УДК

Антикризове управління підприємством у сучасному бізнесі

Гошовська Т.І.

Науковий керівник: Довгань Ю.В.

Вінницький національний аграний університет

Незважаючи на позитивні зміни в розвитку економіки, за останні роки існує стійка тенденція зростання кількості неплатоспроможних та збанкрутілих підприємств практично в усіх галузях економіки країни. На сьогодні в аграрному секторі економіки намітилася негативна тенденція в розвитку діяльності сільськогосподарських підприємств. Різко зменшилося виробництво сільськогосподарської продукції, виникла проблема продовольчої безпеки. Понад 50% сільськогосподарських підприємств знаходяться в стані катастрофічної руйнівної кризи та кризи банкрутства. Причинами такого стану є відсутність теоретико-методологічних підходів обґрунтування концепції розвитку аграрного сектора економіки, системи управління розвитком в цілому і антикризовою діяльністю сільськогосподарських підприємств[4]. Це пояснюється тим, що на сучасному етапі підприємства знаходяться під постійним впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, що призводять їх до фінансової кризи. Відповідними чинниками є низька ефективність, відсутність дієвих стимулів підприємницької діяльності, значні структурні диспропорції, інфляційні катаклізми, низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних товарів на зовнішньому та внутрішньому ринках. В сучасних умовах розвитку ринкової економіки та конкуренції особливе начення має ефективне управління, направлене на беззбиткову господарську діяльність.

Антикризове управління  підприємством - це тип управління,  спрямований на виявлення ознак кризових явищ та створення відповідних передумов для їх своєчасного запобігання, послаблення, подолання з метою забезпечення життєдіяльності суб'єкта підприємницької діяльності, недопущення ситуації його банкрутства [1, с. 495].  Антикризове управління підприємством - це особлива система, що відрізняється комплексним і стратегічним характером та має здатність повністю усувати тимчасові утруднення, зафіксовані в роботі підприємства.

Для аналізу антикризового управління на підприємстві необхідним є визначення його принципів:

· рання діагностика кризових явищ і фінансової діяльності підприємства, тобто оцінка фінансовими менеджерами на основі звітності можливість настання неплатоспроможності чи банкрутства підприємства;

· класифікація індикаторів кризових ситуацій за ступенем їх небезпеки для фінансового розвитку підприємства;

· терміновість реагування на кризові явища;

· адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його життєдіяльності;

· повнота реалізації можливостей виходу підприємства із кризового фінансового стану [2, с.272-274].

Основними напрямками антикризового управління на рівні господарюючого суб'єкта вважаються постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка нової управлінської, фінансової й маркетингової стратегій, скорочення постійних і змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення коштів засновників, посилення мотивації персоналу [3, с. 106]. Із наведеного видно, що поняття антикризового управління дуже широке. Воно включає й глобальні проблеми сьогодення, і проблеми росту підприємства, і періодично виникаючі поточні проблеми, спричинені порушеннями стратегії і тактики тощо.

У сучасному бізнесі існує безліч різноманітних заходів щодо подолання кризових ситуацій на підприємстві та найактуальнішими можна назвати:

1. Скорочення витрат - дієвий інструмент, яким підприємство може скористатися для стабілізації фінансового становища. Очевидно, що для того, щоб підвищити рентабельність продажів і надалі збільшити приплив коштів, необхідно знизити витрати. У рамках цього використовується нормування всіх статей витрат і твердий контроль виконання встановлених нормативів. Такий підхід принесе відчутні результати, дозволяючи утримати витрати компанії на заданому рівні.

2. Горизонтальна й вертикальна інтеграція. Горизонтальна інтеграція передбачає пошук можливостей здійснення закупівель разом із іншим покупцем. Збільшення обсягів закупівлі дозволить отримати знижки. Вертикальна інтеграція передбачає більш тісну роботу з ключовими постачальниками сировини й матеріалів, а також проведення моніторингу цін на сировину, виходу на ринок нових потенційних постачальників як альтернативу більш дорогим матеріалам.

3. Аналіз можливостей передачі на аутсорсинг дорогих процесів. Слід виділити, що вигідно робити самостійно і що дешевше закуповувати в інших виробників.

4. Жорсткість контролю всіх видів альтернативних витрат. Використання платного Інтернету в особистих цілях, телефонні дзвінки по міжміському зв'язку, використання оргтехніки - це ще не всі витрати, яких можна уникнути.

5. Перегляд організаційної структури на предмет виключення зайвих рівнів управління.

6. Оптимізація технологічних процесів.

7. Оптимізація оподаткування.

8. Жорсткість кадрової політики.

Для подолання кризи та її попередження підприємства агропромислового сектору повинні активно застосовувати досягнення науково-технічного прогресу, що сприятиме збільшенню обсягів виробництва, зниженню собівартості продукції та оновленню засобів виробництва. Така система інноваційного управління підприємством повинна бути спрямована на формування ефективної політики нововведень, що дозволяє йому уникати кризових ситуацій та займати лідируючі позиції у своїй галузі [4].

Значне місце у запобіганні банкрутству аграрних підприємств займає фінансова диверсифікація. Вона полягає  у розширенні або частковій зміні асортименту та номенклатури продукції, освоєнні нових напрямів виробництва. При правильному виборі напрямку диверсифікації – забезпечить беззбиткове виробництво [5].

Фінансова диверсифікація здійснюється через застосування підприємством різних видів короткострокових і довгострокових фінансових вкладень, є важливим засобом управління фінансовими ризиками. Підприємства АПК, які здійснюють таку диверсифікацію мають вищу стійкість економіки, що є актуальним в умовах мінливого зовнішнього середовища і прояву кризових явищ: інфляції, неплатежів, низької платоспроможності населення [6].

Збитковість аграрних підприємств зумовлює постійну нестачу фінансових ресурсів та обмежує діяльність і розвиток сільськогосподарських товаровиробників усіх організаційно-правових форм господарювання. Подолання кризи та стабілізація ситуації можлива тільки за умови розробки принципів та рекомендацій щодо якісного та прозорого підприємствами аграрного сектору України, дотримання яких підвищить їх інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність [5].

Отже, ефективність діяльності підприємств в умовах сучасного бізнесу в значній мірі залежить від формування ефективної системи антикризового управління, яка здатна забезпечувати спроможність підприємства відчувати, визначати, реагувати на зміни у мінливому зовнішньому середовищі, тим самим попереджуючи кризові ситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб./ З.Є. Шершньова, В.М. Багацький, Н.Д. Гетманцева; За заг. ред. З.Є. Шершньової. - К.: КНЕУ, 2007.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / Бланк И.А.. – К. : Ника-Центр : Эльга, 2001. – Т.2. – 512 c.

3. Свиридов А. К. Антикризисное управление: принятие решений на краю пропасти / А. К. Свиридов // Проблемы теории и практики управления. - 1999. - № 4. - С. 19-26.

4. Василенко О.І. Антикризове управління підприємством // Роль людського фактора в кризових ситуаціях. - www. library.if.ua

5. Іванюта С.М. Антикризове управління: Навч. посіб. / С.М. Іванюта. – К.: Центр учбової літератури, 2007.– 288 с.

6. Супіханов Б.К. Про підвищення конкурентоздатності аграрного виробництва в сучасних умовах // Економіка АПК. – 2008. – №5.– С. 3-8.