Одеська
державна академія будівництва та архітектури, Україна
Розвиток сільського
господарства України в контексті соціально-економічних перетворень
Сільське
господарство – є видом економічної діяльності, стан та розвиток якої впливає на
рівень забезпечення населення продуктами харчування, переробної промисловості –
сировиною, а також на економічну безпеку країни в цілому. Аграрна галузь є традиційною,
рівень її розвитку суттєво впливає на величину ВВП та експортний потенціал України.
Дослідження аграрної галузі дозволить виявити основні тенденції та динаміку, що
може бути використано за основу для стратегічного планування на перспективу.
Вагомість
аграрного сектору для економіки України обґрунтовує значну увагу, яка
приділяється його дослідженню в наукових роботах провідних вітчизняних вчених,
зокрема: Бородіної О.М., Зубця М.В., Лупенко Ю.О., Маліка М.Й., Мессель-Веселяка
В.Я., Микитенко І.А., Саблука П.Т. та інших. Одночасно на подальше дослідження заслуговує
питання розвитку сільського господарства як пріоритетної галузі економіки, в
якій зайнята значна частина населення країни та яка забезпечує вагомий внесок в
її валовий внутрішній продукт.
За
даними Держкомстату України, валова додана вартість в країні за 2007-2011 роки
зросла на 499,7 млрд. грн., в тому числі ВВП сільського господарства - на 61,3
млрд. грн.. Станом на 2011р. питома вага аграрної галузі в структурі ВВП
становила 9,6 % і, в порівнянні з 2007р., підвищилась на 2,1 відсоткових
пункти. Аграрний сектор займає 5 місце в рейтингу видів економічної діяльності
за виробництвом валового внутрішнього продукту. Все це свідчить про потенціал
та вагомість галузі для економіки країни – таблиця 1.
Найвищий
темп приросту величини валової доданої вартості спостерігався в 2008 році
відносно до 2007 і становив 37,4%, а найнижчий - в 2009 до 2008 р. – 0,9%.
Проте, вагомість такого, на перший погляд, незначного зростання можна
підкреслити порівнявши результати галузі з загальними тенденціями в країні.
Так, по Україні, за 2007-2008 роки. темп приросту ВВП становив 30%, а в 2009
році в порівнянні з 2008 велична навпаки зменшилась на 3,4%. Сільське господарство
має вагоме значення для розвитку економіки країни та в значній мірі впливає на
формування валової доданої вартості.
Таблиця 1
Виробництво та розподіл валового внутрішнього продукту
за видами економічної діяльності (у фактичних цінах; млн. грн.) в Україні за
2007-2011 рр.
|
Показники |
Рік |
Валова додана вартість |
У тому числі |
||
|
оплата праці найманих працівників |
інші податки, за виключенням субсидій, пов’язаних з виробництвом |
валовий прибуток, змішаний доход |
|||
|
Усього (в основних цінах) |
2007 |
634794 |
351936 |
1904 |
280954 |
|
2008 |
824176 |
470464 |
-7098 |
360810 |
|
|
2009 |
796481 |
451343 |
-1538 |
346676 |
|
|
2010 |
954159 |
540651 |
2929 |
410579 |
|
|
2011 |
1134519 |
628111 |
3986 |
502422 |
|
|
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство |
2007 |
47417 |
11869 |
-2411 |
37959 |
|
2008 |
65148 |
14330 |
-2928 |
53746 |
|
|
2009 |
65758 |
14143 |
-246 |
51861 |
|
|
2010 |
82641 |
17536 |
-305 |
65410 |
|
|
2011 |
108688 |
19500 |
-206 |
89394 |
|
|
Питома вага сільського господарства до загального внутрішнього продукту, % |
2007 |
7,5 |
3,4 |
-126,6 |
13,5 |
|
2008 |
7,9 |
3,0 |
41,3 |
14,9 |
|
|
2009 |
8,3 |
3,1 |
16,0 |
15,0 |
|
|
2010 |
8,7 |
3,2 |
-10,4 |
15,9 |
|
|
2011 |
9,6 |
3,1 |
-5,2 |
17,8 |
|
|
Темпи приросту по сільському господарству, % |
2008р. до 2007р. |
37,4 |
20,7 |
21,4 |
41,6 |
|
2009р. до 2008р. |
0,9 |
-1,3 |
-91,6 |
-3,5 |
|
|
2010р. до 2009р. |
25,7 |
24,0 |
24,0 |
26,1 |
|
|
2011р. до 2010р. |
31,5 |
11,2 |
-32,5 |
36,7 |
|
Джерело: розроблено автором за даними [1]
Окрім
значного внеску сільського господарства в формування валового внутрішнього
продукту, галузь забезпечує робочими місцями шосту частину працездатного
населення країни - таблиця 2.
