СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

ТДАТУ

Кравченко О.О., 31 ФіК

Науковий керівник: к.е.н. Плотніченко С.Р.

В умовах сьогодення регулювання оплати праці робітників водночас відбувається як на макро-, так і мікроекономічному рівнях. Головною метою регулювання оплати праці на цих рівнях є забезпечення виконання заробітною платою усіх властивих їй функцій та успішного вирішення на цій основі різноманітних виробничих, економічних, соціальних та інших завдань. Дослідження основних напрямків оплати праці є актуальним, оскільки заробітна плата на сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни не виконує, необхідно притаманних їй функцій.

В сучасних умовах організація заробітної плати базується на реалізації таких принципів:

1) оплата праці найманого працівника залежно від його особистого трудового вкладу, кількості і якості витраченої праці;

2) однакова оплата за однакову працю;

3) диференціація заробітної плати залежно від умов праці, складності робіт, її престижності, територіального розміщення підприємств;

4) забезпечення випереджувальних темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами підвищення заробітної плати;

5) забезпечення стимулювання підвищення технічного і організаційного рівня виробництва, зниження собівартості і підвищення якості продукції.

Специфіка діючого регулювання оплати праці робітників в Україні полягає в тому, що його формування відбулось в умовах ринкової трансформації національної економіки країни під впливом найглибшої економічної кризи, що охопила всі сторони життя суспільства. Як наслідок, відбулося руйнування нормування праці, що призвело до катастрофічного скорочення показника охоплення нормування праці, різкого падіння питомої ваги технічно обґрунтованих норм праці. В теперішній час переважно застосовується так зване тарифне нормування, при якому норми праці повністю втратили свою основну функцію міри праці та перетворилися на деякі «платіжні» норми, які в змозі виконувати лише функцію адміністративного регулювання оплати праці. За цих умов нормування праці повністю втратило своє значення.

Що ж до аналізу аналітичних даних в оплаті праці, то необхідно зазначити, що на думку науковців НДІ праці і зайнятості населення Мінпраці та НАН України, існує низка дискусійних питань в галузі оплати праці, від яких залежить прискорення процесу реформування заробітної плати. Основних з них є:

- співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати;

- купівельна спроможність заробітної плати, тобто реальна заробітна плата;

- частка витрат на оплату праці в загальних витратах.

Досі невирішеними залишаються деякі методологічні проблеми в галузі мінімальної заробітної плати, питання державних гарантій з оплати праці і різниця у методичних підходах до розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму.

Мінімальна заробітна плата , за визначенням експертів Євросоюзу, має становити 2-2,5 прожиткові мінімумі. В більшості країн вона дорівнює 35-40% середньої. В Україні відношення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму складає 0,73. Для порівняння – це співвідношення у Великій Британії становить 6,4, Франції – 4,7.

Вирішення цих головних питань у сфері оплати праці торгівельної сфери залежить від державної політики з оплати праці, яка має включати:

- державний вплив на оплату праці у недержавному секторі економіки;

- впровадження інноваційної системи нормативно-методичних матеріалів з оплати праці;

- прийняття заходів щодо детінізації заробітної плати.

Таким чином, одним з головних завдань державної політики з оплати праці України є вирішення методологічних проблем в галузі мінімальної заробітної плати, питання державних гарантій з оплати праці і різниця у методичних підходах до розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму.