Економічні
науки/10. Економіка підприємства
Ковальчук Альона Іванівна
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
Україна
Теоретичні аспекти визначення прибутковості
Анотація. Розглянуто загальні принципи визначення
прибутковості виробництва з урахуванням підходів до формування теорії
прибутковості, а також позиції окремих досліджень щодо сутності прибутку і
визначення рівня прибутковості.
Аннотация. Рассмотрены общие принципы определения
прибыльности производства с учетом подходов к формированию теории прибыльности,
а также позиции отдельных исследований относительно сущности прибыли и
определения уровня прибыльности.
Annotation. General principles of profitableness production
determination, taking into account the method of attack forming theory of
profitableness, also from different authors points of view about profitableness
meaning and determination of profitableness leve are regardedl.
Ключові слова: прибуток, прибутковість.
Актуальність проблеми. В сучасних умовах
господарювання кінцевою метою діяльності підприємства є отримання прибутку як
основного джерела конкурентного, динамічного розвитку виробництва й вирішення
соціальних та екологічних проблем суспільства. Тому дуже важливо під час
стратегічного планування врахувати всі фактори й аспекти подальшого розвитку
для повного та обґрунтованого визначення величини прибутку підприємства та
забезпечення повного рівня прибутковості. На перший погляд, проста економічна категорія
характеризується багатьма аспектами сутнісних сторін, а також різноманіттям
форм, в яких вона постає.
Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти визначення прибутковості постійно привертали увагу
дослідників. Про актуальність цієї проблематики свідчить наявність численних
публікацій, таких авторів: М.І. Біленкової, Ю.С. Воскобойника, С. Нікітіна,
М.Ф. Огійчука, О.В. Олійник, В.Я. Плаксієнка, К.І. Посилаєвої, С.В. Сорокіної та
ін. Вони висловлювали різні, а іноді протилежні за своєю спрямованістю погляди,
що й зумовило необхідність проведення подальших досліджень.
Переходячи до
проблем пов’язаних із формуванням поняття прибутковості, слід зазначити, що
визначення прибутковості надається авторами у різних формах.
Таблиця 1
Визначення прибутку з точки
зору різних авторів
|
Автор |
Визначення |
|
Огійчук М. Ф |
Прибутковість – це вид ефективності,
що характеризує результативність діяльності
економічних систем. [1] |
|
Олійник О. В |
Прибутковість–це досягнення найбільших результатів за
найменших витрат живої та уречевленої праці. [2] |
|
Плаксієнко В. Я. |
Прибутковість – це частина отриманого на вкладений
капітал чистого доходу підприємства, що характеризує його винагороду за ризик
підприємницької діяльності. [3] |
З наведеної таблиці
можна зробити висновки, що основою прибутковості є сам прибуток, який у цілому
і визначає результат фінансово-господарської діяльності підприємств як
суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу
багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від
сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку
ринкових відносин.
Метою наукової статті є
аналіз теоретичних підходів до визначення прибутковості, у тому числі на рівні
окремих галузей, а також надання характеристики прибутку та створення його
моделі з позиції економічної збалансованості.
Викладання основного матеріалу. Досить
тривалий час проблема виникнення прибутку перебуває в полі зору дослідників, проте
все ще залишається дискусійною. Тому серед багатьох публікаціях, присвячених
прибутку, значне місце займали ті, які спрямовані на визначення його суті та
розмірів . До них відносяться праці А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса та ін. Проте
дискусії щодо сутності прибутку та його кількісного виразу тривають.
При обґрунтуванні
власної позиції, спираючись на теоретичні положення західної економічної науки
автори зробили висновок, що до ХХ ст. у західній економічній думці була
відсутня самостійна теорія прибутку, а її виникнення вони пов’язують із тим, що
було обґрунтовано коло чинників, під впливом яких формується прибуток.
До вчених, які порушили
питання про класифікацію прибутку належать
Дж.Б. Кларк, а саме його праця
“Розподіл багатства”. Подальший розвиток теорії пов’язують з працями Ф. Найта,
Й. Шумпетера. Завдяки цим дослідникам і був сформований новий
підхід до визначення
суті прибутку, який почали трактувати як породження
особливих підприємницьких талантів адаптації до потреб динамічного розвитку
підприємницької діяльності за
двома визначальними напрямами: гнучка й адекватна
відповідь на передбачений ризик і своєчасне
освоєння нововведень на
всіх визначальних ділянках бізнесу. Дані напрями формують два
джерела прибутку. Виникнення третього західна економічна думка пов'язує з
монополією. Розробку цього напряму теорії прибутку пов'язують з працями Е.
Чемберліна та Дж. Робінсон, які набули революційного характеру. Їх головні
праці, спрямовані на з'ясування механізмів монополізації ринків, здобули
світове визнання.
Таке твердження,
по-перше, видається спірним, тому що К. Маркс у "Теоріях додаткової
вартості" стверджував, що поряд із законами додаткової вартості існують
закони прибутку[4, с. 411]. Саме сутність законів, яка стосується певної сфери,
створює підґрунтя для формування теорії. По-друге, відповідно з такою
концептуальною установкою запропонована структура прибутку, яка докорінним
чином відрізняється від тієї, яка набула загального визнання у сучасній
практиці як за кордоном, так і в Україні.
