Аксіньїн А. І.

Харківський національний економічний університет, Україна

Узагальнення теоретичних підходів до управління фінансовою стійкістю підприємства

Сьогодні господарюючі суб'єкти самостійно планують і здійснюють фінансово - економічну діяльність, відповідно їх фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та на скільки ефективним та безризиковим може бути його функціонування. Основний акцент при цьому спрямований на забезпечення стабільності і прогнозування можливостей економічного зростання за рахунок досягнення високого рівня фінансової стійкості підприємства. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, то воно має ряд переваг перед іншими підприємствами такого ж профілю при отриманні кредитів, залученні інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Чим вища стійкість підприємства, тим більш воно незалежне від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і, отже, тим менше ризик банкрутства [18, c.129; 49, c. 330; 55, c. 36].

Досягнення фінансової стійкості підприємств можливе лише за умови використання елементів сучасного менеджменту, своєчасної реакції на зміни зовнішнього середовища, таких як: зміна та скорочення попиту, криза неплатежів, податкове законодавство та інших.

Основною умовою забезпечення фінансової стійкості підприємства є формування достатніх обсягів коштів, що дають змогу в повному обсязі виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з працівниками, кредиторами, постачальниками. Іншими словами, підприємство буде фінансово стійким, якщо величина його вхідних грошових потоків від операційної діяльності перевищуватиме вихідні. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що одним з важливих компонентів фінансової стійкості є наявність необхідної кількості фінансових ресурсів, які можна сформувати лише за умови ефективної роботи підприємства та отримання прибутку, що не можливо без застосування управлінських рішень [1, c. 276-277].

Проблеми управління фінансовою стійкістю підприємств, як предмет фундаментальних досліджень, привертають увагу вітчизняних та зарубіжних вчених – економістів: І. О. Бланка, М. Я. Коробова, Г. В. Савицької, О. Р. Кривицької, Н. А. Мамонтової, М. О. Кизима, К. Друрі, К. Хеддервіка, М. Портера та інших. Окремі теоретичні та методологічні аспекти, що розглядаються в працях науковців, не містять достатнього інструментарію управління фінансовою стійкістю підприємств, а питання формування цілісної системи управління нею в сучасних умовах залишається відкритим, що поглиблює актуалізацію дослідження в даному напрямку. З огляду на це виникає потреба в узагальненні теоретичного підґрунтя щодо управління фінансовою стійкістю суб’єктів підприємницької діяльності.

Сучасна наука містить велику кількість формалізацій визначення «стійкості», які залежать від специфіки конкретної системи, та вводяться при аналізі поведінки системи. У зв ’язку з цим в різних областях науки теорія стійкості оформилася в самостійний розділ науки зі своїми способами й методами (інструментарієм ) дослідження.

На думку М.Я. Коробова «стійкість підприємства» – це здатність пристосовуватися до роботи в ринкових умовах, виробляти продукцію нормальної якості і забезпечувати прибуток [2, c. 295]. Ряд інших вчених характеризує «стійкість», як здатність підприємства вільно маневрувати своїми грошовими коштами під впливом зовнішніх та внутрішніх.

Отже, узагальнюючи дані трактування визначимо «стійкість підприємства» як стан при якому підприємство знаходиться поблизу допустимої граничної зони в його діяльності і чим воно ближче до неї тим менш стійким воно стає.

Основна увага українських вчених-економістів (І.О. Бланка , М.Я Коробова , Г. В. Савицької , О. Р. Кривицької та інших) у визначенні поняття фінансової стійкості направлена на досягнення стійкої (постійної) платоспроможності; ступеню фінансової незалежності підприємства, прибутковості, фінансової рівноваги протягом тривалого періоду, незважаючи на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.

Зарубіжні автори К. Друрі та К. Хеддервік тлумачать поняття «фінансова стійкість»як таке, що ґрунтується на визначенні підприємства фінансово незалежним, а також визначенні рівня його залежності перед кредиторами в довгостроковому періоді, що на нашу думку недостатньо точно відображає суть даного поняття оскільки залежність перед кредиторами не повною мірою характеризує фінансову незалежність підприємства.

