Кулик К. О.

Уманський національний університет садівництва

Щодо теоретичної сутності “санації” підприємств

За сучасних ринкових умов переважна більшість суб'єктів господарювання України перебуває у складному фінансовому стані. Труднощі в проведенні економічних реформ загострили проблему їх неплатоспроможності та банкрутства. Це пояснюється тим, що на сучасному етапі підприємства перебувають під постійним впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, що призводить їх до фінансової кризи. Відповідними чинниками є низька ефективність, відсутність дієвих стимулів підприємницької діяльності, значні структурні диспропорції, інфляційні катаклізми, низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних товарів на зовнішньому та внутрішньому ринках. Тому все актуальнішим є питання санації підприємств [1, с. 264].

Термін «санація» походить від латинського «sanare» і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує цю категорію як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій [2, с. 35].

Згідно із Законом України “Про банкрутство”, що ухвалений у 1999 p., під санацією розуміють систему заходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності [3, с. 3].

Власне тлумачення поняття «санація» має Національний банк України. Згідно з версією НБУ режим фінансової санації – це система не примусових заходів і заходів примусу, спрямованих на збільшення впродовж певного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які слугували причиною збиткової діяльності комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також до ліквідації інших наслідків цих порушень [4, с. 39].

Використавши все раціональне, що є в кожному з цих трактувань, можна сформулювати насупне визначення сформулюване зарубіжними вченими (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг). Вони вважають, що санація – це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

Проведені наші дослідження свідчать, що сутність категорії “санація” - це сукупність заходів, направлених на забезпечення покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, відновлення або підвищення рівня ліквідності та платоспроможності, скорочення всіх видів заборгованостей, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів ресурсів, необхідних для проведення оздоровчих заходів виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру.

Метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:

а) відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.

б) формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Рішення про проведення санації ухвалюється, як правило, в таких випадках :

- за ініціативою суб 'єкта господарювання, який перебуває в кризовому стані, якщо існує реальна загроза неплатоспроможності;

- після звернення боржника за власною ініціативою до арбітражного суду із заявою про відкриття справи про своє банкрутство. При цьому право вибору способів санації (реорганізації) залишається за боржником;

- за ініціативою фінансово-кредитної установи;

- за ініціативою власника застави цілісного майнового комплексу підприємства.

Санаційні заходи спрямовуються на вдосконалення організаційної структури сільськогосподарських підприємств, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо [5, с. 26].

Список використаних джерел

1. Домбровська Г. П. Основні аспекти фінансової фінансової санації підприємства / Г. П. Домбровська, Є. В. Бережна // Комунальне господарство міст. Науково-технічний збірник. Економічні науки. - Харків. — 2011. — №98 — С. 264-269.

2. Управління фінансовою санацією: Навчальний посібник / Грачов В.І., Косарева І.П., Прохорова В. В., Кузенко Т. Б. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2004. – С. 208.

3. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Закон України від 30 червня 1999 р. № 784-ХІV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi- bin/laws/main.cgi?nreg=2343-12.

4. Коваленко О. В. Сутність санаційних заходів щодо підприємства-банкрута / О. В. Коваленко // “Економічні науки”. - Серія “Облік і фінанси”. - Випуск 8 (29) — Ч. 3. - 2011. - С. 38-42.

5. Санація підприємств: організаційно – економічний механізм: монографія / Т. М. Білоконь, Л.М. Несен. – Вінниця : ВНТУ, 2010. – С. 152.