. Райфа [8], Г.А. Саймон [9], Д. Форрестер [10] і інші.

Найбільш активна частина функції регулювання – реалізація прийнятих рішень – заключна ланка управління. Головна задача регулювання виступає в тому, щоб усунути вплив небажаних факторів на процеси розвитку об’єктів, якими керують і в різноманітних ситуаціях утримувати параметри розвитку цих процесів у завданих або оптимальних межах.

Функція регулювання здійснюється на базі економічного аналізу і полягає в прийнятті рішень із коректування планів, удосконалення обліку, проведення технічних, економічних і організаційних заходів, які сприяють усуненню виявлених відхилень та оптимізації процесу, яким керують. У реальних умовах діяльності підприємств одна частина рішень реалізується у функціональних підрозділах, інша – в лінійних, де здійснюється безпосередній вплив на сам процес. Правильне рішення, яке приймається в тієї або іншої конкретної ситуації, передбачає всебічне врахування таких, якими керують, і таких, якими не керують, факторів і обмежень.

Основні функції управління щільно взаємопов’язані і в сукупності організують процес управління із замкненим контуром. У контурі виділяються керуючі впливи, спрямовані від керуючої частини на об’єкт управління, і зворотний зв'язок, який здійснюється від об’єкта до керуючої частини (рис. 1).

Рис. 1. Схема взаємозв’язків функцій управління:

- планування; - облік; - аналіз; - регулювання

Формально взаємозв’язок функцій у процесі управління може бути представлений у вигляді графу , де , а система зв’язків визначається безліччю пар, в яких перший елемент виступає інформатором, а другий – інформантом, формула (1):

. (1)

Наведена схема формує розуміння загальних принципів управління, внаслідок чого вона інваріантна по відношенню до різноманітних процесів управління. Однак потрібно мати на увазі, що в реальних умовах взаємозв’язки функцій дещо складніші. Наприклад, дані аналізу можуть бути використані для виконання функції перспективного планування – в цьому випадку виникає взаємозв’язок функцій . До того ж, між функціями управління існують ще методологічні зв’язки: методологія обліку залежить від методології планування; методологія аналізу – від методології планування і обліку тощо.

Список використаних літературних джерел

1. Хитрова О.А. Бізнес-план як один з видів стратегічного планування / О.А. Хитрова // Матеріали другої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції [«Україна наукова»]. - Київ, 2006. – У 2-х ч. Ч. 2. – 92 с. – С. 72-73.

2. Расулова У.С. Ефективність оперативного планування торговельних підприємств Донецького регіону / У.С. Расулова // Матеріали другої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції [«Україна наукова»]. - Київ, 2006. – У 2-х ч. Ч.2. – 92 с. – С. 29-31.

3. Lorange P. Corporate Planning: An Executive Viewpoint / Peter Lorange. - N.J.: Prentice-Hall, 1980. - 2 р. – p. 2.

4. Арбатов Г.А. Человек системы / Г.А. Арбатов.– М.: Вагриус, 2002.–265с.

5. Аунапу Ф.Ф. Научные методы принятия решений в управлении производством / Ф.Ф. Аунапу. – М.: Экономика, 1974. – 134 с.

6. Гвишиани Д.М. Организация и управление / Д.М. Гвишиани; [3-е изд., перераб.]. – М.: Изд-во МГТУ, 1998. – 268 с.

7. Чумаченко Н.Г. Принятие решений в управлении производством / Н.Г. Чумаченко, А.П. Савченко, В.Г. Коренев. – К.: Техніка, 1978. – 192 с.

8. Льюс Р.Д., Райфа X. Игры и решения. Введение и критический обзор / Р.Д. Льюс, X. Райфа. – М.: Издательство иностранной литературы, 1961. – 642с.

9. Саймон Г.А. Теория принятия решений в экономической теории и науке о поведении / Г.А. Саймон // Теория фирмы. – Спб., 1995. – С. 54-72.

10. Форрестер Д. Мировая динамика / Д. Форрестер.– М.: АСТ, 2006.–384с.