Таблиця 2
Зайнятість населення в сільському господарстві в
2007-2011 рр. (тис. осіб)
|
Показники |
2007р. |
2008р. |
2009р. |
2010р. |
2011р. |
2011р. до 2007р., +\- |
|
Загальна кількість зайнятого населення |
20904,7 |
20972,3 |
20191,5 |
20266 |
20324,2 |
-580,5 |
|
в т.ч. зайнято в сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві |
3468,1 |
3300,1 |
3131 |
3094,5 |
3393,8 |
-74,3 |
|
Питома вага зайнятих в сільському господарстві до загальної кількості, % |
16,6 |
15,7 |
15,5 |
15,3 |
16,7 |
0,1 |
|
Темпи скорочення (-) (зростання) чисельності зайнятого населення, % до попереднього року |
- |
0,3 |
-3,7 |
0,4 |
0,3 |
Х |
|
Темпи скорочення (-) (зростання) чисельності зайнятого населення в сільському господарстві, % до попереднього року |
- |
-4,8 |
-5,1 |
-1,2 |
9,7 |
Х |
|
Кількість найманих працівників |
14001,9 |
13938,9 |
12948,5 |
12564,2 |
12093,8 |
-1908,1 |
|
в т.ч. працюючих в сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві |
1104,2 |
987,3 |
893,2 |
794,7 |
719,9 |
-384,3 |
|
Питома вага найманих працівників, працюючих в сільському господарстві до загальної кількості найманих, % |
7,9 |
7,1 |
6,9 |
6,3 |
6,0 |
-1,9 |
|
Питома вага найманих працівників, працюючих в сільському господарстві до загальної кількості зайнятих в галузі, % |
31,8 |
29,9 |
28,5 |
25,7 |
21,2 |
-10,6 |
|
Чисельність мешканців сільської місцевості в віці 15-69р. |
9118,1 |
8971,1 |
8837,6 |
8699,9 |
10003,2 |
885,1 |
|
Питома вага сільських мешканців, зайнятих в сільському господарстві, % |
38,0 |
36,8 |
35,4 |
35,6 |
33,9 |
-4,1 |
Джерело: розроблено автором за даними [1]
В
сільському господарстві в 2011 році було зайнято 3,4 млн. осіб, що становить
16,7% від загальної їх кількості в країні. За період 2007-2010 років
чисельність працюючих в аграрному секторі щороку зменшувалася – загалом за 4
роки в абсолютному виразі - на 373,6 тис. осіб, а у відносному – на 10,8%. Визначена
динаміка пояснюється непривабливістю галузі з точки зору рівня заробітної
плати, умов праці та життя на селі, а також загального іміджу професії – «аграрій».
Проте, завдяки державній політиці щодо підтримки розвитку агропромислового
комплексу - направленій на сприяння росту обсягів виробництва агропродукції,
формуванню логістичної мережі, створенню умов для якісного життя в сільській місцевості
в 2011 р. кількість зайнятих в галузі, в порівнянні з попереднім роком, зросла
на 299,3 тис. осіб, або майже на 10%.
Щодо
чисельності найманих працівників, тобто тих, які за місцем роботи уклали
трудовий договір (контракт, договір цивільно-правового характеру) на постійній
або тимчасовій основі, їх кількість в галузі сільського господарства за 5 років
зменшилась на 384,3 тис. осіб, а питома вага на 1,9 відсоткових пункти. Скоротилася
і частка найманих працівників в загальній кількості зайнятих в аграрній сфері –
з 31,8% в 2007 році до 21,2% в 2011 році. Тобто, в сільському господарстві
збільшується кількість осіб які працюють самостійно, на власному чи сімейному
підприємстві, у власній справі, що належить будь-кому з членів
домогосподарства, в особистому селянському господарстві та інше. Особливістю
сучасного сільського господарства є збільшення ваги самостійної праці – не за
трудовою угодою або контрактом.
В
сільськогосподарських підприємствах працюють здебільшого сільські мешканці.
Проте не всі жителі сільської місцевості в віці 15-69 років задіяні в аграрній
галузі. Так, відповідно до проведених досліджень, чисельність сільських
мешканців за 2007-2010 рр. зменшилась на 418,2 тис. осіб, але в 2011р. ( в
порівнянні з 2007р.) збільшилась на 885,1 тис. осіб. Тобто в 2011р. було виявлено
ріст популярності проживання в сільській місцевості – індивідуальних будинках в
умовах екологічно чистого навколишнього середовища. Але частка зайнятих в
аграрному виробництві за 5 років зменшилась на 4,1 відсоткові пункти - до
33,9%.
Узагальнюючи
наведені дані доцільно говорити про формування в 2011р. тенденції міграції
працездатного населення в село для постійного проживання, але, в той же час, і
трудову міграцію мешканців села для роботи в інших галузях народного
господарства з метою задоволення потреб щодо достойної оплати та умов праці.
Збереження
динаміки міграційних процесів щодо постійного проживання в сільській місце і в
майбутньому є позитивним явищем, що дозволить зменшити щільність населення в
містах та сприятиме його розосередженню і освоєнню сільських територій. Проте,
такі процеси вимагають активних дій щодо формування розвинутої
соціально-культурної та інженерно-технічної інфраструктури сільських територій.
Проведені
дослідження підкреслили вагомість аграрної галузі, як такої, що станом на
2011р. забезпечила надходження 9,6% від загального валового внутрішнього продукту країни, формує
робочі місця та працевлаштувала 16,7% загальної кількості працездатного
населення, в тому числі 33,9% мешканців сільських територій. Все це визначає
пріоритетність сільського господарства та обґрунтовує необхідність визначення
шляхів його ефективного розвитку, враховуючи інтереси як суспільства в цілому,
так і сільськогосподарських працівників. Для цього серед іншого, на нашу думку,
необхідно звернути увагу на формування виробничої та соціальної інфраструктури
на селі шляхом створення умов для активізації промислового і цивільного
будівництва в сільській місцевості.
Література:
1.
Статистичний
щорічник України за 2011 рік / за ред. О.Г. Осауленка. – К.: ТОВ «Август
Трейд». – 2012. – 559с.