Найбільш принципова
відмінність у визначенні прибутків порівняно з тією системою, яка діє в західних
країнах, полягає в тому, що там до складу витрат поряд із заробітною платою, виплатою
відсотків на капітал, рентними платежами за землю входить оплата функцій
підприємця з організації виробництва товарів і поєднання всіх інших ресурсів у
процесі виробництва. Плату підприємцю за його внесок у виробництво називають
нормальним прибутком. Він входить до складу економічних витрат. А різниця між
загальним доходом та економічними витратами має назву чистого або економічного
прибутку.
Щодо сучасної
практики визначення прибутку,
то у бухгалтерському обліку чистий
прибуток формується поступово протягом фінансово господарського року від
усіх видів звичайної
й надзвичайної діяльності
та включає: чистий дохід від
реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг); валовий прибуток; прибуток від звичайної
діяльності до оподаткування; прибуток
від звичайної діяльності; прибуток від надзвичайної діяльності.
В праці
М.Ф. Огійчук у
складі валового прибутку пропонує виділяти прибуток від
реалізації продукції (робіт, послуг), визначаючи його як різницю
між виручкою від реалізації
продукції (робіт, послуг)
за реалізаційними цінами, які склалися на ринку, та сумою витрат (повною собівартістю), що включаються до
реалізованої продукції. Разом з тим він вважає, що реалізаційні доходи слід
зменшувати на суму податку на додану вартість та акцизного збору.
Різні види прибутків
в економічній системі, як і прибуток у цілому, виконують різні функції. Саме
з огляду на це рекомендується виділяти поняття економічного та бухгалтерського прибутку.
Відмінність між ними
полягає в тому,
що економіст при
визначенні економічного прибутку від валового доходу фірми віднімає всі
альтернативні витрати втрачених можливостей виробництва
товарів і послуг,
що надає фірма,
а бухгалтер визначає бухгалтерський прибуток як різницю
між валовим доходом
і виключно явними витратами
виробництва. Саме з таких позицій слід підходити ще до двох видів прибутку: оподаткованого
й облікованого. Разом з
тим поширений підхід, за
яким пропонується здійснювати розрахунки прибутку за об’єктами
визначення:
-
у цілому підприємство;
-
чистий прибуток, який
характеризує обсяг прибутку,
що залишається в розпорядженні
підприємства після сплати
податку на прибуток
та інших податків, обов’язкових платежів і зборів, що
сплачуються за рахунок прибутку;
-
окремі сфери діяльності – операційної, фінансової,
інвестиційної;
-
структурні підрозділи (центри відповідальності);
-
окремі
операції, пов’язані з
короткостроковими фінансовими вкладеннями, окремими інвестиційними
проектами;
-
окремі види продукції – як різниця між ціною й
собівартістю.
Враховуючи наявність великої кількості різновидів
прибутку та необхідність обрання одного з них для визначення рівня
прибутковості виробництва продукції як окремих видів, так і в цілому по галузі,
необхідно з'ясувати, який з них найбільш придатний для цих цілей. У результаті
практичного опрацювання публікацій з цієї проблематики було зроблено висновок
про доцільність приєднатися до такої позиції: на рівні окремих галузей найбільш
придатним різновидом прибутку слід вважати той, що визначається як різниця між
виручкою та повною собівартістю реалізованої продукції. Оскільки виробництво
продукції сільського господарства нерідко супроводжується збитками, для більшої
зручності при опрацюванні інформації, особливо при економіко-математичному
моделюванні процесів формування дохідності, доцільно використовувати показник
окупності витрат як відношення між виручкою та собівартістю реалізованої
продукції.
Розподіл прибутку
підприємства потрібно здійснювати відповідно до спеціально розробленої
політики, формування якої становить собою складне економічне завдання. Дана
політика повинна відображати основні вимоги загальної стратегії розвитку
підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової ціни, формувати належні
обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і
працівників.
Основними шляхами
покращення цільової структури формування та використання прибутку підприємства
є: визначення пріоритетного напрямку використання прибутку – капіталізації
коштів, що спричинить подальший розвиток підприємства та покращення фінансових
результатів його діяльності, а також проведення економічної роботи щодо аналізу
динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення
резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також ефективного планування
формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди.
Висновок. Отже, при формуванні
теоретичних аспектів визначення прибутковості виробництва продукції слід
керуватися положеннями теорій прибутку, біля витоків формування яких стояли
меркантилісти, котрі намагалися пояснити природу прибутку. Дана теорія являє
собою подальший крок у формуванні уявлень про природу та чинники формування
прибутку, але разом з тим не узгоджується з класифікацією видів прибутку, яка
використовуються в сучасній практиці. Прибуток на рівні окремих галузей, слід
визначати як різницю між виручкою та повною собівартістю реалізованої
продукції.
Література:
1.Огійчук М. Ф. Суть прибутку та
підходи до методики його визначення / М.Ф. Огійчук// Економіка АПК. – 2009. – №
6. – С. 31–45.
2.Олійник О. В. Прибутковість різних
видів економічної діяльності і тенденції їх розвитку / О. В. Олійник // Вісник
ХНАУ. Серія: Економіка АПК і природокористування. – Х., 2008. – № 7. – С. 3–11.
3.
3.Плаксієнко В. Я. Методика визначення
фінансових результатів та відображення їх в обліку / В. Я. Плаксієнко, О. І. Дацій
// Облік і фінанси АПК. – 2009. – № 2. – С. 16–21.
4. Маркс. К. Капитал / К. Маркс. - М. :
Политиздат, 1978. - Т. IV : Теории прибавочной стоимости. - Ч. 2. - 703 с.