Інститут хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, м. Рубіжне

Інфраструктурні чинники інноваційного розвитку підприємств: діагностика стану ресурсів та вартість підприємства

Сучасні тенденції управління підприємствами пов'язані із слабкою передбаченістю змін, що відбуваються в агресивному оточуючому середовищі, і безперервним потоком нововведень у всіх сферах життя суспільства. Однією з головних умов стійкого функціонування і підтримки необхідного рівня конкурентоспроможності як для окремих підприємств, галузей, так і для регіону в цілому стає орієнтація на інноваційний тип розвитку. Для реалізації даної мети необхідне знання закономірностей протікання окремих інноваційних процесів, основ управління техніко-економічним розвитком як на мікро-, так і на макрорівні.

Розуміння закономірностей інноваційного розвитку підприємств набуває особливого значеннях в умовах кризи, коли виникає необхідність радикального оновлення технічної структури виробництва і управлінські рішення надовго зумовлюють траєкторію майбутніх соціально-економічних змін. Управління технологічними зрушеннями полягає в організації процесів перерозподілу ресурсів між застарілими і новими виробництвами, а при зміні технологічних устроїв – в підтримці певних диспропорцій в економіці для перерозподілу ресурсів на користь нового технологічного укладу.

Різні аспекти науково-технічного прогресу та розвитку економічного потенціалу підприємств, регіонів та держави, а також особливості і проблеми управління інноваційними процесами були досліджені в роботах багатьох відомих вітчизняних вчених у цій галузі (О.І. Амоши, І.Р. Бузько, А.Е. Воронкової, В.М. Геєця, А.В. Гриньова, С.М. Ілляшенка, О.В. Князя, О.Є. Кузьміна, В.В. Максимова, Л.І. Федулової та ін.). Для забезпечення ефективності управління інноваційним розвитком підприємств необхідна адаптація останніх до конкретних підприємств і відтворювального процесу різних галузей виробництва, що дозволить забезпечити необхідні структурні зміни у відтворювальному механізмі відповідно до перспективних цілей і завдань його соціально-економічного розвитку. Більшість досліджень в області інновацій пов'язані з виявленням і докладним аналізом наукової сторони (структурного чинника) здійснення інноваційних процесів, але значно менша увага приділяється питанням забезпечення затребуваності інновацій суспільством і суспільним виробництвом, створення умов для їх ухвалення, розповсюдження і використання, темпів і масштабів процесу генерування і розробки нововведень. Поєднання розглянутих проблем приводить до необхідності проведення досліджень в області формування підходів до визначення інфраструктурних чинників інноваційного розвитку з урахуванням умов конкретних підприємств і особливостей використання ресурсів.

В умовах ринку розвиток виробничої системи багато в чому визначається ефективним використанням наявними в її розпорядженні ресурсами. Чим вище міра свободи економічного суб'єкта, тим більше інформації потрібно для його функціонування і розвитку. Тому вельми актуальним стає завдання розробки системи діагностики ефективності використання ресурсів розвитку виробничої системи в рамках їх моніторингу.

Основні цілі діагностики ефективності використання ресурсів розвитку виробничої системи в узагальненому вигляді полягають у діагностиці: стану і динаміки ефективності використання ресурсів розвитку виробничої системи; у їх прогнозуванні; у виявленні і, по можливості, усуненні причин неефективного їх використання. Діагностика стану ресурсів розвитку виробничої системи, у свою чергу, вимагає рішення завдання формування простору параметрів, які дозволили б адекватно відображати рівень дії бізнес-середовища на виробничу систему і її реакцію на ці дії з погляду розвитку системи.

Це завдання без сумніву відноситься до класу завдань, що погано формалізуються, оскільки воно характеризується наступними типовими характеристиками: багатовимірністю факторів зовнішнього і внутрішнього середовища виробничих систем; наявністю великої кількості якісних характеристик; сильною взаємообумовленістю всього комплексу змінних; нестаціонарністю зміни більшої частини параметрів виробничої системи і середовища. Окрім цього, в реальних умовах підприємств, значною трудомісткістю проведення всього комплексу вимірювань в єдиних просторово-часових координатах.

Для системної оцінки потенційних можливостей промислових підприємств, ефективного використання ресурсів необхідне регулярне спостереження за станом параметрів виробничої системи, виявлення відповідності системних характеристик цілям розвитку виробничої системи і факторам зовнішнього середовища.

Формування параметрів виробничої системи повинне здійснюватися в результаті процесу «цілепокладання – формування ознак – вибір і прийняття рішень – визначення оцінок», що становить суть проектування виробничої системи. Крім того, параметри системи є її найважливішою інформаційною характеристикою і безпосередньо формують її інформаційну модель, яка в сучасних умовах є основою зовнішності виробничої системи. З появою вартісного підходу до управління і концепції управління вартістю домінуючим інструментом управління стає система ТСМ – Total Cash Management, яка ґрунтується на розумінні того, що будь-які управлінські рішення знаходять віддзеркалення в зміні грошового потоку. Відмітною особливістю завдання ефективного управління підприємством з погляду підвищення його вартості, є поточна оцінка господарської діяльності через розрахунок показника прибутку (збитку). Даний показник характеризує фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства і є функцією виробничого планування, маркетингової політики, прийнятих схем реалізації продукції, робіт, послуг, управління тимчасово вільними грошовими коштами, витратами і ін.