Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К. е. н. Герасимова Л.М.,магістр Димитрієва Т.І.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Конкурентоспроможність продукції підприємства: сутність, показники, критерії

На сьогоднішній день проблема вивчення конкурентоспроможності продукції, являється досить важливою. В ринковій економіці ця категорія є однією з ключових. В сучасних умовах, коли конкуренція на ринку товарів і послуг дуже велика, саме утворення конкурентоспроможної продукції виводе підприємство на передові позиції та обумовлює підвищення прибутків. Тому підвищення конкурентоспроможності продукції, є необхідною умовою досягнення успіху підприємством.

Завдяки активному інтересу до проблем підвищення конкурентоспроможності продукції, що виникли в результаті розвитку ринкових відносин, з’явилася велика кількість робіт, спрямованих на вирішення цієї проблеми. Наукові аспекти проблеми дослідження конкурентоспроможності продукції лежать у сфері інтересів багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних вчених – економістів [1,2].

Розв'язання проблеми підвищення рівня конкурентоспроможності продукції підприємств вимагає вирішення комплексу техніко-організаційних питань, у тому числі - вивчення показників та критеріїв конкурентоспроможності продукції. Застосування критеріїв та показників допомагають зробити оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства, знайти напрямки для її підвищення, дають базу для аналізу та вивчення її динаміки. Разом з тим, ця проблема має важливий методичний аспект через відсутність в практиці діяльності підприємства простої та зручної методики для оцінки рівня конкурентоспроможності його продукції.

Конкурентоспроможність продукції - це багатоаспектне поняття, яке означає відповідність товару умовам ринку, конкретним потребам, не тільки за своїми економічними, технічними, якісними та естетичними характеристиками, але й за комерційними та іншими умовами його реалізації (ціна, термін поставки, реклама).

Для ефективного управління конкурентоспроможністю продукції підприємства виникає необхідність у дослідженні закономірностей її формування, сутності поняття.

Є багато визначень цього поняття, які водночас часто протистоять один одному. Одні автори вважають, що конкурентоспроможність продукції - це сукупність споживчих властивостей товару, яка визначає його відмінність від інших товарі-аналогів, за мірою та рівнем задоволення потреби покупці та витратами на його придбання та експлуатацію [2].

Інші вважають, що це можливість продукції бути більш привабливою, для споживача у порівнянні з іншими виробами аналогічного виду та призначення завдяки кращій відповідності своїх якісних та вартісних характеристик потребам ринку та споживчим оцінкам [3].

Треті, під конкурентоспроможністю розуміють комплекс споживчих та вартісних характеристик товару, які визначають його успіх на ринку, тобто перевагу продукції над іншими в умовах широкого пропонування товарів-аналогів [4].

Однак у всіх цих визначеннях поняття є один недолік: конкурентоспроможність в них подається як сукупність, тобто сума від властивостей товару без врахування того, що для споживача більш важливим є співвідношення - якість-ціна споживання.

Тому найбільш влучним визначення конкурентоспроможності продукції є визначення, відповідно до якого конкурентоспроможність продукції - це комплексна багатоаспектна характеристика, яка відображає можливість продукції на протязі періоду її виробництва відповідати за якістю потребам конкретного ринку, адаптуватися по відношенню якості та ціни до потреб споживачів, забезпечувати вигоду виробнику при її реалізації [5].

Конкурентоспроможність — це більш високе в порівнянні з товарами-замінниками співвідношення сукупності якісних характеристик товару та витрат на його придбання та споживання при їх відповідності потребам ринку або його сегмента. Тобто конкурентоспроможним вважається товар, у якого сукупний корисний ефект на одиницю витрат вище, ніж у інших, та при цьому величина жодного з критеріїв не є прийнятою для споживача.

Товар з низьким рівнем якості може бути конкурентоспроможним при відповідній ціні, але при відсутності будь-якої властивості він втратить привабливість взагалі.

Деякі спеціалісти розділяють складові конкурентоспроможності на умовно жорсткі, які легко піддаються вимірюванню (рівень якості, ціна) та умовно м'які, які тісно пов'язані з особливостями сприйняття продукції й не зажди легко вимірюванні (імідж товару).

Конкурентоспроможність продукції - це її властивість, а рівень конкурентоспроможності - показник цієї властивості, що виражається в умінні протистояти конкурентам на конкретних ринках у визначений період в порівнянні з продукцією конкурентів. Тобто під рівнем конкурентоспроможності продукції пропонується розуміти відносну характеристику продукції як товару, який виражає міру її переваги на даному ринку товарові-конкуренту (аналогові).