Узагальнення сутнісних характеристик дефініцій понять «управління» та «фінансова стійкість» дає змогу визначити поняття управління фінансовою стійкістю як сукупність елементів управлянні фінансовою стійкістю підприємства, що характеризується фінансовою незалежністю та потенційною фінансовою спроможністю підприємства забезпечити високий рівень платоспроможності, ліквідності, кредитоспроможності при врахуванні зовнішніх і внутрішніх чинників впливу на діяльність підприємства в довгостроковому періоді.

Фінансова стійкість формується в залежності від зовнішнього та внутрішнього аспектів. Зовнішній аспект фінансової стійкості підприємства пов'язаний із стабільністю економічного середовища, в якому воно функціонує, що забезпечується відповідним державним макроекономічним регулюванням ринкової економіки. Внутрішній аспект фінансової стійкості відображає такий стан його ресурсного потенціалу і таку його динаміку, при яких забезпечуються стабільно високі фінансово-господарські результати діяльності підприємства.

До зовнішніх чинників відносять: економічні (податкова політика, рівень інфляції, конкуренція, інвестиційний клімат, стан економіки країни); соціально-політичні (соціально-політична стабільність, зовнішньоекономічна політика держави, ефективність економічних зв'язків, зміна умов експорту та імпорту, антимонопольна політика); фінансові (рівень відсоткової ставки, кредитна політика, валютна політика, рівень страхових тарифів); демографічні (чисельність та склад населення, рівень життя населення); науково-технічний прогрес (динаміка інноваційного процесу) [3, c. 103].

До внутрішніх факторів належать: розміри підприємства, рівень гнучкості системи управління, рівень відповідності продукції запитам споживачів за якістю та ціною, стан матеріально-технічної бази підприємства, інноваційність технологій, стан майна і фінансових ресурсів, ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів, ефективність господарських та фінансових операцій, рівень менеджменту та забезпеченість висококваліфікованими кадрами, ділова репутація підприємства, збалансованість внутрішніх можливостей із впливом зовнішніх загроз тощо [4, c. 277].

Управління фінансовою стійкістю дає можливість передбачити здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. При цьому вагомий вплив на можливості підприємства має рівень фінансової стійкості, що характеризується таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їх використання і розподіл повинні забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

формування механізму управління фінансовою стійкістю підприємства можемо представити у вигляді послідовності пов’язаних між собою етапів (рис. 1).

Рис. 1. Послідовність етапів розробки механізму управління фінансовою стійкістю підприємства [5, c. 25]

Спільним для кожного етапу розробки механізму управління фінансовою стійкістю є використання інструментів управління фінансовою стійкістю підприємства, тому при розробці схеми механізму управління доцільно було б вказати для кожного етапу процесу управління конкретний набір інструментарію, що може бути використаний.

Головною метою механізму забезпечення фінансової стійкості підприємств є досягнення фінансової безпеки та стабільності їх функціонування і розвитку в поточному та перспективному періодах. Стратегія управління фінансовою стійкістю має відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і передбачати раціоналізацію обігу обігових засобів та оптимізацію структури джерел їх фінансування; забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів і високу ефективність їх використання; забезпечення необхідного рівня самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, забезпечення найефективніших умов і форм залучення позикових коштів відповідно до потреб підприємства [5, c. 24-26].

Реалізація політики управління фінансовою стійкістю підприємства передбачає здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку; визначення масштабів кризового стану підприємства; дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розвиток підприємства; формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам; вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, які повинні забезпечити реалізацію термінових заходів із відновлення платоспроможності та фінансової рівноваги підприємства за рахунок внутрішніх резервів; вибір ефективних форм санації підприємства і, нарешті, забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи, що покладається, як правило, на керівників підприємства.

Прийняття ефективних управлінських рішень на рівні підприємства чи країни в цілому значною мірою залежить від результатів оцінки фінансової стійкості суб’єктів господарювання. Така оцінка передбачає не тільки обчислення окремих коефіцієнтів, але і вивчення певного набору показників, які відображають різні аспекти діяльності підприємства. Крім того, на багатьох підприємствах України основною причиною нестабільної діяльності та кризових явищ є незадовільна структура капіталу, надлишок запасів та нестача оборотних коштів. У таких випадках основним напрямком діяльності управлінського складу підприємства має бути розробка і впровадження ефективних заходів щодо поліпшення фінансової стійкості суб’єкта господарювання, що в свою чергу дозволить поліпшити його майновий потенціал, відновити платоспроможність, прибутковість [6, с. 324-325].

