Момот Юрій Миколайович, аспірант

Полтавська державна аграрна академія

КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ЯК ПАРАДИГМА СУЧАСНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

У процесі господарської діяльності людством упродовж практично всіх етапів його розвитку систематично здійснювався антропогенний вплив на навколишнє природне середовище. З розвитком господарських систем вказані зміни набули глобального характеру, коли внаслідок виробничих процесів відбувалося повномасштабне перетворення біосфери, викликане численними механічними, геохімічними та геофізичними процесами.

Особливої гостроти прямий техногенний вплив на природне середовище набув у сільському господарстві і ХХ столітті, коли для виробничих потреб були створені величезні масиви агроландшафтів. За даними ФАО, під землі сільськогосподарського призначення у світі припадає 4889048 тис. га, або 37,6 % загальної земельної площі, світовий показник розораності сільськогосподарських угідь досягає 28,3 % [1, с. 63], в Україні – 78,3 % [2, с. 79].

Як наслідок, водної та вітрової видів ерозії в Україні зазнало понад 14,9 млн га сільськогосподарських угідь, або 32 % загальної площі цих земель [3, с. 6]. Інтенсивне господарське використання земельного фонду призвело до значних змін показників родючості ґрунту. Науковці встановили, що темпи втрат гумусу в ґрунтах Полтавської області щороку в середньому становлять 0,39 т/га [4, с. 12].

Водночас земля є базисом розвитку не тільки аграрної, а й інших сфер національної економіки, умовою соціального прогресу та добробуту. Загострення проблем екологічного, економічного та соціального характеру ми пов’язуємо, крім інших чинників, також із незавершеністю земельної реформи, протиріччями, що виникають зі зміною відносин власності на землю, а також нераціональним використанням та неналежною охороною земель сільськогосподарського призначення, що суттєво знизило їх потенціал продуктивності.

Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, використання земельних ресурсів повинно узгоджуватися із іншими процесами природокористування, соціальними змінами та рухом капіталу з метою зміцнення виробничого потенціалу у динаміці. При цьому нами розглядаються три компоненти сталого землекористування: економічна, екологічна та соціальна (рис. 1).

Рис. 1. Механізм взаємодії компонент сталого розвитку землекористування

Джерело: авторська розробка

Розвиток економічної складової ґрунтується на концепції такого землекористування, яке дозволить зберегти та примножити економічний потенціал, можливості нарощення капіталу бізнес-одиниці чи адміністративної території, де розташовані досліджувані землі. Вказане досягається оптимізацією технології обробітку землі, направленою як на збереження обмежених ресурсів, так і дотриманню екологічних стандартів господарювання. Соціальна компонента має на меті збереження стабільності соціальних та культурних систем. Розвиток сталого землекористування в цьому аспекті передбачає дотримання права теперішнього і майбутніх поколінь на землю з прийнятними екологічними параметрами, а також досягнення параметрів розподілу результатів землекористування, що забезпечують соціальну справедливість. Нарешті, екологічна компонента відображає роль землі як базису сільськогосподарського виробництва, стійкий розвиток якого знаходиться в прямій залежності від здатності прийнятої системи землекористування забезпечити цілісність природних систем та запобігти деградаційним процесам, насамперед, ерозії ґрунтів, забрудненню навколишнього середовища тощо. У взаємодії з іншими компонентами екологічна складова направлена на адаптацію виробничих структур для збереження глобальної стабільності всієї біосфери, а, отже, теперішнього та майбутнього середовища існування людини.

Список використаних джерел

1. World food and agriculture : FAO Statistical Yearbook 2013. – Rome : Food and Agricultural Organization of the United Nations, 2013. – 307 p.

2. Сільське господарство України 2012 : Статистичний збірник / Під ред. Н. С. Власенко. – К. : Державна служба статистики України, 2013. – 402 с.

3. Ярошенко П. П. Енергозбереження та екологічна безпека у процесі обробітку ґрунту / П. П. Ярошенко, М. М. Опара // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2008. – № 1. – С. 6 – 11.

4. Писаренко П. В. Формування екологічно збалансованих агроекосистем шляхом усунення негативних явищ у сучасному розвитку ґрунтових процесів / П. В. Писаренко, А. В. Калініченко, О. О. Горб // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2006. – № 1. – С. 11 – 14.