Кізь Ірина Володимирівна

Полтавський національний університет імен В. Г. Короленка

Проблеми, що перешкоджають ефективному розвитку високотехнологічних ринків України

Розвиток високотехнологічного сектору економіки стає визначальним фактором економічного зростання, оскільки перехід економіки на виробництво високотехнологічної продукції супроводжується кардинальним зниженням рівня матеріалоємності та енергоємності виробництва, зростанням продуктивності праці та підвищенням конкурентоспроможності економіки країни. Слабкі позиції України на світовому ринку високотехнологічної продукції та послуг не відповідають реальному, доволі потужному, науково–технологічному потенціалу країни, що свідчить про існування нереалізованих можливостей з боку українських виробників наукомістких продукції та послуг, а також про недоліки інноваційної та промислової політики держави.

Слід зазначити, що в Україні й донині в методологічному плані питання щодо визначення сутності класифікації продукції за рівнем технологічності та вивчення економічної природи наукомістких технологій не набули широкого поширення, а тому в офіційній статистиці зазначені терміни взагалі не використовуються. У цьому контексті заслуговують на увагу методичні підходи до визначення концептуальних засад високотехнологічної продукції, де пропонується розглядати її сутність у двох аспектах:

· оцінка частки НДДКР у створеній доданої вартості (чи частка вироблених високотехнологічних товарів у загальному обсязі виробництва);

· технологічність використовуваних напівфабрикатів та устаткування [1].

Аналіз показує, що традиційно для оцінки високих технологій використовують два підходи:

· секторальный підхід (технологічність секторів);

· продуктовий підхід (технологічність окремих продуктів, сервісних продуктів) [2].

Найбільш поширеними показниками наукомісткості підприємства є частка власних витрат на НДДКР у створеній доданій вартості або сукупність показників, що характеризують кількість патентів на винаходи у продукції, що випускає компанія, гнучкість технології виробництва і споживання. При оцінці наукомісткості звертають увагу також на кадровий науково-технічний потенціал компанії, який визначають відношенням кількості співробітників із вченими ступенями і званнями до загальної чисельності персоналу в інноваційній сфері діяльності. В свою чергу, науковіддача – це відношення обсягу продажу наукомісткої продукції до витрат на НДДКР за визначений проміжок часу (як правило - один рік) [3-4].

Розглянемо проблеми, що перешкоджають ефективному розвитку високотехнологічних ринків України.

1. Відсутність позитивних зрушень у галузевій структурі української економіки. Для України характерними є вкрай низькі показники експорту високотехнологічних товарів і послуг, зумовлені формуванням типу міжнародної конкурентоспроможності, що базується на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів і робочої сили. Наявні передумови для формування високотехнологічного типу конкурентоспроможності не використовуються належним чином, про що свідчать розриви у рівнях патентування та роялті, ліцензійних платежів і високотехнологічного експорту, які можна спостерігати при міжкраїнних зіставленнях у міжнародних рейтингах конкурентоспроможності.

2. Відсутність механізмів правового регулювання високотехнологічного сектору економіки. В Україні, на жаль, на всіх рівнях й до цього часу відсутнє розуміння виняткової ролі розробки, освоєння і широкого використання високих технологій в інноваційному розвитку економіки, а також необхідності створення для їхнього розвитку правової бази й умов для ресурсного забезпечення.

3. У повній мірі реалізувати потенціал високотехнологічного сектору і, як наслідок, зайняти більш потужні позиції на світовому ринку технологій Україні не дозволяє недостатня конкурентоспроможність на зовнішніх ринках, а також ряд внутрішніх чинників. Загалом, ігнорування Україною світових тенденцій розвитку високотехнологічного сектору з кожним роком наближає національний сектор високотехнологічного виробництва до втрати його науково–технологічного потенціалу, а це, в свою чергу, загрожує технологічній безпеці країни та можливості мати власні конкурентні переваги.

Література

1. Саліхова О.Б. Високі технології: проблеми їх інтерпретації, класифікації та квантифікації в Україні // Проблеми науки. – 2006. –№12. – С. 18-24.

2. Саліхова О.Б. Методика ідентифікації українських високотехнологічних промислових підприємств II Ринок технологій: проблеми та шляхи вирішення: Тези доповідей. К., 5–6 грудня 2007 p. – К.: УкрІНТЕІ, 2007. – С. 139-145.

3. Багриновский К.А. Проблемы управления развитием наукоемкого производства [Электронный ресурс]: Менеджмент в России и за рубежом. -2003.- №2. Режим доступа к журн.: http:7lwww.dis.rUlmanaglarhivl2003l2l9.html

4. Клебанер B.C. Проблемы развития наукоемкого сектора российской экономики // Проблемы прогнозирования. – 2004. – №1. – С. 161-165.