Методики оцінки фінансової стійкості, що існують на даний момент, можна розділити на три групи (табл. 1).

Таблиця 1

Методики оцінки фінансової стійкості підприємства

Автори	Суть методики
Н.Є. Зімін , Т. В. Момот, О. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулін, Н. А. Мамонтова, Л. Д. Буряк	оцінка фінансової стійкості на основі абсолютних показників
Г. О. Крамаренко, І. А. Бланк, О. С. Стоянова, Н. М. Гайдис, В. О. Мец, Н.М. Притуляк	якісна оцінка фінансової стійкості, що включає розрахунок відносних показників
Т.Т. Керанчук, Д. В. Шиян, О. О. Терещенко, Г. В. Давидова, Р. А.Слав’юк	розрахунок інтегрального показника

Прихильниками першої методики є Л.Д. Буряк, Т.В. Момот, Н.Є. Зімін, О. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулін та ін. Ця методика базується на пошуку підходу та оціночних параметрів до рішення задач кількісного визначення фінансової стійкості і побудови відповідної оцінки з використанням абсолютних показників.

Представники даної групи науковців обґрунтовують свій вибір тим, що найвищою формою стійкості є спроможність підприємства розвиватися в умовах нестабільності зовнішнього та внутрішнього середовища, а для цього підприємству необхідно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності залучати кошти, а визначення типу фінансової стійкості допоможе в цьому.

Такі вчені, як Н.М. Гайдис, І.А. Бланк, О.С. Стоянова, В.О. Мец та інші схиляються до другої методики оцінки фінансової стійкості підприємства, що включає аналіз таких показників, як: ліквідність; фінансова стійкість; ділова активність; рентабельність.

Передставники третього підходу Т.Т. Керанчук, Д.В. Шиян, О.О. Терещенко, Г.В. Давидова, Р. А. Слав’юк та інші стверджують, що аналіз фінансової стійкості необхідно проводити на основі інтегральної оцінки, що ґрунтується на показниках усіх аналітичних груп. Вагові значення коефіцієнтів визначаються з урахуванням важливості факторів, які впливають на оцінку фінансового стану. Інтегральна оцінка визначається шляхом добутку коефіцієнта та його вагового значення. Крім цього, кожний показник є базою для розрахунку власного внутрішнього вагового коефіцієнту.

Таким чином, аналіз фінансової стійкості підприємства з використанням запропонованих методик дає змогу зробити об’єктивні висновки відносно можливостей подальшого розвитку, а результати аналізу дають змогу підприємству ефективно управляти своєю фінансовою стійкістю.

Література

1. Партин Г.О. Особливості впливу основних чинників на фінансову стійкість підприємства в умовах фінансово-економічної кризи/ Г. О. Партин, О. В. Дідух//Науковий вісник НЛТУ України.-2010.-№20.8.-С. 275-279.

2. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. / М.Я. Коробов.– К.: Знання, 2000. – 378 с.

3. Тищенко В. В. Формування методики оцінки результативності системи управління фінансовою стійкістю м’ясопереробних підприємств/ В. В. Тищенко//ВІСНИК ЖДТУ.-2010.- № 3 (53).-С.99-104.

4. Партин Г.О. Особливості впливу основних чинників на фінансову стійкість підприємства в умовах фінансово-економічної кризи/ Г. О. Партин, О. В. Дідух//Науковий вісник НЛТУ України.-2010.-№20.8.-С. 275-279.

5. Донченко Т. В. Теоретичні основи формування механізму управління фінансовою стійкістю підприємства / Т. В. Донченко//Вісник Хмельницького національного університету. - 2010.- № 1.- T. 1.-С. 23-27.

6. Коржевневська В. М. Роль та значення фінансової стійкості в забезпеченні стабільного розвитку підприємства / В. М. Коржевневська // Науковий вісник.-2009.-№16.- С.324-333.