Черненко Т.А., наук. керівник к.е.н., доц. Бала В.В.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Україна

Формування політики оплати праці на підприємствах

На сучасному етапі основним засобом формування зацікавленості працівників у високопродуктивній праці і поліпшенні кінцевих результатів діяльності виступає оплата праці. На промисловому підприємстві вона має велике соціально-економічне значення — від неї залежать не лише результати праці, а й добробут і соціальний статус працівників, моральний клімат у колективі. Застосування неефективної або несправедливої системи оплати призводить до зниження продуктивності праці, якості продукції, порушень трудової дисципліни, виникнення соціально-трудових конфліктів між працівниками і роботодавцем, що негативно відображається на кінцевих результатах діяльності підприємства. [1]

Оплата праці (заробітна плата) — грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виступає у формі будь-якого заробітку, виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу. [2]

У Законі України "Про оплату праці" (ст.1) зазначено, що "заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує

працівникові за виконану ним роботу". [3]

Нині Україна займає найнижче місце в Європі за рівнем заробітної плати, що прямо впливає на купівельну спроможність працюючого населення. Станом на 2012 рік витрати на персонал за видами економічної діяльності становили 373778,5 млн.грн, з них на великих підприємствах – 169953,5 млн. грн., на середніх – 145507,3 млн.грн, на малих – 58317,7млн.грн. [5]

Ефективність функціонування та соціальний розвиток тих чи інших суб'єктів господарювання забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких є оплата праці різних категорій персоналу. [1]

Проблемою реформування оплати праці займаються вітчизняні науковці Д. Богиня, А. Колот, О. Кузнєцова, В. Лагутін, Е. Лібанова, Н. Павловська, Г. Ярошенко й ін. Проблеми оплати праці в сучасних умовах господарювання стають усе більш гострими й актуальними ще в зв'язку і з тим, що для дуже значного числа підприємств регулярність і розмір виплат визначають не тільки перспективи розвитку самих організацій, але і забезпечують фактичне виживання їхнього персоналу.

Правильна організація оплати праці не лише створює ефективні стимули до праці, підвищення її якості, продуктивності і підвищення на цій основі ефективності виробництва, а й безпосередньо впливає на соціально-економічний розвиток країни та значною мірою визначає рівень життя її населення.

Вдосконалення організацій оплати праці в умовах ринкових відносин нерозривно пов'язано також і нормування праці. Відсутність належного нормування праці призвело до втрати зв'язку заробітної плати з кінцевим результатом праці. Науково обґрунтовані прогресивні норми праці сприяють використанню наявних на підприємстві резервів виробництва і дальшому підвищенню продуктивності праці.

В сучасній організації оплати праці в Україні існує ціла низка невирішених проблем: розміри заробітної плати не завжди залежать від конкретних результатів праці окремих працівників і підприємств в цілому; не створений дієвий механізм соціального партнерства; не визначені до кінця місце та роль заробітної плати в системі стимулів ринкової економіки; значне посилення міжгалузевої і регіональної диференціації заробітної плати; зниження питомої ваги заробітної плати в сукупних доходах працівників.

Дослідження зарубіжного досвіду оплати праці показало, що в країнах з розвинутою ринковою економікою накопичено значний досвід формування систем оплати праці, спрямованих на підвищення ефективності виробництва, проте не можна його механічно переносити на українські підприємства. При розробці систем оплати праці на вітчизняних підприємствах доцільно використовувати певні елементи цього досвіду, а саме: оцінку робіт та заслуг для організації внутрішньо-фірмової диференціації заробітної плати; застосування комбінованих систем оплати праці, систем участі працівників у прибутках; встановлення чіткої залежності заробітної плати від результатів праці, формування зацікавленості працівників у кінцевих результатах діяльності підприємства.

Здійснюючи мотиваційну політику, особливо під час формування оплати праці, потрібно пам'ятати про її значення як для підприємства загалом, так і для окремого працівника. Адже нині заробітна плата перестала виконувати свої функції: відтворювальну – платня є основним джерелом доходів працівників, тому її рівень має бути таким, щоб забезпечити можливість задоволення первинних потреб, належних умов проживання, відпочинку та оздоровлення. При цьому необхідно враховувати необхідність утримувати членів сім'ї. Лише в такому випадку працівник буде задоволений місцем роботи і працюватиме краще. Важливим засобом підвищення матеріальної зацікавленості працівників у поліпшенні кінцевих результатів виробництва є преміювання.

При розробці політики в області заробітної плати і її організації на підприємстві необхідно враховувати наступні принципи при оплаті праці:

- справедливість, тобто рівна оплата за рівну працю;

- урахування складності виконуваної роботи і рівень кваліфікації праці;

- урахування шкідливих умов праці і важкої фізичної праці;

- стимулювання за якість праці і сумлінне відношення до праці;

- матеріальне покарання за допущений брак і безвідповідальне відношення до своїх обов'язків, що призвели до яких-небудь негативних наслідків;

- випередження темпів росту продуктивності праці у порівнянні з темпами росту середньої заробітної плати;

- індексація заробітної плати відповідно до рівня інфляції;

- застосування прогресивних форм і систем оплати праці, що найбільшою мірою відповідають потребам підприємства. [4]

Отже, оплата праці є складною соціально-економічною категорією, до якої належать базова заробітна плата , бонуси, преміальні та інші виплати, залежні від результатів діяльності, а також соціальний пакет. Вона відіграє одну з ключових ролей у рентабельності підприємства, добробуті працівників та економічному розвитку держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Економіка підприємства [Текст]: підруч. / За ред. С.Ф. Покропивного. – Вид.2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2007. – 528 с.

2. Лагутін В.Д. Теоретико-методологічні підходи до сучасних проблем оплати праці [Текст] / В. Д. Лагутін // Економічна теорія . – 2010. – № 1. –38 с.

3. Про оплату праці [Текст]: Закон України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР // Відомості ВРУ. – 1995. – №17.

4. Савельєва В.С., Єськов О.Л. Управління персоналом [Текст]: Навч. посібник. / В.С. Савельєва, О.Л. Єськов. – К.: ВД "Професіонал", 2005. – 336с.

5. Державний комітет статистики України [Текст] [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http:/www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2013/fin/kp_ed/

kp_ed_u/vpp_ed_u_2012.htm