Конкурентоспроможність - поняття відносне, яке чітко співвідноситься з конкретним ринком і часом продажу. Конкурентоспроможність тісно прив'язана до конкретного ринку (внутрішнього, регіонального, міжнародного та ін. ) і потреб строго відведених груп споживачів.

Некоректно ототожнювати конкурентоспроможність тільки з рівнем якості та технічним рівнем продукції. Поняття «конкурентоспроможність продукції» ширше понять «якість продукції» та «технічний рівень продукції». Конкурентоспроможність товару визначається на відміну від якості, сукупністю цих конкурентних властивостей, що становлять єдиний інтерес для даного покупця і забезпечують задоволенню даної конкретної потреби. Тоді іноді товар з більш високим рівнем якості може бути менш конкурентоспроможним.

З позиції якості порівняються лише однорідні товари, а з позиції оцінки конкурентоспроможності, де за базу оцінки беруть конкретну потребу, можливі зіставлення і неоднорідних товарів.

Конкурентоспроможність товару визначається сукупністю тільки тих його властивостей, що становлять інтерес для споживача або забезпечують задоволення даної потреби і визначаються спроможністю продукції бути проданою на конкретному ринку, у максимально можливому обсязі і без збитків для виробника.

Визначення конкурентоспроможності передбачає участь двох груп показників: якісних та вартісних. При виборі їх треба враховувати, що конкурентоспроможність враховується тільки тими показниками, які представляють інтерес для конкретного споживача.

Якісні показники конкурентоспроможності характеризуються властивостями товару, завдяки яким він задовольняє визначену потребу [6]. Це можуть бути наступні показники: досконалість виконання основної та допоміжної функції, універсальність застосування; довговічність, можливість зберігання; гігієнічні, психологічні; художня виразність; стабільність товарного виду.

Вартісні показники характеризують витрати споживача на задоволення його потреб шляхом даної продукції. Вартісні показники складаються з витрат на купівлю (продажна ціна) та витрат на експлуатацію виробу в період строку його корисної дії: ремонт, технологічне обслуговування.

Рівень ціни споживання є для покупця також елементом конкурентоспроможності товару та залежить від споживчих властивостей конкретного виробу. Крім того, витрати на задоволення потреб визначаються умовами придбання предмета споживання, тобто обставин, які не залежать від самого товару. Вони пов'язані з соціально-економічним положенням споживачів, наявністю послуг, їх вартістю, сервісу [5].

Розглянемо критерії конкурентоспроможності продукції для цілеспрямованого та прогнозованого впливу через них на конкурентоспроможність.

Будь-який товар має комплекс властивостей, які визначають міру його придатності до споживання в конкретних умовах. Щоб об'єктивно оцінити конкурентоспроможність товару, виробник повинен при аналізі використовувати ті ж критерії, якими оперує споживач.

Серед критеріїв, які характеризують конкурентоспроможність промислової продукції виділяють: технічні (естетичні, ергономічні), економічні (ціна споживання) та організаційні (знижки, гарантії та ін.) [5].

Такий поділ критеріїв можна використовувати в оцінці конкурентоспроможності будь-якої продукції, незалежно від галузі.

Кількість критеріїв конкурентоспроможності залежить від виду та складності продукції в технічному та експлуатаційному відношенні, а також необхідної точності оцінки, цілі дослідження та інших чинників. При цьому критерії повинні бути вибрані не на базі передбачень, особистого досвіду, а на основі детального вивчення споживчого попиту.

Таким чином, щоб залишитися конкурентоспроможним, підприємство повинно додержуватись основних вимог до вибору критеріїв та показників конкурентоспроможності продукції. Тільки тоді результати оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути використані для вибору оптимальних напрямків її підвищення. Це дасть змогу підприємству визначити основні напрямки зміцнення конкурентних позицій та розробити відповідну стратегію своєї діяльності.

Література:

1. Фатхутдинов, Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: зкономический маркетинг, менеджмент / Р. А. Фатхутдинов. - М.: Зкономика, 2002. - 567 с.

2. Бухалков М. Маркетинг / М. Бухалков. - М. Зкономика, 2001. - 276 с.

3. Акудич, М.В. Анализ конкурентоспособности продукции в аспекте взаимоотношений с потребителями / М. В. Акудич // Маркетинг: - 2003. - №6(73) - с. 106-112.

4. Багиев, Г. Л. Маркетинг: Учеб для вузов / Г. Л. Багиев . - М.: Зкономика. 2000. - 345 с.

5. Плясунков, А. В. Экономические методы управления конкурентоспособностью продукции. Автореф. дис. канд. зкон. наук / А. В. Плясунков. - Минск: БГПА, 2002.- 21 с.